На протязі своєї історії [[Збройні сили Південно-Африканської Республіки|збройні сили Південно-Африканської Республіки]] озброювались імпортною технікою, в основному французського виробництва. Але у 1977 році [[Генеральна Асамблея ООН]] прийняла резолюцію 418, наклавши ембарго на поставки зброї до [[Південно-Африканська Республіка|ПАР]]. На цей момент на півдні Африки вже півтора десятиліття точилася [[Війна за незалежність Намібії|бойові дії з Анголою]]. Війна носиламала характер дій механізованих группгруп з підтримкою авіації на гелікоптерах [[Aérospatiale SA 330 Puma|Пума]] та [[Aérospatiale Alouette III|Alouette III]]. З їх допомогою висаджували десант, проводили розвідку, підтримували вогнем армійські частини. Після початку поставок [[Ангола|Анголі]] засобів [[ПЗРК]] з [[СРСР|Радянського союзу]] ситуація кардинально змінилась. ФранцузськіФранцузькі гелікоптери були по суті цивільними машинами та не могли виконувати завдання при вогневій протидії. Відчутною стала потреба у гелікоптері здатному ескортувати транспортні машини, подавлятипридушувати ПВО ворога та при необхідності мати можливість вступити у бій з [[Мі-25]]. Закупівля таких машин за кордоном була не можлива через санкції. Модернізаційний потенціал французськихфранцузьких гелікоптерів був обмежений, а військова промисловість не мала досвіду з самостійної розробки подібних машин. Оскільки не було іншого рішення, розробку нового гелікоптера взяла на себе компанія Atlas Aircraft Corporation заснована у 1963, яка спеціалізувалася на виробницствівиробництві авіаційної техніки для ВПС ПАР. З досвіду бойових дій на території Африки були вироблені основні вимоги: висока надійність та можливість ремонту в умовах щільного пилу та значної відстані від місць базування, надійна навігація в умовах місцевості у якій відсутні орієнтири, високий рівень автоматизації електронних систем для зниження навантаження на пілота, низький рівень вібрацій. Робота над створенням машини проводилась в умовах підвищенноїпідвищеної секретності та методом послідовних кроків через відсутність подібного досвіду. <ref>http://airwar.ru/enc/ah/csh2.html</ref>
Першим кроком, стала розробка прототипу [[ХН-1 "Альфа]]" для перевірки концепції системи озброєння та компоновки кабіни. Фюзеляж був спроектований заново, а від [[Aérospatiale Alouette III|SA 316В]] взяли несучий гвинт та трансміссіютрансмісію, які вироблялись в ПАР, та двигун Turbomeca. Хвостова балка була незначно перепроектована, екіпаж розташовувався за схемою тандем. Попередні льотні випробування дослідного зразка вертольота ХН-1 Alpha проводилися у 1985 році. Прототип зробив перший політ у лютому 1985 року, дещо пізніше почався основний етап програми льотних випробувань, щоб вивчити можливості нового ударного вертольота в умовах жаркого клімату Африканського континенту. Але існування даної програми офіційно визнали лише в березні 1986 року.<ref>http://www.airwar.ru/enc/ah/xh1.html</ref>
Прототип підтвердив правильність обраної концепції і здатність компанії самостійно виконати розробку нової машини. Після цього було розпочато проектування перспективного ударного вертольота CSH-2 (Combat Support Helicopter - «вертоліт вогневої підтримки»). В процесі проектування розробник вирішив подальшу роботу проводити, використовуючи в якості основи силову установку, несучу систему і трансмісію не [[Aérospatiale Alouette III|«Алуетт» III]], а [[Aérospatiale SA 330 Puma|«Пуми»]] - більш великого і потужного вертольота, який також стояв на озброєнні ЗС ПАР. Елементи трансмісії цієї машини були вже раніше використані в рамках створення «Орікса» - місцевої доопрацьованої версії «Пуми».
