Кіотський протокол: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ArthurBot (обговорення | внесок)
м робот додав: kk:Киото хаттамасы
Alexandrov (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
'''Кіо́тський протоко́л''' — міжнародна угода про обмеження викиду в [[атмосфера|атмосферу]] [[Парниковий газ|парникових газів]]. Кіотський [[протокол]] — додатковий документ до Рамкової конвенції [[ООН]] зі змін клімату[[кліма]]ту, підписаної [[1992]] на міжнародній коніференції в [[Ріо-де-Жанейро]]. Конвенція набрала силу у [[1994]]. Сьогодні підписантами її є 189 країн, в тому числі більшість промислово розвинутих країн. Сам протокол прийнято в [[Кіото]] 11 грудня [[1997]]. Ним було узгоджено, що країни-учасниці зобов’язані зменшити середньорічні обсяги викидів парникових газів в період 2008-2012 рр. в середньому на 5,2 % (у порівнянні з 1990 р.). Окреме зобов'язання щодо їх зниження взяли [[Японія]] – на 6 %, [[США]] – на 7 % та [[ЄС]] – на 8 %. В межах ЄС на окремі країни були накладені різні обмеження. Зокрема, в червні 1998 року Міністри навколишнього середовища країн ЄС своєю постановою зобов’язали [[Австрія|Австрію]] зменшити їх викиди на 13 % (для порівняння: північні країни ЄС зобов'язались досягти максимального їх пониження, на 28 %).
 
== Докладніше ==
 
Як відомо, для вступу в дію протоколу, із 35 індустріальних країн цей документ зобов’язані були стільки країн ратифікувати, щоб на них, як мінімум, припадало 55 % викидів двоокису вуглецю. Після того, як приєдналася Росія в кінці 2004 року (17,4 % світових викидів СО2), зазначений документ набув чинності [[16 лютого]] [[2005]] року. Доля країн, які приєдналися до нього, складає на даний момент 62 %. Проте, країни, що ратифікували протокол, не мають особливих стимулів його виконувати, допоки США (25 % світових викидів СО2) та Китай не ратифікували зазначений документ. Україна ратифікувала Кіотський протокол [[4 лютого]] [[2004]] (за іншими даними [http://unfccc.int/files/essential_background/kyoto_protocol/application/pdf/kpstats.pdf Status of ratification] [[12 квітня]] [[2004]])
 
Рядок 11 ⟶ 10:
Таким чином існує можливість для налагодження міжнародної співпраці у сфері скорочення викидів СО2. Підставою для цього є можливість купівлі країнами контигентів викидів СО2 в інших державах. Як відомо, для встановлення емісійних контигентів для окремих країн за базовий було обрано 1990 р. З урахуванням трансформаційних процесів в економіці України кількість викидів СО2 вітчизняною промисловістю за період 1990-2004 рр. суттєво скоротилися. У цьому зв'язку, Україна може продавати свої емісійні контигенти іншим країнам. Потреба і бажання підприємств, зокрема, ЄС придбати такі контигенти є і, з часом, буде зростати.
 
Незалежно від Кіотського протоколу існує також європейське законодавство в галузі захисту якості повітря, зміни клімату та озонового шару. Відповідно до постанови [[Європейська Комісія|Європейської Комісії]] (№ 2037/2000) щодо захисту навколишнього середовища і, зокрема, озонового шару країни-члени ЄС повинні інформувати про вжиті заходи стосовно повторного використання ("Recycling"), обновлення та знищення шкідливих речовин, типу [[фторхлорвуглеводень|фторхлорвуглеводневих]] (ФХВВ) та інших газів з подібним негативним впливом на [[озон]]. На сьогоднішній день, як і було погоджено Монреальским протоколом 1987 року, замість ФХВВ використовуються фторовуглеводневі гази (ФВВ), які не впливають на озон в атмосфері. Але за рахунок цього вирішується тільки питання озонових дір, а проблема парникового ефекту залишається.
 
== Дивіться також ==
 
* [[Екологія]]
* [[Глобальна зміна клімату]] та [[Глобальне потепління]]