Відмінності між версіями «Акамацу Норімура»

Акамацу Норімура перебував у тісних зв'язках із [[імператор Японії|імператорським домом Японії]]. Третій син полководця, Норісуке молодший, був наближеним імператорського принца [[Морінаґа сінно|Морінаґи]]. У [[1332]] році, коли японський [[імператор Ґо-Дайґо]] закликав самурайських володарів повалити [[сьоґунат Камакура|Камакурський сьоґунат]], Норімура був одним із перших, хто відгукнувся на цей заклик. Він вибив сили сьоґунатівського посадовця, [[рокухарський інспектор|рокухарського інспектора]], із замку Маяяма на території сучасного міста [[Кобе]], чим заслужив високий авторитет серед промонаршої партії. Проте повстання цього року зазнало поразки, а імператора Ґо-Дайґо заслали на [[острови Окі]].
 
Після вдалої втечі монарха із заслання у [[1333]] році, Норімура був одним із перших, хто зустрів його у [[Префектура Хіого|Хьоґо]]. У новому виступі Акамацу отримав привілей бути в [[Авангард військовий|авангарді]] імператорських сил. По поваленню [[сьоґунат Камакура|Камакурського сьоґунату]] і [[реставрація Кемму|реставрації прямого імператорського правління]] в Японії, Норімура був призначений на посаду [[сюґо|військового губернатора]] провінції Харіма. Проте він не зміг протистояти інтригами придворної фракції принца Морінаґи і втратив цю посаду.
 
Незадоволений узурпацією столичними [[куґе|аристократами]] усіх урядових постів, Норімура приєднався до [[Асікаґа Такаудзі|Асікаґи Такаудзі]], бунтівного лідера японських самураїв, який виступив проти придворного свавілля і поступово перетоврювався у провідника самурайської опозиції в країні. Разом із ним від здійснив похід на [[Кіото]] у [[1335]] році, однак незабаром був змушений покинути столицю під натиском монаршої армії. Після втечі Асікаґи до острова [[Кюсю]], Норімура зміг зупинити переслідуючі його урядовові війська під своїм замком Сірохата у провінції Харіма. У [[1336]] році Такаудзі повернувся з Кюсю і спільно з Акамацу розбив імператорські сили у [[битва при Мінатоґава|битві при Мінатоґава]]. Після вступу переможців до японської столиці, Асікаґа посадовив нового монарха, прийняв титул великого [[сьоґун]]а, а Норімурі надав бажану ним посаду військового губернатора провінції Харіма. За заслуги у здобутті Кіото, сини Норімури також отримали посади — старший син Норісуке став військовим губернатором [[провінція Сеццу|провінції Сеццу]], а другий син Саданорі — військовим губернатором [[провінція Мімасака|провінції Мімасака]]. Таким чином були закладені основи потужності губернаторського роду Акамацу.