Теодоріх Великий: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 42:
 
Зенон намагався використовувати готських правителів у власних інтересах, зіштовхуючи один із одним. Коли під час [[голод]]у [[476]] і [[477]] років молодий Теодоріх запросив у імператора нових земель для годування свого війська, той передав його посаду командувача суперникові — Теодоріху Косоокому. У відповідь розгніваний королевич став грабувати поселення в районі [[Родопи|Родопських гір]]. Його підлеглі силою зібрали провізію, повбивали місцевих селян, спалили дощенту [[Стобі]] в Македонії, а також наїхали на архієпископа [[Гераклея|Гераклеї]], вимагаючи забезпечити їх харчами<ref>Burns 1991, pp. 58–59.</ref>. Зенон запропонував Теодоріху замиритися, а сам потайки відправив в тил противника війська. Поки готи домовлялися із імператорськими послами у [[Епідавр Іллірійський|Епідаврумі]]<ref>Burns 1991, p. 59.</ref>, римляни напали на обоз Теодоріха під охороною Теодімунда й захопили 2 тисяч возів здобичі і 5 тисяч полонених<ref>Burns 1991, p. 63.</ref>.
 
[[479]] року Теодоріх поселив своїх людей на [[Епір]]і за допомоги родича Сідімунда. [[482]] року його готи спустошили [[Греція|Грецію]] і поруйнували [[Ларісса|Ларіссу]]. Зенон був змушений шукати нових домовленостей із Теодоріхом, аби закінчити готсько-римську війну. [[483]] року він призначив Теодоріха [[Magister militum|військовим магістром]]<ref>Elton 2018, p. 204.</ref>, а [[484]] року — [[консул|консулом]], із правом командувати придунайськими провінціями [[Дакія|Дакії]] та [[Мезія|Мезії]]<ref>Burns 1991, p. 64.</ref>.
 
== Примітки ==