Столипін Петро Аркадійович: відмінності між версіями

'''Петро́ Арка́дійович Столи́пін''' ({{lang-ru|Пётр Аркадьевич Столыпин}}; {{ДН|14|4|1862|2}}, м. [[Дрезден]]&nbsp;— {{ДС|18|9|1911|5}}, м. [[Київ]])&nbsp;— російський [[державний діяч]], [[прем'єр-міністр]] у 1909—1911 роках. Столипін проводив жорстку політику на укріплення самодержавства, розпустив Думу, увів військово-польові суди, обмежував політичні свободи. Будучи російським націоналістом, вів боротьбу з національними автономіями. Розпочав [[Столипінська реформа|аграрну реформу]], що не була доведена до кінця. Правління Столипіна відзначалось жорстокими репресіями, в цей час виникли поняття «столипінська реакція», «столипінська краватка» та «[[столипінський вагон]]»<ref>[http://www.day.kiev.ua/uk/article/ukrayina-incognita/velikiy-reformator-bez-mifiv ''Сергій Грабовський''. «Великий реформатор» без міфів]</ref>. На Столипіна було здійснено 11 замахів. Під час останнього, здійсненого у [[Київ|Києві]] [[анархія|анархістом]] [[Богров Дмитро Григорович|Дмитром Богровим]], його було смертельно поранено.

У 1884 році закінчив природничий факультет [[Санкт-Петербурзький державний університет|Санкт-Петербурзького університету]]. Служив у Міністерстві внутрішніх справ. З 1902&nbsp; — гродненський губернатор. У 1903-06&nbsp;1906 — губернатор Саратовської губернії. У квітні 1906 призначений міністром внутрішніх справ, а в липні 1906&nbsp; — головою Ради Міністрів. Швидка службова кар'єра Столипіна була, значною мірою, пов'язана з його ораторськими здібностями, численними виступами в Думі, проєктами реформування країни.

[[Файл:Stolypin grave.jpg|thumb|right|200px|Могила Петра Столипіна. в Києво-Печерській лаврі]]

[[Файл:Kiev Opera House.JPG|right|222px|thumb|[[Київський оперний театр]], де Столипін був убитий.]]

[[Файл:Kyiv-stolypin-statue.jpg|thumb|right|200px|СтатуяПам'ятник ПетраПетру СтолипінаСтолипіну, щовстановлений булабіля поміщенаміської в центрідуми Києва після його вбивства. Знесений під час Української революції в 1917]]

На своїх посадах проводив жорстку послідовну політику як проти радикальних революціонерів так і проти лібералів будь-якого ґатунку. За його наказом війська й поліція жорстоко карали учасників селянських заворушень, до в'язниць у великій кількості кидали студентів і старшокласників-гімназистів, помічених в антиурядовій діяльності, проголошені царським маніфестом від 17 жовтня 1905 року політичні свободи було всіляко обмежувано. Столипін дав пряму директиву губернаторам: ''«Менше заарештовувати, більше стріляти… Переконування облиште, дійте вогнем…»''. За таку антинародну політику у серпні 1906 року на Столипіна вчинено замах (загинуло 27 осіб). У відповідь він домігся запровадження військово-польових судів&nbsp;— без адвокатів, без можливості подати апеляцію&nbsp;— із правом винесення та виконання впродовж 24 годин смертних вироків. Протягом 1907—1909 років військово-польові суди ухвалили понад 5 тис. смертних вироків. На початок 1908-го у в'язницях перебувало понад 200 тис. політичних в'язнів, приблизно таку ж кількість заслали у «віддалені місця імперії»

У червні 1907 року уряд на чолі з Столипіним та за підтримки імператора [[Микола II (російський імператор)|Миколи II]] розпустив [[Державна дума Російської імперії|II Державну Думу]] і опублікував новий закон про вибори, який забезпечив повну перевагу у III Думі великих землевласників та підприємців і значно обмежив представництво національних окраїн. За законом 1&nbsp;% населення імперії обирав майже дві третини виборників, котрі, своєю чергою, голосували за депутатів Думи. Повністю були позбавлені представництва в Думі 10 областей і губерній азійської частини Росії, Кавказу надавалось 10 місць замість 29. Такий виборчий закон забезпечив у III Думі «великоросам» 77&nbsp;% місць і вона стала «істинно російською». Столипін був ініціатором обмеження автономії Фінляндії, натхненником створення націоналістичних російських організацій, у тому числі Всеросійського національного союзу, основною метою якого було сприяння «пануванню російської народності».