Нова Скварява: відмінності між версіями

{{Село України

| назва = Нова Скварява

| область = [[Львівська область]]

| районрада = [[ЖовківськийНовоскварявська сільська районрада]]

| mapx | код КОАТУУ = 4622787101 =

| mapy =
| засновано = 1633

| площа населення = 2,7081174

| населеннятериторія =1,174

| висота | день села = 287 м

| ref-висота =
| водойма = р. [[Свиня (річка)|Свиня]]

| адреса = 80353, Львівська обл., Жовківський р-н, с. Нова Скварява, вул. Дорошенка, 9; тел.: 6-73-40

Середня висота села над рівнем моря — 287 метрів. Поблизу розташовані:  села [[Фійна]], [[Стара Скварява]], [[Глинськ (Жовківський район)|Глинськ]], [[Мокротин]], [[Крехів (Жовківський район)|Крехів]], [[Крута Долина]], [[Майдан (Жовківський район)|Майдан]], [[Тернів]], [[Липники (Жовківський район)|Липники]]. 

Село засноване в кінцінаприкінці XIV ст. — на початку XV ст століття. Першими поселенцями були вихідці зі [[Стара Скварява|Старої Скваряви]]. Село Нова Скварява було осаджено на [[волоське право|волоському праві]] і назване спочатку Чайкова Воля. Проте ця назва не прижилася. Біля Нової Скваряви відкрито кладовище бронзової доби X–VIII ст. до н. е.

'''Село Нова Скварява''' ({{lang-pl|Skwarzawa Nowa}}) — село, належало до Жовківського повіту, 7 км на пд.-зах. від Жовкви. Мальовнича Нова Скварява — село не маленьке (понад 1,1 т. м.). Координати:  50°02′14″ пн. ш. 23°52′30″ сх. д.

Населений пункт з назвою Скварява виник, очевидно, ву XIII–XIV ст.XIII—XIV століттях за часів Галицько-Волинської держави на території, яка до утворення єдиного Галицького князівства входила до складу Звенигородської землі. Існує легенда щодо виникнення назви Скварява. Вона свідчить, що в середні віки на терени села на відпочинок та полювання приїжджали князі та бояри. Тут на вогні вони смажили, чи як тоді говорили, скварили м'ясо чи сало. Від слова скварити і пішла назва Скварява. 

ВУ 1880 році було 197 будинків, 1087 жителів в гміні, 3 будинки, 42 жителі на території двору. (893 греко-католики, 200 римо-католиків, 33 євреї, 3 інших віросповідань; 891 русин, 197 поляків, 55 німців). Парафія римо-католицька була в Жовкві, греко-католицька була в селі, Жовківського деканату, Перемишльської дієцезії. До парафії належала Стара Скварява. У селі була церква і однокласна школа. Знаходяться тут поклади бурого вугілля і каменю пісковика.

У 1879 р. році в селі проживавмешкав [[Іван Франко]].

Довгий час була [[королівщина|королівщиною]], а потім входила до маєтностей Жолкевських та Собєських. Княгиня Марія Кароліна з Собєських де Бульйон ({{lang-fr|de Boullion}}) — донька короля Яна III — продала «Жовківський ключ» з обома селами у 1740 р. році князю Михайлу Радзивіллу. Наприкінці XVIII ст. століття Радзівілли розпродали всі маєтності, які дісталися їм від Собєських — Нову Скваряву придбали Болоз-Антоневичі зі [[Івано-Франківськ|Станиславова]] — шляхетський рід вірменського походження, які отримали у 1789 році від цісаря Йозефа ІІ австрійське дворянство.

На початку XIX століття нові власники села збудували тут збережений досі класицистичний маєток, оточений парком. Зведений у 1807 році класицистичний двір Юзефа Болоз-Антоневича хоч і зберігся, та вся старовина звідти за радянські роки вивітрилася. Бо, бачте, в панській резиденції зараз резиденція сільрадівська. В усіх десяти панських покоях. Витримані в єдиній стилістиці меблі з палацу були частково розграбовані у Першу світову. Напевно, як і олійні картини здатовані XVIII ст. століттям — переважно на міфологічні теми. Навколо палацику на горі Гарай колись простягався парк — не надто великий, проте там росло кілька ду-у-уже старих, кількасотлітніх дубів. Газон перед будинком був оточений трояндами.  До маєтку колись від Глинська вела алея, яка начебто ще походила з часів Яна ІІІ (див. фото праворуч).

У селі чи в околиці були поклади вугілля, якими, зокрема, в 1899 році володів граф [[Роман Потоцьий]].<ref>Szematyzm Królestwa Galicyi i Lodomeryi z Wielkiem Księstwem Krakowskiem na rok 1899. &nbsp;— Lwów : drukarnia Władysława Łozińskiego, 1899. &nbsp;— S. 239. {{ref-pl}}</ref>.

У час Першоїпершої світової війни багато новоскварявців було мобілізовано до австрійського війська. А 19-го червня 1915&nbsp;р. року на теренах села відбувся бій між російськими військами, лінія оборонних яких проходила під Моцьківною і Щекотином та австрійсько-німецькими, які наступали з урочищ Копань та Корчунок. Після артпідготовки, що почалася о 4 год. ранку і кривавої січі перемогли останні. Російських убитих вояків поховали селяни в братській могилі при дорозі, а австрійці своїх у сусідньому селі Глинську на окремому цвинтарі.

У 1930&nbsp;р. році на західній околиці села (Кут) у новозбудованому будинку відкрито «Народний Дім», при якому працював драматичний гурток, а згодом товариствомісцевий осередок товариства «[[Сільський Господаргосподар]]». На хвилі національного піднесення у 1936&nbsp;р. році в Новій Скваряві було організовано осередок ОУН, який очолив Степан Кузьмин. Членами осередку стали Пилип Гук, Степан Яворівський, Микола Шавель, Степан Завада («Кожум'яка»). Чимало новоскварявців виборювали незалежність України в лавах ОУН, УПА. В увіковічнення їх пам'яті у центрі села нащадки збудували пам'ятник «Борцям за незалежність України».

Багато новоскварявців у час Другоїдругої світової війни воювало у Червоній Армії. Чимало їх полягло в Україні і за її межами. Після війни&nbsp;— масові виселення сімей новоскварявців до Сибіру, таборів ГУЛАГ'у, каральні акції енкаведистів проти мирного населення, яке підтримувало УПА.

Утвердившись таким чином радянська влада організувала в селі колгосп ім.імені Кірова. ВУ 601960-х роках почав курсувати автобус Львів&nbsp;— Нова Скварява, збудовано млин, пилораму (тартак), лазню, сільський клуб, школу.

Жителі Нової Скваряви, як і впродовж тисячоліть, продовжують себе у своїх нащадках, виховують їх, вирощують хліб, плекають сади, будують житла, храми, співають пісень з вірою і надією на краще майбутнє. Тут живуть дуже привітні, гостинні і надзвичайно добрі люди, вони допомагають одне одному. У центрі села є школа. Вона досить велика, біля неї є сад. У школі навчається не дуже багато дітей. Село розвивається, багато молодих людей переїжджають жити сюди. У селі є інтернет.

В Новій Скваряві наявні надзвичайно цікаві й рідкісні об'єкти культурної спадщини, якими є частково зруйновані оборонні укріплення військового табору середини XVII&nbsp;ст. століття та залишки склоробної гути і монастирища пізнього періоду середньовіччя. Вони при подальшому вивченні можуть стати окрасою давньої історії села, приваблюючи сюди шанувальників минулого рідного краю. Перший об'єкт розташований в урочищі Антонів берег, на пагорбі з рівною, незначно нахиленою до заходу вершиною приблизно трапецієподібної форми розміром 0,45 х 045×0,2 х 02×0,3&nbsp;км. Пам'ятка захищена вздовж краю тераси ровом, валами і двома майже зруйнованими сучасними варварами земляними бастіонами. Останні локалізуються у східній (ширшій) частині узвишшя. Між ними, очевидно, знаходився в'їзд до табору.

Крім монастиря в Новій Скваряві на Горганах була церква Різдва Христового, посвячена 7 січня 1588&nbsp;р року. Майже через 2 століття на її місці було зведено церкву Втечі до Єгипту Пресвятої Богородиці. Освячено її 8 січня 1767&nbsp;р року. Ця церква була куплена у сс. Василіянок в місті Жовкві, де і була збудована у1693 1693&nbsp;рроку. У ній був іконостас роботи [[Іван Руткович|Івана Рутковича]]. У 1932&nbsp;р. цю церкву розібрали і трохи східніше збудували тимчасову, використавши вівтар старої. А в 1936&nbsp;р. році розпочалось будівництво кам'яної великої церкви, яке через заборону радянської влади, закінчилось вже в1989 1989&nbsp;рроку. 4 жовтня цього року на свято Покрови Пресвятої Богородиці її було посвячено. У 1997&nbsp;р. році в час свята Пресвятої Трійці на присілку Гута посвячено каплицю. Її збудовано західніше колишнього монастиря.

Новоскварявські священики проводили значну культурно-просвітницьку роботу. Так у 1899&nbsp;р. році в селі було відкрито читальню «[[Товариство «Просвіта» (1868—1939)|Просвіти]]», яку очолив отець Йосиф Карапович, пізніше отець декан Володимир Утриско, отець Степан Гайда. Активним членом цього товариства був син новоскварявського пароха о. &nbsp;Луки Олеськіва&nbsp;— Йосиф. Він товаришував з Іваном Франком під час навчання у Львівському університеті і був найвірнішим його другом упродовж життя. З 14 липня до 14 вересня 1879&nbsp;р. року Іван Франко перебував у Новій Скваряві, проживавмешкавв ув сім'їродині Олеськових. Тут він працював над підручником з економії «зрозумілої гімназистам», почав писати повість «Борислав сміється», зібрав чимало тутешніх приказок та пісень, які видав у багатотомнику «Галицько-руські народні приповідки», мріяв купити у Новій Скваряві клаптик землі і побудувати хату. Та не судилося.

У селі також є хрестова в плані мурована церква Собору Богородиці, зведена у 1932–1939&nbsp;рр1932—1939 роках. за проектомпроєктом професораархітектора '''[[Левинський Лев Львович|Лева Левинського''']]. У радянський час храм не діяв, віруючим його повернули ву 1989&nbsp;р році. 

* [http://novaskvaryava.org.ua./ Веб-Офіційна сторінка села Нова Скварява]