Анекдот: відмінності між версіями

[очікує на перевірку][очікує на перевірку]
Вилучено вміст Додано вміст
корегування помилок
м Відкинуто редагування 95.132.134.121 (обговорення) до зробленого Shynkar
Мітка: Відкіт
Рядок 1:
'''Анекдо́т''' ({{lang-el|ανεχδοτος}} — невиданий, той що не підлягає розголосу) — коротке усне [[гумор]]истичне або [[сатира|сатиричне]] оповідання про якусь подію, випадок із дотепним, часто несподіваним чи парадоксальним фіналом.
 
Вперше термін «анекдот» вжив [[Прокопій Кесарійський]] у книзі «Таємна історія» (550 рік), що розповідала про скандальну хроніку [[Візантійська імперія|візантійського]] імператорського двору. В ті часи і пізніше під анекдотами розуміли міські плітки, чутки, пересуди, балачки, поголоси, тощо<ref>[[Українські анекдоти: від козацьких часів і по наші дні]] / Упорядник і автор передмови [[Чемерис Валентин Лукич|В. Чемерис]].&nbsp;— Київ: Український письменник, 1995.- 382 сторінки. Сторінка 3. ISBN 5-333-01464-7 </ref>. Приклад: https://vk.com/anecdotesukraine18plus
 
В [[античність|античних]] [[література]]х анекдотом називали старі твори, які в свій час не були відомі. Свого часу до анекдоту відносили фабліо та фацеції і польські [[фрашка|фрашки]]. Як [[жанр]] [[фольклор]]у анекдот близький до народної [[новела|новели]] (Дж. [[Бокаччо]], [[Чехов Антон Павлович|А. Чехов]], [[Остап Вишня]]). Серед безлічі анекдотів зустрічається чимало чисто розважальних, але основна маса їх має соціальну спрямованість. [[Сюжет]]и анекдоту постійно використовував у своїх творах [[Степан Руданський]] та пізніші гумористи: [[Остап Вишня|Павло Губенко]], [[Степан Олійник]], [[Павло Глазовий]] та інші.