Берта фон Зуттнер: відмінності між версіями

Австрійська письменниця і пацифістка Б. Зутнер народилася [[9 червня]] [[1843]] р. у [[Прага|Празі]] в родині австрійського фельдмаршала графа Франса Йозефа Кінски фон Шинік унд Теттау, який помер незадовго до народження дочки. Берта одержала [[Аристократія|аристократичну]] освіту, досконало володіла [[Англійська мова|англійською]], [[Французька мова|французькою]] й [[Італійська мова|італійською]] мовами, була знайома з багатьма впливовими особами в [[Париж]]і, [[Відень|Відні]], [[Венеція|Венеції]].

Після невдалої спроби стати професійною співачкою Берта йде гувернанткою до будинку австрійського [[Барон|баронабарон]]а фон Зутнера у Відні. Через кілька років Берта одружується з одним з його синів — Артуром. Через те що шлюб був здійснений таємно від батьків, Берта й Артур їдуть до [[Росія|Росії]], де на 9 років оселяються на [[Кавказ]]і.

[[1877]] р. починається [[Російсько-турецька війна (1877—1878)|війна між Росією і Туреччиною]]. Артур фон Зутнер дає свої репортажі з театру воєнних дій. Популярність чоловіка надихає взятися за перо і Берту. Подружжя в співавторстві публікують оповідання, статті і чотири романи.

[[1885]] р. Зутнери повертаються до [[Відень|Відня]], де Берта в художніх творах продовжує відображати свої політичні і суспільні погляди. Основний мотив її творів — [[Демократія|демократичний]] устрій [[Суспільство|суспільства]], ідеї [[Інтернаціоналізм|інтернаціоналізмуінтернаціоналізм]]у і [[Мир|мирумир]]у. [[1886]]–[[1887]] рр. Зутнери живуть у [[Париж]]і, приділяють велику увагу діяльності Асоціації миру та міжнародного арбітражу, що була утворена для мобілізації суспільної підтримки Міжнародного суду, створеного задля мирного вирішення міжнародних конфліктів. Відгукуючися на нові ідеї, Берта Зутнер пише книжку «Епоха машин», де виступає з різкою критикою [[Націоналізм|націоналізмунаціоналізм]]у і [[Мілітаризм|мілітаризмумілітаризм]]у.

[[1889]] р. виходить друком перший роман Берти фон Зутнер «Геть зброю», який приносить письменниці всесвітнє визнання. Величезна популярність роману дозволяє Б.Зутнер встановити прямі контакти з багатьма європейськими групами борців за мир. [[1891]] р. Зутнер бере участь у Римському конгресі миролюбних сил, створює Австрійське товариство миру, а [[1892]] р. стає членом-засновником Бернського бюро миру — організації, що координує діяльність пацифістського руху в багатьох країнах Європи, і протягом 20 років є віце-президентом цієї міжнародної структури.

Після смерті чоловіка [[1902]] р. Б.Зутнер продовжує активну пацифістську діяльність, здійснює турне миру по [[Сполучені Штати Америки|США]] і [[Німеччина|Німеччині]], сприяє створенню Комітету англо-німецької дружби. 1905 р. Берта фон Зутнер одержує Нобелівську премію Миру «за зусилля, що сприяють досягненню миру в Європі». Після одержання [[Нобелівська премія|Нобелівської премії]] Зутнер пише роман про проблеми миру і жіночого руху «Помисли людства». За беззавітну відданість справі миру Б. Зутнер була визнана гідною високого звання Почесного президента [[Міжнародне бюро миру|Міжнародного бюро миру]] в [[Берн]]і.