Пальмірське царство: відмінності між версіями

Водночас він підтримав діяльність узурпаторів Макріана Старшого та Макріана Молодшого. 260 року обидва Макріана з частиною своїх військ вирушили на Захід для боротьби з [[Галлієн]]ом і висадилися на Балканському півострові, проте їхня армія була швидко розгромлена, а самі вони загинули. Слідом за цим Оденат за дорученням Галлієна почав військові дії проти КвіетКвіета і Калліста Балісти, прихильників Макріанів. Ця війна була нетривалою і закінчилася перемогою пальмірців і загибеллю Квіета і Балісти.

За досягнуті успіхи Галлієн призначив його головнокомандуючимголовнокомандувачем римських військ в східній частині імперії (dux totius Orientis). Це стало провісником утворення Пальмірської держави в середині Римської імперії. Влада Одената розповсюджувалася на Сирію, Кілікію та Палестину. Після цього Оденат розпочав наступ проти персів. Війська Пальміри і залишки римських військ звільнили від персів провінції Азію і Сирію. Оденат перейшов Євфрат, звільнив від перської облоги Едесу, відвоював у персів міста римської Месопотамії  — Нізібіс і Карри. У 262 році Оденат дійшов до самої столиці персів — Ктесифона. МістоМіста він не взяв, але спалив його передмістя, завдавши поразки перській армії.

За ці перемоги Галлієн дарував ОдягнуОденату почесний титул цезаря, проте монети на імператорських дворах в Антіохії та Олександрії Єгипетській продовжували карбувати монети з іменем Галлієна. З цього моменту фактично утворюється Пальмірське царство.

У 267 році Оденат здійснив новий наступ проти персів і знову дійшов до їхньої столиці Ктесифона. Після цього він і його старший син Герод Гайран прийняли титул царя царів (шах-ін-шахів). Держава тягнулосяпростягнулася від гір Тавра на півночі до Перської затоки на півдні, охоплюючи провінції Кілікія, Сирія, Месопотамія, Фінікія, Палестина й Аравія.