Сільськогосподарська преса України: відмінності між версіями

С.-г. п. у Галичині була поширена нім. і поль. фахова С.-г. п.; с.-г. проблеми весь час заторкувала укр. заг. інформаційна преса., (зокрема «Зоря Галицька» і «Наука», а згодом. ін.), ще більше орган товариства «Просвіти» — «Письмо з Просвіти», а у [[20 століття|20 ст.]] кооп. преса, особливо «Економіст». Фахову С.-г. п. розпочали двотижневик «Господар», редагований С. Шеховичем у Львові (1869 — 72) і «Господар и промышленник» (1879 — 87) у Станиславові й у Львові, що його видавав А. Ничай; перший у цілості, другий частково присвячував увагу сіль. господарству. Тричі на місяць у Львові виходив «Провідник рільничих кружків — рільнича часопись» (1886 — 1914), вид. гол. заряду гуртків рільничих, додаток до «Przewodnika Kółek Rolniczych» і двомовний (поль.-укр.) місячник Патронату Хліборобських Спілок «[[Часопис для Спілок Рільничих]]» (1904 — 14; 1915 — 21 — окреме укр. вид.). У Перемишлі о. І. Негребецький і [[Теофіл Кормош]] видавали хліборобський місячник «Господар» (1898 — 1913), а у Львові В. Король «Газету Господарську» (1901 — 02), які частково займалися і с.-г. проблемами. З 1910 найпоширенішим с.г. журналом був двотижневик «Господарський Часопис» (1910 — 18), орган товариства «Сіль. Господар». На Буковині інформації з галузі сіль. господарства подавали серед ін. «Сельський Господарь» (1878 — 79), «Вісник Союза Руских хліборобських спілок на Буковині» (додаток до «Руської Ради» 1903 — 08), його продовження «Народне Богатство» (1908 — 11) і зокрема періодичне вид. «Добри Рады» (1889 — 1914). Після 1918 °C.-г. п. в Галичині завмерла (відновлену 1920 «Господарську Часопись» перейменовано 1921 на «Госп.-Кооп. Часопис», яка лише побічно займалася с.-г. питаннями); її відновлено разом з розгортанням праці товариства «Сіль. Господар», органом якого був почитний двотижневик «Сільський господар» (1927 — 1944). Він також видавав і більш спеціальні журнали-місячники: «Український пасічник» (1928 — 1939 і 1941 — 1944), «Практичне садівництво» (1933 — 1938; редактор обох журналів [[Боровський Михайло Леонтійович|Михайло Боровський]]), «Хліборобська Молодь» (1934 — 39; орган хліборобського вишколу молоді), «Сад і Город» (1939). Наук. характер мав квартальник «Укр. Аґрономічний Вісник» (1934 — 38). Поза журналами, що їх видавав «Сіль. Господар», за ред. Є. Архипенка виходив «Сільський Світ» (1923 — 32 у Перемишлі, Львові й Луцькому. На Закарпатті виходили місячники «Господар» (1923 — 25; ред. М. Тврридло), «Подкарпатське Пчолярство» й ін.

 

|-

|-

|}

С.-г. журнали в УРСР це місячники, які виходять у Києві — всі українською мовою. Серед них є один наук. «Вісник С.-Г. Науки», орган Міністерства Сіль. Господарства УРСР (до 1962 — Укр. Академії С.-Г. Наук), наклад 5100 (1973); популярний «Хлібороб України», наклад 55 800 (мало фактичних інформацій з сіль. господарства; переважно сов. пропаганда) та спеціальні: «Тваринництво України» (наклад 62 400), «Механізація сіль. господарства» (з 1950, орган об'єднання Ради Мін. УРСР, наклад 27 800; для порівняння — журнал «Сельский механизатор» у Москві має наклад понад 0,7 млн) і «[[Сільське будівництво (журнал)|Сільське Будівництво]]» (27 800). Серед ін. періодичних вид. переважають вид. с.-г. інститутів та н.-д. інститутів (серійні праці, тематичні зб., наук.-техн. бюлетені); їх періодичність незначна (пересічно 3,7 разів на рік), сер. наклад числа — 1 244.