Вікіпедія

Народний рух України: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
+ідеологія?
м вікіфікація
Рядок 30:
== Історія ==
[[Файл:2 НРУ.PNG|праворуч|thumb|350px|Результати виборів до ВР України. 1998 рік. Найбільше досягнення політичної партії «Народний рух України» в Історії України.]]
 
=== Заснування та становлення ===
 
Рядок 40 ⟶ 41:
 
[[Файл:1съезд.jpg|thumb|230px|Під час відкриття 1 з'їзду НРУ]]
 
=== Установчі збори ===
 
Рядок 77 ⟶ 79:
[[Файл:Хід м. Запоріжжя. 500 років українському козацтву. 1990. 17.JPG|thumb|ліворуч|500пкс|Мітинг Народного Руху України у [[Запоріжжя|Запоріжжі]]. [[5 серпня]] [[1990]] р.]]
 
''' Комітетом підтримки Литви''' організовувались: мітинги в підтримку Литви, передача гуманітарної допомоги литовцям, які потерпали від блокади, організованої кремлівською владою. Таку допомогу Саюдісу від Житомирщини передавав '''[[Козицький Олександр|Олександр Козицький]]''', який в підтримку незалежності Литви виступав в Литовському Парламенті і у Вільнюсі на мітингу, від Донеччини, за дорученням Комітету, допомогу передавав Федір Олехнович.
Під керівництвом члена Комітету підтримки Литви [[Поровський Микола Іванович | Миколи Поровського]] взагалі вдалося прорвати паливну блокаду і доставити в Литву 18 цистерн палива. Він виступив з вітальним словом в Литовському парламенті і подарував каравай. Цим подіям він присвятив книгу, яку подарував Президенту Литовської Республіки.
 
Керівники Донецького комітету підтримки Литви [[Шутов Ілля Якимович|Ілля Шутов]]  і [[Тищенко Микола Анатолійович |Микола Тищенко]] 31.03.1990 в Донецьку на площі В.Лєніна організували несанкціонований мітинг допомоги Литовській Республіці, який був заборонений владою УРСР, тому переріс у масові заворушення і походи центральними вулицями Донецька. Мітинг проводили поперемінно то на центральні площі міста, то біля пам'ятника Тарасу Шевченку. Відбувалось це впродовж дня. З гаслами: «Волю Литві!», «За нашу і вашу свободу!» колоною переходили з місця на місце, зупиняючи транспорт.
По факту організації масових заворушень з прапорами Литви і України на організаторів : [[Шутов Ілля Якимович|Іллю Шутова]]  і [[Тищенко Микола Анатолійович |Миколу Тищенка]] міліцією були складені адмінпротоколи і вони були через суд притягнуті до адміністративної відповідальності.
 
1990 року учасникам другої світової війни Рухом була випущена ПАМ'ЯТНА ВІДЗНАКА Учаснику Другої Світової Війни 1939-19451939—1945 за боротьбу з фашизмом (видавалась в обмін на радянські нагороди). 1995 року вручались зменшені копії знака і видавалось посвідчення.
 
=== Мета Руху — незалежність України і будівництво демократичної держави ===
[[Файл:2nd Congress of the People's Movement of Ukraine, 1990.jpg|thumb|left|250px|ІІ З'їзд Народного Руху України]]
ІІ з'їзд Руху відбувся у жовтні 1990 року. До Програми Руху введене положення про головну мету Руху — досягнення незалежності України; з назви виключені слова «за перебудову». Були обрані: голова Руху — [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], заступники — [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]], [[Лавринович Олександр Володимирович|Олександр Лавринович]], Олесь Доній; Центральний провід Руху (19 чоловік); Секретаріат (голова — В. Бурлаков), Політрада (голова — Михайло Горинь), Координаційна рада (голова — [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]]); Рада колегій (голова — [[Черняк Володимир Кирилович|Володимир Черняк]], [[Заєць Іван Олександрович|Іван Заєць]]), Рада національностей (голова — [[Бураковський Олександр Залманович|О. Бураковський]]).Після створення в січні 1990 року [[Українська республіканська партія|УРП]], а пізніше [[Демократична партія України|ДемПУ]], Рух існував як неформальна коаліція УРП, ДемПУ, інших невеликих організацій, що керувалися своїми статутами, та власне Руху, що об'єднував людей тільки на засадах програми та Статуту Руху. Відбулася перша спроба об'єднати навколо Руху новостворені партії — УРП та ДемПУ; для цього був запроваджений інститут асоційованого членства у Русі. Однак ці партії відмовилися від асоційованого членства у Русі. Хитка коаліція партій навколо Руху проіснувала до вересня 1991 року і фактично розпалася в період президентської виборчої кампанії, коли УРП і ДемПУ, проігнорувавши рішення Великої ради розгорнули виборчу боротьбу проти кандидата від Руху В'ячеслава Чорновола, а їхні кандидати, підігруючи Л. Кравчуку, не зняли свої кандидатури на користь В. Чорновола.
 
Рядок 94 ⟶ 96:
Міліцією в 1991 році був вбитий голова Волинської Обласної організації Руху.
 
=== Протистояння РУХу ДКНС і здобуття НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ ===
Під час спроби військового перевороту у Москві у серпні 1991 року</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.), [[КПУ]] зганьбила себе співпрацею з путчистами, а РУХ став єдиною політичною силою, яка вчинила організований спротив</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.).
РУХівці стали організаторами протистояння діям [[КПУ]] і </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.) по узурпації влади, як в Києві, так і в регіонах України. В Києві і інших обласних центрах Рух організував масові акції проти дій КПУ </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.), так в Донецьку активісти Руху вже 19 серпня 1991 року організували пікетування <span> Донецької міськради, з вимогою <span> визнання діяльності</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.) злочинною і антиконституційною.
 
ДОНЕЦЬКИЙ РУХ організував Штаб спротиву [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.) в Донецькій міськраді та зібрав позачергову сесію депутатів міської ради і наполіг на прийнятті рішення яким дії [[ДКНС]] були засуджені <span>. Рішення прийняте, дії </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.) визнані неконституційними і окрім того, оприлюднене звернення до народу, Уряду і парламенту України з вимогою дотримуватись Декларації про незалежність України</span і конституційного ладу в Україні >.
 
Під тиском Руху і Рухівців&nbsp;— Б. Тернопільського, парламентарів Д. Павличка, І.&nbsp;Зайця, М. Поровського та інших, голова ВР УРСР Л.&nbsp;Кравчук не поїхав на підписання нового союзного договору, Уряд УРСР і ВР УРСР не підтримали [[ДКНС]] ([[ГКЧП]]&nbsp;— рос.) а КПУ була заборонена Президією Верховної Ради УРСР.
 
Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу ідеї Незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року.
Рядок 112 ⟶ 114:
 
ІІІ з'їзд відбувся 28 лютого&nbsp;— 1 березня 1992&nbsp;р. Розколу РУХу вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В'ячеслава Чорновола, з одного боку та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови&nbsp;— [[Іван Драч]] (згодом фактично вийшов із РУХу), [[Михайло Горинь]] (у червні 1992 році склав повноваження співголови у зв'язку з обранням його головою УРП), [[В'ячеслав Чорновіл]]; заступники співголів&nbsp;— [[Бойчишин Михайло Іллярович|Михайло Бойчишин]], [[Бураковський Олександр Залманович|Олександр Бураковський]], [[Бурлаков Віктор|Віктор Бурлаков]] ([[1 серпня]] [[1992]] року склав повноваження та залишив РУХ), [[Олександр Лавринович]]; Центральний провід: [[Алтунян Генріх Ованесович|Генріх Алтунян]], [[Бірюк Лев Васильович|Лев Бірюк]], [[Бойчук Іван Васильович|Іван Бойчук]], [[Бондаренко Олена Федорівна|Олена Бондаренко]], [[Дончик Віталій Григорович|Віталій Дончик]], [[Заєць Іван Олександрович|Іван Заєць]], [[Ключковський Юрій Богданович|Юрій Ключковський]], [[Юрій Костенко]], [[Одарич Сергій Олегович|Сергій Одарич]], [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]], [[Танюк Леонід Степанович|Лесь Танюк]], [[Цимбалюк Віктор Дем'янович|Віктор Цимбалюк]], [[Червоній Василь Михайлович|Василь Червоній]], [[Черняк Володимир Кирилович|Володимир Черняк]], [[Чорномаз Богдан Данилович|Богдан Чорномаз]], [[Шовковий Іван Миколайович|Іван Шовковий]]. Формально було проголошено про розпад коаліції навколо РУХу. УРП і ДемПУ разом з декількома незначними за кількістю людей організаціями проголосили себе послідовними прихильниками президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]].
Наступний період в історії РУХу був позначений кризою самовизначення. Деякі його лідери (зокрема, [[Іван Драч]], [[Дмитро Павличко]] та [[Горинь Михайло|Михайло Горинь]]) виступали за збереження Руху як об'єднання демократичних організацій та партій, першочерговим завданням якого було б створення тривкої політичної бази для розбудови нової Української держави. На їх думку, РУХ повинен був перейти від політики опозиції діям уряду та президента до співробітництва з ними. Більше того, висувалася пропозиція про обрання на голову РУХу Л.&nbsp;М.&nbsp;Кравчука&nbsp;— тодішнього Президента України.
 
Інша група членів організації, очолена [[Чорновіл Вячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]], доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади. Чорновіл та його прихильники закликали до перетворення РУХу на опозиційну політичну партію. Ці розбіжності призвели до розчарування багатьох його членів і до скорочення чисельності організації.
 
На III Всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992 року), щоб уникнути розколу РУХу, обрано трьох співголів організації&nbsp;— Івана Драча, Михайла Гориня та В'ячеслава Чорновола. Вищим керівним органом РУХу став обраний зборами Центральний провід.
 
Інший аспект кризи самовизначення&nbsp;— пошук головних акцентів у діяльності РУХу, їх корекція, яка б відповідала викликам часу. Так, у 1996&nbsp;р. на нараді керівництва РУХу ([[В'ячеслав Чорновіл|В.&nbsp;Чорновіл]], [[Володимир Черняк|В.&nbsp;Черняк]], член [[Велика Рада Руху|Великої Ради Руху]] [[Володимир Білецький|В.&nbsp;Білецький]] від Донеччини) розглянута ініціатива від [[Донецьк]]а, що полягала у радикальному коригуванні програми і кадрової політики РУХу щодо керівного складу організації у бік бізнесових програм, залучення рекомендованих фахівців з різних галузей економіки, промисловості. Ця ініціатива, не була підтримана РУХівським Центром, що зумовило подальший розрив націонал-демократів РУХу і промислового Сходу&nbsp;— і саме це стало, як показали майбутні події на Сході, вузловою точкою історії країни.<ref>[Схід України в інтеґративних процесах сучасного державотворення.&nbsp;— Донецьк: Східний видавничий дім, 2005.&nbsp;— 28 С. http://www.experts.in.ua/baza/doc/download/ukraine_integration.pdf]</ref>
 
На IV Всеукраїнських зборах РУХу (грудень 1992 року) РУХ фактично перетворився на політичну партію. Збори абсолютною більшістю голосів проголосували за РУХ як «незалежну громадсько-політичну організацію». Єдиним головою РУХу було обрано Чорновола. Принциповість РУХу проти розкрадання державної власності комуністичною номенклатурою спричинила антирухівську кампанію, найвідомішим з якої є вислів тодішнього Президента Л. &nbsp;М. &nbsp;Кравчука: «Що таке РУХ? Немає РУХу!» За широко рекламованим у ЗМІ розколом з РУХу вийшла тільки невелика група членів, які заснували окрему організацію під назвою [[Всенародний Рух України]] (ВНРУ; голова&nbsp;— [[Лариса Скорик]], в побуті використовувалось інше скорочення&nbsp;— ВсРух). У 1993 році V Збір РУХ під тиском обставин, адже комуністична більшість в виборчому законі передбачила, що в виборах беруть участь лише партії, РУХівці проголосили РУХ партією, проте принципова відмова РУХівців від перетворення політичної партії на бізнес-проект, виправдала себе на виборах до Верховної Ради України не тільки в 1994 році, коли РУХ єдиним з національно-демократичних партій отримав значне представництво і сформував власну фракцію, а й у 1998 році, коли внаслідок голосування за партійними списками РУХ підтвердив монополію на правому фланзі та отримав другий результат на виборах (услід за Компартією).
 
=== РУХ НА ЧОЛІ ДРУГОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В УКРАЇНІ ===
Заграючи з РУХом на з'їзді РУХу Президент України Леонід Кравчук проголосив, що у своїй діяльності буде спиратися на кадровий потенціал РУХу, одначе з поданих РУХом кандидатур на посади в апараті представників Президента в областях, була призначена лише одна особа- член РУХу Богдан Бойко (Тернопільська область), заступниками (з гуманітарних питань) представника Президента по одній особі в чотири (Тернопільська, Івано-Франківська, Чернігівська і Дніпропетровська) області, а на понад півтисячі представників Президента в районах Л.Кравчук призначив лише одну особу, решту ж вакансій заповнив своїми колишніми однопартійцями по КПРС.
Така розстановка кадрів призвела до того, що в державі почався хаос: галопуюча інфляція спричинена випуском ненумерованих, слабо захищених купонів, яких не друкували тільки ті, що не мали друкарень, зупинка виробництва і розкрадання державного майна директорами, спричинене прийняттям законів про приватизацію шляхом корпоратизації (привласнення майна підприємства їхніми керівниками шляхом зупинки виробництва і звільнення працівників).
Народний РУХ заявив про свою опозицію такому курсу і розпочав кампанію по достроковому припиненню повноважень Уряду Л.КУЧМИ, парламенту і Президента України. В цій кампанії РУХ опинився самотнім у боротьбі з фальсифікаціями адміністративним апаратом результатів збору підписів і з необхідних 3 &nbsp;млн підписів ЦВК було визнано лише 1,5 &nbsp;млн. Така ситуація призвела до збурення і активного протистояння. Сотні тисяч людей з гаслами про відставку уряду і Президента України колонами ходили вулицями Києва. У зв'язку з необхідністю брати участь у засіданнях парламенту лідерам РУХу- депутатам, керували процесами і брали участь у переговорах З Президентом України [[Кравчук Леонід Макарович|Леонідом Кравчуком]] і Верховною Радою України [[Дурдинець Василь Васильович |Василем Дурдинцем]] від імені мітингарів лідери Руху, які на попередніх виборах не пройшли до парламенту: [[Шутов Ілля Якимович|Ілля Шутов]], [[Бірюк Лев Васильович|Лев Бірюк]], Віктор Цимбалюк.
 
Вимагали: дострокового припинення повноважень Президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]], відставки Уряду [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]] і створення тимчасового Уряду, сформованого опозицією (РУХом) для організації чесних виборів Президента України.
 
Парламентська більшість, яка складалась з комуністичних лідерів і призначених ними на посади директорів державних підприємств, категорично відмовлялось припинити повноваження Уряду [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]] і Президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]] і лише після досягнення згоди РУХу зі страйкомами шахтарів, залізничників, працівників метрополітену і комунального транспорту про оголошення страйку і зупинення всього транспорту та оголошення про початок штурму всіх адміністративних будівель і переходу на сторону мітингуючих Національної Гвардії України, парламент оголосив про дострокове припинення повноважень Верховної Ради України і Президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]].
 
[[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] на мітингу повідомив, що РУХ лише частково досягнув мети: замість відставки Уряду [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]], реакційна компартійна більшість розпустила парламент і відправила у відставку [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]], який загравав з демократами і тому комуністів не влаштовував.
 
Уряд [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]] лишився, комуністи доручили йому провести вибори, які очікувано будуть фальсифікуватись на їхню користь.
 
Тотальна управлінська криза держави восени 1993 року завершилась призначенням дострокових виборів Верховної Ради України на весну 1994 року і Президента України на літо того ж року.
 
Нарівні з цими історичними кроками в центрі (Києві) доленосні події за участі РУХу відбувалися і в окремих областях. Так, у Донецькій області, у м.&nbsp;Макіївка 06.03.1993 комуністи під проводом Петра Симоненка влаштували відновлювальний з'їзд забороненої в Україні компартії . Лідери [[Донецька Крайова організація Народного Руху України|Донецької Крайової організації РУХу]] [[Шутов Ілля Якимович|Ілля Шутов]] і [[Білецький Володимир Стефанович|Володимир Білецький]] організували блокування цього з'їзду з метою недопущення відновлення [[КПУ]]. Охороняв проведення незаконного з'їзду ОМОН. В наслідок протистояння постраждали як РУХівці, так і міліціонери та комуністи. Один з організаторів блокування з'їзду [[Шутов Ілля Якимович|Ілля Шутов]] був побитий і заарештований, але звільнений внаслідок штурму і окупації відділку міліції організованого [[Білецький Володимир Стефанович|Володимиром Білецьким]]. Порушена проти організаторів блокування відновлювального з'їзду КПУ кримінальна справа в суді була перекваліфікована в адміністративну і організатори були притягнуті до адміністративної відповідальності.
 
=== Викрадення Голови Секретаріату РУХу Михайла Бойчишина і спроба зриву виборчої кампанії РУХу ===
В ніч з 15 на 16 січня 1994 року на секретаріат РУХу в Києві було здійснено збройний напад&nbsp;— двоє невідомих, пославшись на те, що їм необхідно терміново передати пакет документів для пана Бойчишина, зайшли до приймальні. Вдаривши пістолетом вахтера, вони проникли до приміщення і викрали документи пов'язані з фінансуванням виборчої кампанії Руху. В цей самий час був викрадений Голова Секретаріату НРУ Михайло Бойчишин який на той час був організатором виборчої кампанії Руху. За 3 години до нападу на Секретаріат РУХу він вийшов із Секретаріату РУХу і не повернувся, таким чином зник безвісти в ніч з [[15 січня|15]] на [[16 січня]] [[1994]] року, а виборча кампанія опинилась під загрозою зриву.
 
Правоохоронні органи спочатку відмовились приймати заяву про зникнення Михайла Бойчишина, а потім проявили нечувану заангажованість в інтересах прокомуністичної влади: розслідування було зведене до переслідування підприємців, причетних до фінансування виборчої кампанії РУХу (така інформація була тільки у викрадених в Секретаріаті документах), у той же час під час розслідування цієї справи міліція навіть не опитала [[Коваль В'ячеслав Станіславович|В'ячеслава Коваля]], в якого Михайло Бойчишин ночував напередодні.
Фінансування виборчої кампанії РУХу забезпечили підприємці Донеччини.
 
=== Розкол Руху ===
 
ІХ з'їзд був кризовим, проходив 12-13 грудня 1998 року у Києві і завершився створенням трьох організацій. У своєму виступі [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] несподівано для делегатів запропонував кандидатом в Президенти України від Руху не [[Костенко Юрій Іванович|Юрія Костенка]] як очікувалось, адже його кандидатура була узгоджена і обговорювалась на нарадах, а [[Удовенко Геннадій Йосипович|Геннадія Удовенка]], при цьому він оголосив про складання повноважень Голови НРУ і пропонував обрати [[Удовенко Геннадій Йосипович|Геннадія Удовенка]] Головою НРУ, а сам вирішив лишитись Почесним Головою НРУ і Головним редактором партійної газети "«ЧАС-ТІМЕ"» (з'їзд не був звітно-виборчим). Частина делегатів запропонувала кандидатом в Президенти України від Руху і Головою Руху [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслава Чорновола]] інша [[Костенко Юрій Іванович|Юрія Костенка]]. Це призвело до шаленої дискусії на з'їзді, ніякого рішення прийнято не було. [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] зняв свою кандидатуру з розгляду на посаду Президента України від Руху у січні 1999 року, тоді ж більша частина керівництва Руху на чолі з [[Костенко Юрій Іванович|Юрієм Костенком]], виступила проти Вячеслава Чорновола, переобрали його з Голови Фракції у парламенті.
 
28 лютого частина керівництва Руху на чолі з [[Костенко Юрій Іванович|Юрієм Костенком]] організували зібрання, оголошене ними «десятим з'їздом», і обрали Юрія Костенка «головою НРУ» та висунули його кандидатом в Президенти України від Руху, інша частина, на чолі з заступником голови НРУ [[Бойко Богдан Федорович|Богданом Бойком]] виконуючим обов'язки голови Руху, адже Вячеслав Чорновіл оголосив про складення повноважень голови, в результаті проведених зборів, оголосила [[Бойко Богдан Федорович|Богдана Бойка]] головою. Вони урахували, що вже є дві групи, що претендували на назву НРУ, тому назвали організацію -&nbsp;— НРУ за єдність.
 
У ситуації гострої організаційної кризи за ініціативою 13 крайових організацій Руху (з 27) 7 березня 1999 року у Києві відбувся так званий другий етап дев'ятого з'їзду організований прихильниками [[Удовенко Геннадій Йосипович|Геннадія Удовенка]], який розглянув внутрішньопартійну ситуацію та визначив політику Руху на виборах 1999 року. З'їзд провів кадрові зміни, підтвердив повноваження [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслава Чорновіла]] як Голови Руху, обрав заступниками Голови: В.&nbsp;Коваля, О.&nbsp;Бондаренко та Л.&nbsp;Танюка, вніс зміни до Статуту, обрав іншу Політичну раду Руху&nbsp;: В.&nbsp;Чорновіл, О.&nbsp;Бондаренко, В.&nbsp;Коваль, Л.&nbsp;Танюк, Р.&nbsp;Василишин, Л.&nbsp;Глухівський, Л.&nbsp;Григорович, Я.&nbsp;Кендзьор, Ю.&nbsp;Ключковський, С.&nbsp;Конєв, М.&nbsp;Косів, Б.&nbsp;Костинюк, М.&nbsp;Кульчинський, О.&nbsp;Чорноволенко, [[Шмідт Роман Михайлович|Р.&nbsp;Шмідт]]; та Центральний Провід у складі 49 осіб. З'їзд схвалив підписання угоди про політичний блок Руху з партією «[[Реформи і порядок]]» ([[Пинзеник Віктор Михайлович|Віктор Пинзеник]]) та визначив [[Удовенко Геннадій Йосипович|Геннадія Удовенка]] кандидатом від Руху на пост Президента України.
 
[[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] з притаманною йому бурхливою енергією поїхав Україною доносити рішення з'їзду...їзду… На зустрічах його переконали, що Рух розколовся тому, що він відмовився бути кандидатом в Президенти України.
[[24 березня]] 1999 року [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеславом Чорноволом]] було оголошено, що він буде кандидатом в Президенти України і проведе об'єднавчий з'їзд Руху.
[[25 березня]] 1999 року по дорозі в Київ за нез'ясованих обставин [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] загинув в автомобільній катастрофі .
Похорон [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслава Чорновола]] [[29 березня]] 1999 року у Києві зібрав понад 200 тис. людей з усіх областей України.
 
[[31 березня]] 1999 року Центральний Провід Руху обрав виконувачем обов'язків Голови НРУ (до наступного з'їзду) Геннадія Удовенка. У зв'язку з претензіями Юрія Костенка та його рихильників на партійний бренд Руху ситуація у Русі стала предметом вивчення у Міністерстві юстиції України. 29 березня 1999 року Мін'юст погодив зміни до Статуту Руху, внесені другим етапом ІХ з'їзду Руху, чим визнав безпідставними домагання прихильників Юрія Костенка на партійний бренд. Ця позиція була підтверджена рішеннями Київського обласного суду та Верховного Суду України у зв'язку зі скаргами Юрія Костенка.
Була проведена перереєстрація членів Руху.
Х з'їзд Руху відбувся [[14 травня]] [[1999]] року у Києві і засвідчив завершення організаційної кризи. Головою Руху обраний Геннадій Удовенко, заступниками Голови&nbsp;— О.&nbsp;Бондаренко, Ю.&nbsp;Ключковський, В.&nbsp;Коваль, М.&nbsp;Косів, Л.&nbsp;Танюк; до складу Політради замість М.&nbsp;Кульчинського обрано голову Союзу українок [[Пашко Атена-Святомира Василівна|Атену Пашко]]. На з'їзді Г.&nbsp;Удовенко та В.&nbsp;Пинзеник підписали Угоду між НРУ та ПРП про політичний блок та спільного кандидата на президентських виборах. З'їзд офіційно висунув Г.&nbsp;Удовенка кандидатом у Президенти України, Рух мав парламентську фракцію в Верховній Раді України.
Після цього прихильники [[Костенко Юрій Іванович|Юрія Костенка]] провели наступни з'їзд на якому змінили назву організації на "«Український Народний Рух"» (пізніше УНП)іоформили фракцію УНР в парламенті.
 
5-6 травня 2001 року у Києві відбувся ХІ з'їзд НРУ, на якому Головою партії переобрано Геннадія Удовенка. Заступниками Голови Руху стали [[Лесь Танюк]], [[Коваль В'ячеслав Станіславович|В'ячеслав Коваль]], [[Юрій Ключковський]]. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід партії.
Рядок 182 ⟶ 184:
[[Файл:Драч 032.jpg|180px|thumb|20-річчя створення НРУ. Урочисте засідання в [[Національний палац мистецтв «Україна»|Палаці «Україна»]], Київ, 2009. Виступає [[Іван Драч]]]]
 
У 2009 20-річчя створення НРУ було відзначено на державному рівні. Для організації низки заходів у Києві та в областях були утворені організаційні комітети, в які входили активісти Народного Руху 90-х років та представники державних адміністрацій. Очолив загальнодержавний організаційний комітет [[Іван Драч|І.&nbsp;Ф.&nbsp;Драч]]. Ряд засновників Народного Руху України та його багаторічних активістів були нагороджені державними нагородами, грамотами обласних держадміністрацій.<ref>{{Cite web|url=http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=939/2009|title=Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня... {{!}} від 18.11.2009 №&nbsp;939/2009|website=zakon1.rada.gov.ua|accessdate=2016-09-15}}</ref> Через тиждень після ювілейного з’їздуз'їзду в актовому залі [[КПІ|Київського політехнічного інституту]] зорганізовано Ющенком урочисте засідання в Палаці «Україна», м.&nbsp;[[Київ]] із залученням колишніх членів Руху.
<ref>http://www.president.gov.ua/documents/9188.html?PrintVersion http://www.google.com.ua/ig?hl=uk {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131027031831/http://www.google.com.ua/ig?hl=uk |date=27 жовтень 2013 }} Розпорядження Президента України №&nbsp;56/2009-рп Про Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2009 році 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову</ref>
Проведені конференції, видано ряд нових видань з історії НРУ, зокрема, перевидано стенограму І з'їзду НРУ, випущено фрачний варіант відзнаки до 20-ї річниці, Укрпошою&nbsp;— конверт і марка та проведене спецпогашення конверта спеціальним штемпелем. {{Детальніше|Відзначення 20-річчя від утворення Народного Руху України}}
Рядок 190 ⟶ 192:
Також було ухвалено низку заяв та звернень: Заяву про політичну ситуацію в Україні після президентських виборів; Звернення до Президента України Віктора Ющенка, Звернення до політичних партій і громадських організацій
 
У січні 2012 року тодішній голова Руху Борис Тарасюк спростував чутки, що Рух планує зливатися з "«Батьківщиною"».<ref>[http://24tv.ua/ruhivtsi_ne_planuyut_zlivatisya_z_batkivshhinoyu_n180351 Рухівці не планують зливатися з "«Батьківщиною"»] -&nbsp;— телеканал 24, 24 січня 2012 </ref> Згодом, [[2 березня]] [[2012]] року Народний Рух України та ВО [[Батьківщина (партія)|«Батьківщина»]] підписали угоду про співпрацю на наступних парламентських виборах, згідно з якою вони складуть спільний список по мажоритарних та партійних округах на базі Батьківщини.<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2012/03/2/6959877/ Рух Тарасюка сів на шию «Батьківщині»]</ref>
 
=== Спроба об'єднання НРУ й УНП та перехід частини членів НРУ до ВО "«Батьківщина"» ===
У середині грудня 2012 року [[Тарасюк Борис Іванович|Борис Тарасюк]] заявив, що не буде очолювати НРУ, і відповідно новим головою партії було обрано [[Куйбіда Василь Степанович|Василя Куйбіду]].<ref>[https://web.archive.org/web/20171014040646/http://24tv.ua/tarasyuk_ne_zahotiv_ocholyuvati_narodniy_ruh_n288548 Тарасюк не захотів очолювати Народний рух] &nbsp;— телеканал 24, 5 грудня 2012</ref>
 
Згодом, 19 травня 2013 року на позачергових ХХІІ Всеукраїнських зборах Народного Руху України, було прийнято рішення про відновлення єдності Руху шляхом об'єднання Народного Руху України та [[Українська народна партія (1999)|Української Народної Партії]] в єдину партію під назвою "«РУХ"»<ref name="rukh"/> на основі Статуту Народного Руху України. Збори обрали головою НРУ [[Куйбіда Василь Степанович|Василя Куйбіду]]. Заступниками Голови Народного Руху України стали: [[Заєць Іван Олександрович|Іван Заєць]], [[Коваль В'ячеслав Станіславович|В'ячеслав Коваль]], [[Лабазов Віктор Станіславович|Віктор Лабазов]], [[Ніколіна Світлана Володимирівна|Світлана Ніколіна]] та [[Шовкошитний Володимир Федорович|Володимир Шовкошитний]]. Делегати затвердили новий склад політради, Центрального проводу, Центральної контрольно-ревізійної комісії НРУ, яку очолив [[Костинюк Богдан Іванович|Богдан Костинюк]]. Збори також ухвалили заяви про відновлення національної держави, про об'єднання національно-патріотичних сил.
 
22 травня 2013 Року свої застереження щодо об'єднання НРУ та УНП висловив колишній голова НРУ Борис Тарасюк.<ref>[https://web.archive.org/web/20171014040604/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/519c9aa590e5a/ Щодо об'єднання НРУ та УНП] -&nbsp;— УП, 22 травня 2013</ref> [[15 червня]] [[2013]] стало відомо що частина членів [[Народний Рух України|Народного Руху України]] перейшли до ВО «Батьківщина»,<ref name="rukh">[https://web.archive.org/web/20160304060333/http://www.pravda.com.ua/news/2013/10/5/6999371/ УНП під завісою димових шашок змінила лідера на "«донецького"»] -&nbsp;— УП, 5 жовтня 2013</ref> включно з колишнім головою Руху Борисом Тарасюком, якого було обрано одним із заступників лідера «Батьківщини».<ref>[http://www.pravda.com.ua/news/2013/06/15/6992283/ З'їзд опозиції одноголосно підтримав злиття партій Тимошенко і Яценюка]</ref> Тарасюк та 2 інші колишні члени Руху, які перейшли до ВО Батьківщина, у 2014 році пройшли до ВРУ VIII скликання за списками цієї партії.
 
Незважаючи на масовий перехід рядових членів УНП і низових організацій у повному складі до Руху, вже у жовтні 2013 року новий лідер УНП [[Клименко Олександр Іванович (політик)|Олександр Клименко]] повідомив, що об'єднання УНП та НРУ в партію "«РУХ"» не відбулося, оскільки Міністерство юстиції України відмовилося реєструвати відповідні документи, прийняті на об'єднавчому з'їзді цих партії 19 травня 2013 року. У зв'язку з цим на з'їзді УНП 5 жовтня 2013 року було прийнято рішення про припинення процесу утворення нової партії "«РУХ"» і було призупинено ліквідацію партії УНП, яка відновила свою самостійну діяльність, що однак не позначилось на самовизначенні рядових членів.<ref>[https://web.archive.org/web/20150721124227/http://www.pravda.com.ua/news/2013/10/10/6999722/ Новий донецький керівник УНП має намір таки об'єднати правоцентристів] &nbsp;— УП, 10 жовтня 2013</ref>
 
=== Після спроби об'єднання НРУ й УНП ===
 
30 листопада 2013 року Народний Рух України у своїй заяві розцінив зрив підписання Угоди про асоціацію з ЕС у Вільнюсі та кривавий розгін Євромайдану як антиконституційні дії окупаційної влади і закликав український народ згуртуватися на захист європейського вибору, державного суверенітету, демократії і відповісти загальноукраїнським політичним страйком.
Рядок 207 ⟶ 209:
Рухівці брали активну участь у протестах, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке в подальшому переросло у Революцію Гідності. Активісти Руху серед перших почали виставляти намети на Майдані на початку Революції Гідності. У так званій «рухівській юрті» (намет у формі юрти) проходили наради і засідання Політради НРУ. Там було відновлено «Варту Руху». Щодня в осідку Руху на вулиці Гончара, 33 проживало до 1500 людей. З перших днів війни рухівці беруть активну участь у ній. При батальйоні «Київська Русь» створено підрозділ «Варти Руху».
 
29 березня 2014 &nbsp; року відбулися позачергові ХХІІІ Всеукраїнські збори Народного Руху України, які висунули кандидатом на пост Президента України на позачергових виборах Президента України 25 травня 2014 року голову НРУ Куйбіду Василя Степановича.
 
25 травня 2014 року відбулися позачергові вибори Президента України, у яких вперше після 1999 року взяв участь Народний Рух України.
Рядок 220 ⟶ 222:
«Сьогодні в політиці домінують політичні сили приватно-олігархічного характеру, які не вирішують публічні проблеми системно і в інтересах української нації, не проводять конче необхідні Україні реформи, а, якщо і проводять, то так, щоб нічого кардинально не змінилося. Тому українці, як засвідчують соціологічні дослідження, у пошуках державницької сили народного характеру, яка мала б прийти до влади. Такою силою є Народний Рух України, об'єднавшись довкола якого українці 25 років тому відновили свою державність»,&nbsp;— заявив під час брифінгу з народними депутатами В.&nbsp;Куйбіда.
 
З 28 травня 2017 Голова партії &nbsp;— [[Кривенко Віктор Миколайович]].<ref>[http://expres.ua/news/2017/05/29/244879-odna-naystarishyh-ukrayinskyh-partiy-vybrala-sobi-novogo-lidera Одна із найстаріших українських партій вибрала собі нового лідера] // Експрес-он-лайн.</ref>
 
=== 30 років РУХу ===
==== Галерея: Пам'ятні знаки, які було заплановано випустити до 30-річчя Народного Руху України ====
<gallery>
Файл:Знак Борець за незалежність України.jpg
Рядок 278 ⟶ 281:
 
=== Література ===
* ''О. Гарань, О. Сидорчук''. Народний рух України // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін.&nbsp;— К.: Парламентське видавництво, 2011.&nbsp;— С. 478. &nbsp;— ISBN 978-966-611-818-2.
* Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову).&nbsp;— К.: Редакція «Україна. культура. Наука», 2000. &nbsp;— 496 с.
* ''Марискевич Т.'' Народний Рух України // Довідник з історії України.&nbsp;— 2-ге видання.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— С. 498.
* [[Володимир Білецький|''Білецький В. С.'']] Історія Донецької крайової організації Народного Руху України (1989–19911989—1991&nbsp;рр.). &nbsp;— Донецьк: [[Український культурологічний центр]], [[Донецьке відділення Наукового Товариства імені Шевченка|Донецьке відділення НТШ]], 2009.&nbsp;— 172 с. http://repository.kpi.kharkov.ua/handle/KhPI-Press/36385
* ''Ковтун Володимир''. Історія Народного Руху України.&nbsp;— К., 1995.&nbsp;— 382 с.
* Боротьба за незалежність України у 1989–19921989—1992&nbsp;рр.: Чернігівська крайова організація НРУ // Упор. С.&nbsp;В.&nbsp;Бутко, С.&nbsp;В.&nbsp;Соломаха // Чернігів: Чернігівські обереги, 2009.&nbsp;— 432 с.
* Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за пребудову / Упорядник Є. Жеребецький. &nbsp;— Вид. 2-ге. &nbsp;— К.: Вид-во «Укр. енциклопедія» імені М.&nbsp;П.&nbsp;Бажана, 2009.&nbsp;— 496 с.: іл.
 
== Посилання ==
Рядок 299 ⟶ 302:
* [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=56%2F2009-%F0%EF Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2009 році 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову]
* [http://uateka.com/uk/article/society/heritage/1266 Народний Рух України]
* Бураковский А. Хроника эволюции «национальной идеи» Украины и евреи. 1987–20161987—2016 годы. Книга документальной публицистики. &nbsp;— Бостон, 2017. &nbsp;— 552 с. [https://www.academia.edu/35684696/Хроника_эволюции_национальной_идеи_Украины_и_евреи_1987-2016_годы]
 
{{Українська партія-доробити|дата=лютий 2020}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Народний_рух_України