Кіотський протокол: відмінності між версіями

'''Кіо́тський протоко́л''' — міжнародна угода про обмеження викиду в [[атмосфера|атмосферу]] [[Парниковий газ|парникових газів]]. Кіотський [[протокол]] — додатковий документ до Рамкової конвенції [[ООН]] зі змін клімату[[кліма]]ту, підписаної [[1992]] на міжнародній коніференції в [[Ріо-де-Жанейро]]. Конвенція набрала силу у [[1994]]. Сьогодні підписантами її є 189 країн, в тому числі більшість промислово розвинутих країн. Сам протокол прийнято в [[Кіото]] 11 грудня [[1997]]. Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов’язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008-2012 рр. в середньому на 5,2 % (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли [[Японія]] – на 6 %, [[США]] – на 7 % та [[ЄС]] – на 8 %. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов’язали [[Австрія|Австрію]] зменшити їх викиди на 13 % (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28 %).

Незалежно від Кіотського протоколу існує також європейське законодавство в галузі захисту якості повітря, зміни клімату та озонового шару. Відповідно до постанови [[Європейська Комісія|Європейської Комісії]] (№ 2037/2000) щодо захисту навколишнього середовища і, зокрема, озонового шару країни-члени ЄС повинні інформувати про вжиті заходи стосовно повторного використання ("Recycling"), обновлення та знищення шкідливих речовин, типу [[фторхлорвуглеводень|фторхлорвуглеводневих]] (ФХВВ) та інших газів з подібним негативним впливом на [[озон]]. На сьогоднішній день, як і було погоджено Монреальским протоколом 1987 року, замість ФХВВ використовуються фторовуглеводневі гази (ФВВ), які не впливають на озон в атмосфері. Але за рахунок цього вирішується тільки питання озонових дір, а проблема парникового ефекту залишається.