Відмінності між версіями «Спектральний аналіз»

м
м (Зі сторінки вилучений файл High_Resolution_Solar_Spectrum.jpg, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Badseed. Причина: Per [[commons:Comm)
Кожному кольору відповідає певна довжина електромагнітної хвилі. Довжина хвилі світла зменшується від червоних проме­нів до фіолетових приблизно від 0,7 до 0,4 мкм. За фіолетовими променями у спектрі лежать [[ультрафіолетове випромінювання|ультрафіолетові промені]], які невиди­мі для ока, але діють на фотопластинку. Ще меншу довжину хви­лі мають [[рентгенівське випромінювання|рентгенівські промені]]. За червоними променями знахо­диться область [[інфрачервоне випромінювання|інфрачервоних променів]]. Вони невидимі, але сприй­маються приймачами інфрачервоного випромінювання, наприклад спеціальними фотопластинками.
 
Оптичний спектральний аналіз характеризується відносною простотою виконання, відсутністю складної підготовки проб до аналізу, незначною кількістю речовини (10—30 [[мг]]), необхідної для аналізу на велике число елементів. Атомарні спектри (поглинання або випуску) одержують переведенням речовини в [[пара|пароподібний]] стан шляхом нагрівання проби до 1 000—10 000°C. Як джерела збудження атомів при емісійному аналізі електропровідних матеріалів застосовують [[іскра|іскру]], дугу змінного струму; при цьому пробу розміщають у кратері одного з вугільних електродів. Для аналізу розчинів широко використовують [[полум'я]] або [[плазмаПлазма (агрегатний стан)|плазму]] різних [[газ]]ів.
 
== Історія ==
19 388

редагувань