Ричеркар: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м вилучено Категорія:Бароко; додано Категорія:Музика бароко за допомогою HotCat |
мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Ричерка́р''' ([[Італійська мова|італ]]. ''ricercar, ricercare, ricercata, recercada'', від італ. ''ricercare'' — вишукувати; трактується в сенсі техніко-композиційного етюду, «дослідження») — жанр багатоголосої інструментальної (рідше вокальної) музики в західній Європі XVI—XVII століть. Історично слово ''ричеркар'' не мало єдиного значення, але вживалося в декількох різних значеннях.
== Імітаційні ричеркари ==
Рядок 8:
Найдавнішими зразками клавірного імітаційного ричеркару вважаються 4 п'єси у збірнику «''Intavolatura cioè recercari, canzoni, himni, magnificati''» (опубл. 1542 або 1543) італійського композитора Джіроламо Каваццоні (бл. 1525 — після 1577). Дж. Каваццоні також є автором двох ансамблевих ричеркар (1540 і 1541), написаних у суворішій техніці, з мінімальним використанням імітації. У порівнянні з ансамблевими (вокальними та інструментальними) ричеркарами в клавірному (і особливо органному) ричеркарі поступово сформувалася специфіка жанру, в основному, завдяки «[[Імпровізація|імпровізаційному]]» (більш вільного, ніж в ансамблі) письма. Ця свобода раніше позначилася в орнаментації стандартних [[Каденція|каденцій]] і в спорадичних квазі-імпровізаційних (зазвичай гаммоподібних) пасажах. Послідовна еволюція клавірного ричеркару в бік витонченого імітаційного стилю привела до формування [[Фуга|фуги]], при цьому ричеркар став розглядатися як її найважливіший попередник (іноді аж до повної синонімії).
Перший найбільший експонент специфіки органного ричеркар — [[Андреа Ґабріелі]]. Серед інших відомих авторів клавірних ричеркарів італійські композитори [[Джованні Ґабріелі]], [[Клаудіо Меруло]], Асканіо Майон (бл. 1565—1627), Джованні Марія Трабачі (бл. 1575—1647), [[Джироламо Фрескобальді]], [[Бернардо Стораче]], німецькі [[Ганс Лео Гасслер]], [[Йоганн Якоб Фробергер]], [[Йоганн Пахельбель]], французький Жан Тітелуз (бл. 1563 до 1633; в його збірці органних п'єс 1623 ричеркари по-французьки позначені
== Неімітаційні ричеркари ==
Словом ''ричеркар'' в епоху Ренесансу (головним чином, в Італії) також називалися п'єси неімітаційного письма для [[Лютня|лютні]] та органа, а також всякі п'єси (для ансамблю [[Віола та гамба|віол]], голосів та ін.) дидактичної спрямованості, на зразок пізніших навчальних [[Прелюдія (музика)|прелюдій]], [[Етюд (музика)|етюдів]], вокального сольфеджування. Найдавніші лютневі ричеркари знаходяться у збірках «''Intabulatura де Lauto''», опублікованих [[
У рамках [[Неокласицизм|неокласичної]] стильової тенденції в музиці XX століття ричеркар складали [[Маліп'єро Джан Франческо|Дж. Фр. Маліп'єро]], [[Богуслав
== Примітки ==
| |||