Народний рух України: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
+ідеологія? |
Ерідан (обговорення | внесок) м вікіфікація |
||
Рядок 30:
== Історія ==
[[Файл:2 НРУ.PNG|праворуч|thumb|350px|Результати виборів до ВР України. 1998 рік. Найбільше досягнення політичної партії «Народний рух України» в Історії України.]]
=== Заснування та становлення ===
Рядок 40 ⟶ 41:
[[Файл:1съезд.jpg|thumb|230px|Під час відкриття 1 з'їзду НРУ]]
=== Установчі збори ===
Рядок 77 ⟶ 79:
[[Файл:Хід м. Запоріжжя. 500 років українському козацтву. 1990. 17.JPG|thumb|ліворуч|500пкс|Мітинг Народного Руху України у [[Запоріжжя|Запоріжжі]]. [[5 серпня]] [[1990]] р.]]
''' Комітетом підтримки Литви'''
Під керівництвом члена Комітету підтримки Литви [[Поровський Микола Іванович | Миколи Поровського]] взагалі вдалося прорвати паливну блокаду
Керівники Донецького комітету підтримки Литви
По факту організації масових заворушень з прапорами Литви і України на організаторів : [[Шутов Ілля Якимович|Іллю Шутова]] і [[Тищенко Микола Анатолійович |Миколу Тищенка]] міліцією були складені адмінпротоколи і
1990 року учасникам другої світової війни Рухом була випущена ПАМ'ЯТНА ВІДЗНАКА Учаснику Другої Світової Війни
=== Мета Руху — незалежність України і будівництво демократичної держави ===
[[Файл:2nd Congress of the People's Movement of Ukraine, 1990.jpg|thumb|left|250px|ІІ З'їзд Народного Руху України]]
ІІ з'їзд Руху відбувся у жовтні 1990 року. До Програми Руху введене положення про головну мету Руху — досягнення незалежності України; з назви виключені слова «за перебудову». Були обрані: голова Руху — [[Драч Іван Федорович|Іван Драч]], заступники — [[Горинь Михайло Миколайович|Михайло Горинь]], [[Лавринович Олександр Володимирович|Олександр Лавринович]], Олесь Доній; Центральний провід Руху (19 чоловік); Секретаріат (голова — В. Бурлаков), Політрада (голова — Михайло Горинь), Координаційна рада (голова — [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]]); Рада колегій (голова — [[Черняк Володимир Кирилович|Володимир Черняк]], [[Заєць Іван Олександрович|Іван Заєць]]), Рада національностей (голова — [[Бураковський Олександр Залманович|О. Бураковський]]).Після створення в січні 1990 року [[Українська республіканська партія|УРП]], а пізніше [[Демократична партія України|ДемПУ]], Рух існував як неформальна коаліція УРП, ДемПУ, інших невеликих організацій, що керувалися своїми статутами, та власне Руху, що об'єднував людей тільки на засадах програми та Статуту Руху. Відбулася перша спроба об'єднати навколо Руху новостворені партії — УРП та ДемПУ; для цього був запроваджений інститут асоційованого членства у Русі. Однак ці партії відмовилися від асоційованого членства у Русі. Хитка коаліція партій навколо Руху проіснувала до вересня 1991 року і фактично розпалася в період президентської виборчої кампанії, коли УРП і ДемПУ, проігнорувавши рішення Великої ради розгорнули виборчу боротьбу проти кандидата від Руху В'ячеслава Чорновола, а їхні кандидати, підігруючи Л. Кравчуку, не зняли свої кандидатури на користь В. Чорновола.
Рядок 94 ⟶ 96:
Міліцією в 1991 році був вбитий голова Волинської Обласної організації Руху.
=== Протистояння РУХу
Під час спроби військового перевороту у Москві у серпні 1991 року</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.), [[КПУ]] зганьбила себе співпрацею з путчистами, а РУХ став єдиною політичною силою, яка вчинила організований спротив</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.).
РУХівці стали організаторами протистояння діям [[КПУ]] і </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.) по узурпації влади, як в Києві, так і в регіонах України. В Києві і інших обласних центрах Рух організував масові акції проти дій КПУ </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.), так в Донецьку активісти Руху вже 19 серпня 1991 року організували пікетування <span> Донецької міськради, з вимогою <span> визнання діяльності</span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.) злочинною і антиконституційною.
ДОНЕЦЬКИЙ РУХ організував Штаб спротиву [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.) в Донецькій міськраді та зібрав позачергову сесію депутатів міської ради і наполіг на прийнятті рішення яким дії [[ДКНС]] були засуджені <span>. Рішення прийняте, дії </span> [[ДКНС]] ([[ГКЧП]] — рос.) визнані неконституційними і окрім того, оприлюднене звернення до народу, Уряду і парламенту України з вимогою дотримуватись Декларації про незалежність України</span і конституційного ладу в Україні >.
Під тиском Руху і Рухівців — Б. Тернопільського, парламентарів Д. Павличка, І. Зайця, М. Поровського та інших, голова ВР УРСР Л. Кравчук не поїхав на підписання нового союзного договору, Уряд УРСР і ВР УРСР не підтримали
Робота рухівських депутатів в областях і Верховній Раді, масові заходи Руху, активна позиція Руху під час референдумів та інших політичних акцій мали вирішальний вплив на становлення незалежної української держави і забезпечили перемогу ідеї Незалежності на референдумі 1 грудня 1991 року.
Рядок 112 ⟶ 114:
ІІІ з'їзд відбувся 28 лютого — 1 березня 1992 р. Розколу РУХу вдалося запобігти завдяки компромісу між прихильниками В'ячеслава Чорновола, з одного боку та Івана Драча і Михайла Гориня, з іншого; були обрані співголови — [[Іван Драч]] (згодом фактично вийшов із РУХу), [[Михайло Горинь]] (у червні 1992 році склав повноваження співголови у зв'язку з обранням його головою УРП), [[В'ячеслав Чорновіл]]; заступники співголів — [[Бойчишин Михайло Іллярович|Михайло Бойчишин]], [[Бураковський Олександр Залманович|Олександр Бураковський]], [[Бурлаков Віктор|Віктор Бурлаков]] ([[1 серпня]] [[1992]] року склав повноваження та залишив РУХ), [[Олександр Лавринович]]; Центральний провід: [[Алтунян Генріх Ованесович|Генріх Алтунян]], [[Бірюк Лев Васильович|Лев Бірюк]], [[Бойчук Іван Васильович|Іван Бойчук]], [[Бондаренко Олена Федорівна|Олена Бондаренко]], [[Дончик Віталій Григорович|Віталій Дончик]], [[Заєць Іван Олександрович|Іван Заєць]], [[Ключковський Юрій Богданович|Юрій Ключковський]], [[Юрій Костенко]], [[Одарич Сергій Олегович|Сергій Одарич]], [[Поровський Микола Іванович|Микола Поровський]], [[Танюк Леонід Степанович|Лесь Танюк]], [[Цимбалюк Віктор Дем'янович|Віктор Цимбалюк]], [[Червоній Василь Михайлович|Василь Червоній]], [[Черняк Володимир Кирилович|Володимир Черняк]], [[Чорномаз Богдан Данилович|Богдан Чорномаз]], [[Шовковий Іван Миколайович|Іван Шовковий]]. Формально було проголошено про розпад коаліції навколо РУХу. УРП і ДемПУ разом з декількома незначними за кількістю людей організаціями проголосили себе послідовними прихильниками президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]].
Наступний період в історії
Інша група членів організації, очолена [[Чорновіл Вячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]], доводила, що оскільки нова держава, як і раніше, повністю контролюється старою комуністичною номенклатурою, справжні реформи будуть неможливі, поки вона не буде усунена від влади. Чорновіл та його прихильники закликали до перетворення
На III Всеукраїнських зборах Народного Руху України (лютий-березень 1992 року), щоб уникнути розколу
Інший аспект кризи самовизначення — пошук головних акцентів у діяльності
На IV Всеукраїнських зборах
=== РУХ
Заграючи з
Така розстановка кадрів призвела до того, що
Народний РУХ
Вимагали: дострокового припинення повноважень Президента України [[Кравчук Леонід Макарович|Леоніда Кравчука]], відставки Уряду [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]] і створення тимчасового Уряду, сформованого опозицією (РУХом) для організації чесних виборів Президента України.
Парламентська більшість, яка складалась з комуністичних лідерів і призначених ними на посади директорів державних підприємств, категорично відмовлялось припинити повноваження Уряду [[Леонід Кучма| Леоніда Кучми]]
[[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав Чорновіл]] на мітингу повідомив, що
Уряд
Тотальна управлінська криза держави восени 1993 року завершилась призначенням дострокових виборів Верховної Ради України
Нарівні з цими історичними кроками в центрі (Києві) доленосні події за участі РУХу відбувалися і в окремих областях. Так, у Донецькій області, у м. Макіївка 06.03.1993 комуністи під проводом Петра Симоненка влаштували відновлювальний з'їзд забороненої в Україні компартії .
=== Викрадення Голови Секретаріату РУХу Михайла Бойчишина і спроба зриву виборчої кампанії
В ніч з 15 на 16 січня 1994 року на секретаріат РУХу в Києві було здійснено збройний напад — двоє невідомих, пославшись на те, що їм необхідно терміново передати пакет документів для пана Бойчишина, зайшли до приймальні. Вдаривши пістолетом вахтера, вони проникли до приміщення і викрали документи пов'язані з фінансуванням виборчої кампанії Руху. В цей самий час був викрадений Голова Секретаріату НРУ Михайло Бойчишин який на той час був організатором виборчої кампанії Руху. За 3 години до нападу на Секретаріат
Правоохоронні органи спочатку відмовились приймати заяву про зникнення Михайла Бойчишина, а потім проявили нечувану заангажованість в інтересах прокомуністичної влади: розслідування було зведене до переслідування підприємців, причетних до фінансування виборчої кампанії
Фінансування виборчої кампанії
=== Розкол Руху ===
ІХ з'їзд був кризовим, проходив
28 лютого частина керівництва Руху на чолі з [[Костенко Юрій Іванович|Юрієм Костенком]] організували зібрання, оголошене ними «десятим з'їздом», і обрали Юрія Костенка «головою НРУ» та висунули його
У ситуації гострої організаційної кризи за ініціативою 13 крайових організацій Руху (з 27) 7 березня 1999 року у Києві відбувся так званий
[[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслав
[[24 березня]] 1999 року [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеславом
[[25 березня]] 1999 року по дорозі в Київ
Похорон [[Чорновіл Вячеслав Максимович|Вячеслава
[[31 березня]] 1999 року Центральний Провід Руху обрав виконувачем обов'язків Голови НРУ (до наступного з'їзду) Геннадія Удовенка. У зв'язку з претензіями Юрія Костенка та його рихильників на партійний бренд Руху ситуація у Русі стала предметом вивчення у Міністерстві юстиції України. 29 березня 1999 року Мін'юст погодив зміни до Статуту Руху, внесені другим етапом ІХ з'їзду Руху, чим визнав безпідставними домагання прихильників Юрія Костенка на партійний бренд. Ця позиція була підтверджена рішеннями Київського обласного суду та Верховного Суду України у зв'язку зі скаргами Юрія Костенка.
Була проведена перереєстрація членів Руху.
Х з'їзд Руху відбувся [[14 травня]] [[1999]] року у Києві і засвідчив завершення організаційної кризи. Головою Руху обраний Геннадій Удовенко, заступниками Голови — О. Бондаренко, Ю. Ключковський, В. Коваль, М. Косів, Л. Танюк; до складу Політради замість М. Кульчинського обрано голову Союзу українок [[Пашко Атена-Святомира Василівна|Атену Пашко]]. На з'їзді Г. Удовенко та В. Пинзеник підписали Угоду між НРУ та ПРП про політичний блок та спільного кандидата на президентських виборах. З'їзд офіційно висунув Г. Удовенка кандидатом у Президенти України, Рух мав парламентську фракцію в Верховній Раді України.
Після цього прихильники [[Костенко Юрій Іванович|Юрія Костенка]] провели наступни з'їзд на якому змінили назву організації на
5-6 травня 2001 року у Києві відбувся ХІ з'їзд НРУ, на якому Головою партії переобрано Геннадія Удовенка. Заступниками Голови Руху стали [[Лесь Танюк]], [[Коваль В'ячеслав Станіславович|В'ячеслав Коваль]], [[Юрій Ключковський]]. У новому складі обрано Політичну Раду та Центральний Провід партії.
Рядок 182 ⟶ 184:
[[Файл:Драч 032.jpg|180px|thumb|20-річчя створення НРУ. Урочисте засідання в [[Національний палац мистецтв «Україна»|Палаці «Україна»]], Київ, 2009. Виступає [[Іван Драч]]]]
У 2009 20-річчя створення НРУ було відзначено на державному рівні. Для організації низки заходів у Києві та в областях були утворені організаційні комітети, в які входили активісти Народного Руху 90-х років та представники державних адміністрацій. Очолив загальнодержавний організаційний комітет [[Іван Драч|І. Ф. Драч]]. Ряд засновників Народного Руху України та його багаторічних активістів були нагороджені державними нагородами, грамотами обласних держадміністрацій.<ref>{{Cite web|url=http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=939/2009|title=Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня... {{!}} від 18.11.2009 № 939/2009|website=zakon1.rada.gov.ua|accessdate=2016-09-15}}</ref> Через тиждень після ювілейного
<ref>http://www.president.gov.ua/documents/9188.html?PrintVersion http://www.google.com.ua/ig?hl=uk {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20131027031831/http://www.google.com.ua/ig?hl=uk |date=27 жовтень 2013 }} Розпорядження Президента України № 56/2009-рп Про Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2009 році 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову</ref>
Проведені конференції, видано ряд нових видань з історії НРУ, зокрема, перевидано стенограму І з'їзду НРУ, випущено фрачний варіант відзнаки до 20-ї річниці, Укрпошою — конверт і марка та проведене спецпогашення конверта спеціальним штемпелем. {{Детальніше|Відзначення 20-річчя від утворення Народного Руху України}}
Рядок 190 ⟶ 192:
Також було ухвалено низку заяв та звернень: Заяву про політичну ситуацію в Україні після президентських виборів; Звернення до Президента України Віктора Ющенка, Звернення до політичних партій і громадських організацій
У січні 2012 року тодішній голова Руху Борис Тарасюк спростував чутки, що Рух планує зливатися з
=== Спроба об'єднання НРУ й УНП та перехід частини членів НРУ до ВО
У середині грудня 2012 року [[Тарасюк Борис Іванович|Борис Тарасюк]] заявив, що не буде очолювати НРУ, і відповідно новим головою партії було обрано [[Куйбіда Василь Степанович|Василя Куйбіду]].<ref>[https://web.archive.org/web/20171014040646/http://24tv.ua/tarasyuk_ne_zahotiv_ocholyuvati_narodniy_ruh_n288548 Тарасюк не захотів очолювати Народний рух]
Згодом, 19 травня 2013 року на позачергових ХХІІ Всеукраїнських зборах Народного Руху України, було прийнято рішення про відновлення єдності Руху шляхом об'єднання Народного Руху України та [[Українська народна партія (1999)|Української Народної Партії]] в єдину партію під назвою
22 травня 2013 Року свої застереження щодо об'єднання НРУ та УНП висловив колишній голова НРУ Борис Тарасюк.<ref>[https://web.archive.org/web/20171014040604/http://blogs.pravda.com.ua/authors/tarasyuk/519c9aa590e5a/ Щодо об'єднання НРУ та УНП]
Незважаючи на масовий перехід рядових членів УНП і низових організацій у повному складі до Руху, вже у жовтні 2013 року новий лідер УНП [[Клименко Олександр Іванович (політик)|Олександр Клименко]] повідомив, що об'єднання УНП та НРУ в партію
=== Після спроби об'єднання
30 листопада 2013 року Народний Рух України у своїй заяві розцінив зрив підписання Угоди про асоціацію з ЕС у Вільнюсі та кривавий розгін Євромайдану як антиконституційні дії окупаційної влади і закликав український народ згуртуватися на захист європейського вибору, державного суверенітету, демократії і відповісти загальноукраїнським політичним страйком.
Рядок 207 ⟶ 209:
Рухівці брали активну участь у протестах, які з кінця 2013 року відбувалися у формі мітингів, демонстрацій, студентських страйків та силова протидія протестам з боку влади призвели до відкритого силового протистояння, яке в подальшому переросло у Революцію Гідності. Активісти Руху серед перших почали виставляти намети на Майдані на початку Революції Гідності. У так званій «рухівській юрті» (намет у формі юрти) проходили наради і засідання Політради НРУ. Там було відновлено «Варту Руху». Щодня в осідку Руху на вулиці Гончара, 33 проживало до 1500 людей. З перших днів війни рухівці беруть активну участь у ній. При батальйоні «Київська Русь» створено підрозділ «Варти Руху».
29 березня 2014
25 травня 2014 року відбулися позачергові вибори Президента України, у яких вперше після 1999 року взяв участь Народний Рух України.
Рядок 220 ⟶ 222:
«Сьогодні в політиці домінують політичні сили приватно-олігархічного характеру, які не вирішують публічні проблеми системно і в інтересах української нації, не проводять конче необхідні Україні реформи, а, якщо і проводять, то так, щоб нічого кардинально не змінилося. Тому українці, як засвідчують соціологічні дослідження, у пошуках державницької сили народного характеру, яка мала б прийти до влади. Такою силою є Народний Рух України, об'єднавшись довкола якого українці 25 років тому відновили свою державність», — заявив під час брифінгу з народними депутатами В. Куйбіда.
З 28 травня 2017 Голова партії
=== 30 років РУХу ===
==== Галерея: Пам'ятні знаки, які було заплановано випустити до 30-річчя Народного Руху України ====
<gallery>
Файл:Знак Борець за незалежність України.jpg
Рядок 278 ⟶ 281:
=== Література ===
* ''О. Гарань, О. Сидорчук''. Народний рух України // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 478.
* Три дні вересня (Матеріали установчого з'їзду Народного Руху України за перебудову). — К.: Редакція «Україна. культура. Наука», 2000.
* ''Марискевич Т.'' Народний Рух України // Довідник з історії України. — 2-ге видання. — К., 2001. — С. 498.
* [[Володимир Білецький|''Білецький В. С.'']] Історія Донецької крайової організації Народного Руху України (
* ''Ковтун Володимир''. Історія Народного Руху України. — К., 1995. — 382 с.
* Боротьба за незалежність України у
* Три дні вересня вісімдесят дев'ятого. Матеріали Установчого з'їзду Народного руху України за пребудову / Упорядник Є. Жеребецький.
== Посилання ==
Рядок 299 ⟶ 302:
* [http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=56%2F2009-%F0%EF Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ Про Організаційний комітет з підготовки та відзначення у 2009 році 20-ї річниці створення Народного Руху України за перебудову]
* [http://uateka.com/uk/article/society/heritage/1266 Народний Рух України]
* Бураковский А. Хроника эволюции «национальной идеи» Украины и евреи.
{{Українська партія-доробити|дата=лютий 2020}}
|