Табір військовополонених: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м уточнення |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 28:
== Друга світова війна ==
У роки [[Друга світова війна|Другої світової війни]] (1939 — 45) сотні тисяч українських вояків польської і радянської армій перебували в таборах військовополонених [[Німеччина|Німеччини]] й [[СРСР]]. У ході війни проти [[Друга Річ Посполита|Польщі]] [[Вермахт|німецька армія]] взяла в полон старшин і вояків близько 700 000, серед яких 60 — 70000 [[українці]]в; трактовано їх у згоді з постановами Женевської конвенції [[1929]] року. На початок [[1940]] року, частково і раніше, почали звільняти полонених українців; вони могли повертатися на [[Радянська анексія західноукраїнських земель|зайняті]] [[Червона армія|Червоною армією]] [[Західна Україна|західноукраїнські землі]] або й залишатися в Німеччині, де їх використовувано як промислових чи сільськогосподарських робітників; деяка частина українців
Натомість нелюдське було трактування полонених радянської армії, до яких не стосовано постанов Гаґської й Женевської конвенцій. На підставі звітів німецького Головного Військового Командування (травень [[1944]]), взято в полон 5 160 000 сов, вояків, з тієї кількості померло в полоні 1981000 (38,4 %), звільнено з полону 818 000 (15,9 %), ліквідовано в полоні 1241 000 (24,0 %), утекло 67 000 (1,3 %), залишилося живими в таборах полонених 1 053 000 (20,4 %; з них 875 000 використовувана в промисловості й сільському господарстві). Можна припускати, що з загального числа 3 355 000 червоноармійців, які попали в німецький полон в [[1941]] році, понад 20 % становили українці. Чимало з них оминуло полону, зникаючи поміж місцевим українським населенням або зголошуючися негайно до допоміжної військової служби в німецькій армії. Інструкції для трактування раддянських полонених від [[8 листопада]] [[1941]] року передбачали звільнення з полону українців під умовою, що місцевості, з яких вони походять, є вже в німецьких руках або що місцева влада поручиться за них. У перші місяці війни звільнено десятки тисяч полонених українців з таборів на [[Правобережна Україна|Правобережжі]]. Але вже в листопаді 1941 ці звільнення припинено. Табори полонених були переведено в Німеччину (на території [[Генеральна губернія|Генеральної губернії]] в [[Ярослав (місто)|Ярославі]], з якого командування табору звільнило всіх полонених українців, і в [[Холм]]і, в якому більшість загинула з [[голод]]у і [[тиф]]у).
| |||