Грушевський Михайло Сергійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
ReAl (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 46.200.25.229 (обговорення) до зробленого 94.244.148.32 Мітка: Відкіт |
||
Рядок 29:
{{однофамільці|Грушевський (значення){{!}}Грушевський}}
{{Otheruses|Михайло Грушевський (значення){{!}}Михайло Грушевський}}
'''Миха́йло Сергі́йович Груше́вський''' {{життєпис}} — український [[історія|історик]], громадський та [[Політик|політичний діяч]]. Голова [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]] [[Українська Народна Республіка|Української Народної Республіки]] ([[1917]]—[[1918]]). Член [[Історичне товариство імені Нестора-Літописця|Історичного товариства ім. Нестора-Літописця]], дійсний член [[Чеська академія наук і мистецтв|Чеської АН]] (1914), почесний член [[Київське товариство старожитностей і мистецтв|Київського товариства старожитностей і мистецтв]] (1917), [[член-кореспондент]] [[Національна академія наук України|ВУАН]] (1923) та [[Академія наук СРСР|АН СРСР]] (1929), багаторічний голова [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукового Товариства ім. Шевченка]] у [[Львів|Львові]] ([[1897]]—[[1913]]), завідувач кафедри історії [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] ([[1894]]—[[1914]]), автор понад 2000 наукових праць.
== Біографія ==
{{main|Грушевські}}
Рядок 136 ⟶ 137:
Частина керівників ЦК КП(б)У схвально поставилася до можливого повернення М. С. Грушевського, про що свідчило запрошення приїхати на батьківщину, передане Михайлу Сергійовичу членами делегації УРСР на радянсько-польських перемовинах в Ризі в лютому 1921 року.
Перебуваючи в еміграції, Грушевський, в свою чергу, мав можливість переконатися в байдужості керівників європейських країн до українських подій. Тому не дивно, що, не знайшовши підтримки на Заході, М. Грушевський, починаючи з 1920 року, шукає шляхи зближення з більшовицьким керівництвом України, пише листи С. Косіору та Х. Раковському (тодішньому голові РНК УСРР), пропонуючи їм співпрацю в разі, якщо йому буде дозволено повернутися в Україну для продовження наукової роботи. Своєю владою більшовицькі лідери ні з ким ділитися не збиралися, проте в поверненні на батьківщину такого авторитетного вченого і громадського діяча ліберально-соціалістичних поглядів, як Грушевський, вони були зацікавлені. У жовтні 1922 року Секретаріат ЦК КП(б)У спеціально розглядав питання «Про української еміграції». З повідомленнями виступили представник УРСР в Чехословаччині [[Левицький Михайло Васильович (дипломат)
|М. Левицький]] і заступник наркома закордонних справ УРСР Я. Яковлєв.
На еміграції Грушевський проводив роботу над великим науковим проєктом — багатотомною «[[Історія української літератури Михайла Грушевського|Історією української літератури]]». Перші томи цієї роботи були надруковані в 1923 році, останній, 6-й том, лишився в рукопису і був надрукований тільки в 1995 році<ref name="Панькова">''Панькова Світлана.'' [http://www.m-hrushevsky.name/uk/Bio.html Біографія Михайла Грушевського]</ref>.
=== Грушевський — академік ===
[[1923]] року був обраний академіком [[Національна академія наук України|ВУАН]]. У березні [[1924]] року з сім'єю переїхав до Києва. Працював професором історії в Київському державному університеті. Був обраний академіком Всеукраїнської академії наук, керівником історико-філологічного відділу. Очолював археографічну комісію ВУАН, метою існування якої було створення наукового опису видань, надрукованих на території етнографічної України в XVI—XVIII століттях. При цій комісії у зв'язку з 350-річчям друкованої справи в Україні був створений комітет, секретарем якого був призначений [[Барвінок Володимир Іванович|Володимир Барвінок]]. Через шість років його обрали дійсним членом Академії наук СРСР. У [[1924]]–[[1931]] роках очолював історичні установи ВУАН.
14 квітня 1926 року Політбюро ЦК КП(б)У в постанові «Про Українську академію наук» висловилося за можливість підтримати кандидатуру Грушевського на посаду президента ВУАН. 3 жовтня 1926 року відбулося урочисте вшанування Грушевського у зв'язку з 60-літтям від дня народження та 40-літтям наукової діяльності. 12 січня 1929 року загальні збори АН СРСР обрали Грушевського дійсним членом. 25 квітня 1929 року на засіданні загальних зборів АН СРСР Грушевський поставив питання про потребу створення в її складі Інституту української історії{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
З осені 1929 року почався погром історичних установ, створених Грушевським. У листопаді — грудні 1929 року сесія Ради ВУАН ліквідовувала комісії, якими керував Грушевський (остаточно ліквідувала 1933 року). У вересні 1930 року закрито НДКІУ. 11 грудня цього ж року партійний осередок ВУАН ухвалив рішення про посилення ідеологічної боротьби з Грушевським і його теоріями шляхом читання рефератів із критикою його поглядів. У січні 1931 року на засіданні історичних установ ВУАН замість історичної секції, очолюваної Грушевським, створено історичний цикл. Більшість співробітників і учнів Грушевського було заарештовано й заслано{{sfn|Верба|2004|с=232–235.}}.
7 березня 1931 року Грушевський переїхав до Москви.
=== Останні роки життя та смерть ===
Від [[1931]] року змушений був жити в Москві. У січні [[1934]] року [[Затонський Володимир Петрович|Володимир Затонський]] виступив на сесії ВУАН, зробивши основний акцент на критиці академіка Грушевського. Близькість до російських [[Конституційно-демократична партія (Росія)|кадетів]], орієнтація на німецький імперіалізм у боротьбі з «навалою більшовизму», звинувачення у дворушництві, сумнівність наукової порядності — далеко не повний перелік «гріхів», які посипалися на вченого.
23 березня 1931 року Грушевського заарештували як «керівника Українського націоналістичного центру», вигаданого чекістами. Коли він відмовився визнавати ті «свідчення», що їх з нього «вибили» слідчі погрозами ув'язнити його доньку Катерину, 5 січня 1933 року справу екс-голови Центральної Ради закрили зі зловісним, водночас, поясненням-вердиктом — з огляду на його… смерть.
Наприкінці [[1934]] року Грушевський відпочивав у одному з санаторіїв у м. [[Кисловодськ]] ([[Ставропольський край]], [[Російська Радянська Федеративна Соціалістична Республіка|РРФСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]], нині РФ) і несподівано захворів на [[Карбункул (хвороба)|карбункул]]. Операцію з його видалення провів головний лікар місцевої лікарні, який хірургом не був, а перед цим він відмовив Грушевському в проханні бути прооперованим його давнім і перевіреним другом<ref>''Голод Ігор.'' [http://www.istpravda.com.ua/articles/2011/09/29/57143/ Історик не політик? Грушевський розбудив країну… і приспав] // Історична правда. — 2011. — 29 вересня.</ref>. Помер від [[сепсис]]у (зараження крові) через три дні після операції. Серце зупинилось о другій годині дня.
Наступного дня газета «Вісті» вмістила повідомлення від [[Рада народних комісарів УРСР|Ради Народних Комісарів УСРР]] про смерть Грушевського. У постанові Раднаркому зазначалося:<blockquote>''«Зважаючи на особливі наукові заслуги перед Радянською Соціалістичною Республікою академіка Грушевського М. С., Рада Народних Комісарів УСРР постановила: Поховати академіка Грушевського М. С. в столиці України — Києві. Похорон взяти на рахунок держави. Для організації похорону утворити урядову комісію в такому складі: тт. Порайко (голова), Богомолець, Палладін, Корчак-Чепурківський. Призначити сім'ї академіка Грушевського М. С. персональну пенсію 500 крб на місяць»''.</blockquote>Тіло Грушевського перевезли до Києва, поклали в головній залі Української Академії Наук, а 29 листопада відбулися похорони{{sfn|Крип'якевич|2001|с=233–255}}. Похований на [[Байкове кладовище|Байковому кладовищі]] Києва (ділянка № 6, біля Вознесенської церкви). Автори [[Надгробок на могилі Михайла Грушевського|пам'ятника]] [[Скульптура|скульптор]] [[Макогон Іван Васильович|Іван Макогон]] і [[архітектор]] [[Кричевський Василь Григорович|Василь Кричевський]].
== Політичні погляди ==
Грушевський мав неоднозначну точку зору щодо незалежності України та більшовицького [[Російська революція (1917)|перевороту]] в Петербурзі. Він отримав основну вищу освіту в російських навчальних закладах, перші політичні кроки робив у 1894—1914 роках, працюючи у Львівському університеті, але згодом все більше уваги приділяв Києву.
Грушевський схилявся до думки, що [[Російська імперія]] з часом має [[Демократія|демократизуватись]] і перетворитись на [[Федеративна держава|федеративну державу]]. Повернувшись у результаті Лютневої революції до Києва після сибірського заслання, Грушевський очолив [[Українська Центральна Рада|Центральну Раду]]. Він вважав, що Україна має стати частиною нової федеративної російської держави, і лише наступ [[Більшовики|більшовиків]] у січні 1918 року примушує Михайла Сергійовича із соратниками оголосити незалежність.
Протягом всієї помітної політичної діяльності Грушевський мав різні точки зору на майбутнє країни. Так, під час [[Українська Держава|Гетьманату]] він відхиляє пропозицію [[Скоропадський Павло Петрович|Скоропадського]] очолити [[Національна академія наук України|Академію наук України]], згодом виявляє прихильність до радянської влади, налагоджує контакти з [[Соціалістичний інтернаціонал|II інтернаціоналом]]. Після ліквідації Української держави Грушевський, незважаючи на відомі вже тоді репресії проти українського народу, звертається до більшовиків із пропозицією повернення до Радянської України<ref>{{Cite news|url=http://www.radiosvoboda.org/a/28010816.html|title=Трагічне русофільство Михайла Грушевського|last=Кралюк|first=Петро|work=Радіо Свобода|accessdate=2016-11-27}}</ref>.
== Природоохоронні погляди ==
Як історик, М. Грушевський прийшов до висновку про надзвичайну агресивність і ту дорогу ціну, якою було оплачено прогрес цивілізації. Від цього він зробив крок до констатування хибності антропоцентризму і визнання факту повального гноблення природи людиною. Свої екологічні погляди він виклав в оповіданні «На горах», в якому відчувається вплив діячів європейської природоохрони початку ХХ ст.: [[Гуго Конвенц]]а, [[Кожевников Григорій Олександрович|Григорія Кожевникова]] та [[Ян Павліковський|Яна Павліковського]]<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/338653/|title=НА ГОРАХ (екологічний погляд М. С. Грушевського)|last=|first=|date=13.10.2017|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=українська}}</ref>.
== Міф про президентство ==
У сучасній українській спільноті існує міф про Грушевського — президента УНР, запроваджений [[Дорошенко Дмитро Іванович|Дмитром Дорошенком]]{{sfn|Дорошенко|1930|с=35.}}. Міф прижився в публіцистиці й у науковій літературі.
Грушевський не був президентом Української Народної Республіки, адже такої посади в УНР не існувало. Також її не передбачала Конституція, яка була ухвалена в останній день функціонування Центральної Ради. Невідомий жодний акт, учинений Грушевським як президентом УНР.
Водночас кваліфікація Грушевського «президент Ради» була тоді досить поширеною, особливо в газетних публікаціях. Це ймовірно пов'язане з тим, що ще одне значення слова президент — голова. Зокрема Грушевський послуговувався візиткою, де був напис французькою мовою ''«President du Parlament D'Ukraine»'' (президент [[парламент]]у України — тодішній відповідник сучасного Голови [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]]), а також пізніше підписувався «колишній президент Української Центральної Ради». В протоколах засідань Ради він називався українським словом «голова». Таким чином Грушевський був не головою УНР, а головою Центральної Ради УНР. Найповніший реєстр усіх, хто титулував його президентом, склав історик Павло Усенко у праці «Чи був Михайло Грушевський президентом України?»{{sfn|Усенко|2003.}}.
== Кінематографічне зображення ==
Образ Михайла Грушевського можна бачити у декількох художніх кінофільмах, які з радянських позицій зображали встановлення влади більшовиків на теренах України. Його показано там (з більшою чи меншою портретною схожістю) як представника «ворожого табору», що чинить опір робітничо-селянським масам.
Першим таким фільмом став [[Арсенал (фільм)|«Арсенал»]] [[Довженко Олександр Петрович|Олександра Довженка]]. Оскільки цю кінострічку було знято у 1928 році, коли Грушевський був дійсним членом ВУАН, на екрані з'являється символічний персонаж — [[Голова (посада)|голова]] на Першому всеукраїнському з'їзді показаний таким чином, що з обличчя видно лише велику сиву бороду.
Михайло Грушевський фігурує як дійова особа у кінострічках [[Правда (фільм, 1957)|«Правда»]] [[Добровольський Віктор Миколайович|Віктора Добровольського]] та [[Шмарук Ісак Петрович|Ісака Шмарука]], 1957 рік (виконавець [[Петров Сергій Сергійович|Сергій Петров]]), [[Киянка (фільм)|«Киянка»]] [[Левчук Тимофій Васильович|Тимофія Левчука]], 1-ша серія, 1958 рік (виконавець ролі в титрах не вказаний), [[Мир хатам, війна палацам (фільм)|«Мир хатам, війна палацам»]] Ісака Шмарука, 1970 рік (виконавець ролі [[Гай Олександр Дмитрович|Олександр Гай]]).
За доби незалежної України створено низку документальних фільмів, присвячених життю та діяльності Михайла Грушевського.
Михайло Грушевський також показаний у фільмі «[[Таємний щоденник Симона Петлюри]]». Роль Михайла Грушевського зіграв відомий актор [[Богдан Бенюк]].
== Ушанування пам'яті ==
[[Кабінет Міністрів України]] 22 лютого 2006 року заснував академічну [[Стипендія|стипендію]] [[Іменна стипендія|імені]] М. С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів, що призначається студентам та аспірантам державних вищих навчальних закладів денної форми навчання, які найбільше відзначилися в навчальній та науковій роботі, починаючи з другого курсу.<ref>[http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/209-2006-п постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 209 «Про академічну стипендію імені М. С. Грушевського для студентів та аспірантів вищих навчальних закладів»]</ref>
=== Пам'ятники, барельєфи, портрети ===
{{докладніше|Пам'ятники Михайлу Грушевському}}
[[Файл:Портрет Грушевського на будинку в Києві.jpg|міні|240px|Стінопис з найбільшим у світі портретом Михайла Грушевського]]
У [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Київ)|Києві]], [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Луцьк)|Луцьку]], [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Бар)|Барі]] і [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Козятин)|Козятині]] [[Вінницька область|Вінницької області]], [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Долина)|Долині]] [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської області]], [[Погруддя Михайла Грушевського (Червоноград)|Червонограді]] [[Львівська область|Львівської області]] та у [[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Львів)|Львові]] споруджено [[пам'ятник]]и Михайлові Грушевському.
У двоповерховому будинку в Києві по [[Володимирська вулиця (Київ)|Володимирській вулиці]], 35 у 1927—1930 роках працював Михайло Грушевський, про що свідчить [[барельєф]], встановлений на фасаді. Зараз у цьому будинку міститься громадська приймальня [[Служба безпеки України|Служби безпеки України]].
Михайлові Грушевському відкрито меморіальні дошки у [[Відень|Відні]], [[Прага|Празі]], [[Варшава|Варшаві]], [[Холм]]і, [[Тбілісі]], [[Казань|Казані]]<ref>[http://gazeta.ua/articles/ukraine-newspaper/_u-kazani-uvichnili-pam-yat-pro-grushevskogo/131673 У Казані увічнили пам'ять про Грушевського] // Газета по-українськи. — 2006. — № 214. — 25 вересня.</ref>, [[Москва|Москві]]<ref>[http://kobza.com.ua/content/view/1535/41/ Незалежний сайт діаспори «Українці Росії Кобза».]</ref>.
У 2015 році в центрі Києва на фасаді будинку за адресою [[вулиця Січових Стрільців (Київ)|вул. Січових Стрільців]], 75 намалювали [[стінопис]] з найбільшим у світі портретом Михайла Грушевського. Площа стінопису склала 160 м²<ref>[http://www.5.ua/kyiv/u-kyievi-na-fasadi-budynku-namaliuvaly-rekordno-velykyi-portret-vidomoho-ukrainskoho-polityka-99238.html У Києві на фасаді будинку намалювали рекордно великий портрет відомого українського політика // [[5 канал]], 22 листопада 2015].</ref>.
21 вересня 2016 року в Холмі на його честь урочисто освятили хрест, розташований поруч із холмською кафедральною православною церквою святого Івана Богослова, у якій був охрещений Михайло<ref>[http://zik.ua/news/2016/09/22/u_holmi_osvyatyly_hrest_na_chest_myhayla_grushevskogo_887102 У Холмі освятили хрест на честь Михайла Грушевського].</ref>.
У січні 2017 року в Ужгороді відкрили пам'ятну дошку на честь М. Грушевського<ref>[https://www.ukrinform.ua/rubric-society/2161148-v-uzgorodi-vidkrili-barelef-mihajla-grusevskogo.html В Ужгороді відкрили барельєф Михайла Грушевського]</ref>. Також меморіальну дошку на честь Грушевського було встановлено у [[Хмельницький|Хмельницькому]]<ref>https://khm.depo.ua/ukr/khm/u-hmelnickomu-vidkrili-memorialnu-doshku-grushevskomu-foto-20171107671454 У Хмельницькому відкрили меморіальну дошку Грушевському (ФОТО)</ref>.
=== Зображення на грошових знаках ===
[[Портрет]] Михайла Грушевського зображено на [[банкнота|банкноті]] номіналом 50 [[гривня|гривень]] та на [[пам'ятна монета|пам'ятних монетах]] [[1996]], [[2006]] та 2016 років.
=== Об'єкти, названі іменем Грушевського ===
{{докладніше|Вулиця Грушевського}}
Ім'я Михайла Грушевського носить багато [[вулиця|вулиць]], [[проспект]]ів та [[площа|площ]] в Україні. Зокрема, на [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вулиці Михайла Грушевського]] в Києві розташовані [[будівля|будівлі]] [[Верховна Рада України|Верховної Ради]] та [[Кабінет Міністрів України|Кабінету Міністрів України]]. Є [[проспект Грушевського (Кам'янець-Подільський)|проспект Грушевського]] в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці-Подільському]] та [[Луцьк]]у, [[вулиця Грушевського (Хмельницький)|вулиця Грушевського в Хмельницькому]], [[вулиця Грушевського (Одеса)|Одесі]], [[вулиця Грушевського (Львів)|Львові]], Дрогобичі, Вінниці, [[Вулиця Грушевського (Івано-Франківськ)|Івано-Франківську]], [[Житомир]]і, [[Вулиця Михайла Грушевського (Дніпро)|Дніпрі]] (з 2015 р.), [[вулиця Грушевського (Чернівці)|Чернівцях]], на якій розташоване, зокрема, приміщення [[Обласна державна адміністрація|ОДА]]. Також ім'я Грушевського присвоєно [[Барський гуманітарно-педагогічний коледж|Барському гуманітарно-педагогічному коледжу]]. До 130-річчя Грушевського перевидано монографію «[[Барське староство]]», яка була його магістерською дисертацією.
=== Музеї Михайла Грушевського ===
Михайло Грушевський писав у «Споминах»:
{{цитата|''«Я любив Сестринівку незвичайно, страшенно мріяв про неї і линув душею до неї цілими десятиліттями мого життя. То це було тому, що, як-не-як, був властиво одинокий пункт, де я міг зв'язуватися з українською стихією, дотикатися до української природи, до її культури… Я кохався у тому селі, що наверх мало усі українські прикмети: чепурненькі хатки, солом'яні стріхи, садки, городи, перелази, зарослі вербами береги…»''}}
На 140-річчя Грушевського відродилося його ім'я і в селі [[Сестринівка]] ([[Козятинський район]], [[Вінницька область]]) — на матеріалах шкільного музею відкрито новозбудований музей Михайла Грушевського. Первинна споруда — хата діда, пам'ятка історії, не збереглася — розсипалася за останні роки.
Відтворений будинок невеликий — 6×9 м (оригінальний будинок мав розміри 12×17 м). Там розмістилося багато унікальних речей, серед яких є метрична книга місцевої церкви, де записана Глафіра Захарівна: її хрестини та вінчання.
У часи незалежності відкрито [[музей|музеї]] Грушевського у [[Державний меморіальний музей Михайла Грушевського|Львові]], в [[Івано-Франківська область|Івано-Франківській області]], у Києві.
== Оцінка діяльності ==
{{докладніше|Грушевськознавство}}
Тривалий час Грушевський був прихильником автономії України в складі Росії.
[[Бжеський Роман Степанович|Бжеський Роман]] (псевдонім Млиновецький Р.) вважав його «завзятим ворогом» українського націоналізму<ref>''Бжеський Р''. [http://diasporiana.org.ua/istoriya/868-mlinovetskiy-r-narisi-z-istoriyi-ukrayinskih-vizvolnih-zmagan-1917-1918-rr/ Нариси з історії Українських Визвольних Змагань 1917—1918 рр.] — Торонто: Чужина (друком Видавництва «Гомін України»), 1970. — С. 46.</ref>.
== Зображення ==
<gallery heights="180" widths="180">
Файл:Mykhaylo Grushevsky Monument (Kyiv).jpg|[[Пам'ятник Михайлові Грушевському (Київ)|Пам'ятник Грушевському в Києві]]
| |||