Григор'єв Віктор Михайлович: відмінності між версіями

{{Художник}}

Початкову освіту отримав у студії професора З. С.  Шмельова в м. [[Сапожок]], Рязанської губернії. Пізніше (з 1925-го по 1930-ий рік) Віктор навчався у Ленінграді  — у школі живопису та малювання професора А. П.  Ейснера. Великий вплив на Григор'єва мав художник-сатирик Б. І.  Антоновський.

Віктор Григор'єв у 1920-ті роки був художником і режисером-постановником перших мультиплікаційних фільмів радянського кіно (див. «([[Піонер Ваня]]»)), що сприяло формуванню чіткої графічної манери у його малюнках. Сюжети його картин дуже легко читаються, завдяки режисерським навичкам в організації образного матеріалу, що було дуже важливо для художника-ілюстратора.

У 1930-ті роки Віктор Михайлович співпрацював з газетами та журналами як карикатурист. У передвоєнні роки працював художником-сатириком політуправління [[Ленінградський фронт|Ленінградського фронту]].

Пережив блокаду Ленінграду, після якої, за рекомендацією лікарів, переїхав до Києва, де з 1944-го року почав співпрацю з журналом «[["Перець (журнал)|Перець]]»". Його малюнки післявоєнного періоду принесли йому успіх і визнання серед читачів. Григор'єв працював у жанрі політичної та побутової сатири, ілюстрував сучасних гумористів  — їхніїх оповіданнярозповіді, гуморески, байки. ОдноюСеред з його найвідомішихвідомих робіт цьогоперчанського періоду булабули картинатакі «картини, як "Анна на шиї" та "Мисливці на привалі» (майже за Перовим) —" де''(обидві 1960р.).'' Перша картина сатирично зобразила ситуацію, коли дорослі діти сидять на шиї у батьків, а на другій картині художник, за допомогою образів тварин художник, алегорично висміяв людські недоліки (образи людей у картині замінені образами собак).

У тому ж дусі були виконані ілюстрації до книжкикниги І. Франка «[["Лис Микита]]»" (1951р.) та велика серія малюнків до казки О. С.  Пушкіна «[[Казка"О пропопе попаи іработнике наймитаего йогоБалде", Балду|Про попа і наймита його Балду]]», роботу над якими художник почав ще у довоєнні роки.

У 1949 році, на Агурському водоспаді в Хості (мікрорайон у Сочі), Віктор Михайлович знайомиться з [[Полякова Кіра Борисівна|Кірою Борисівною Поляковою]]. З того часу почалось їх спільне сімейне та творче життя.

У 1950 році Кіра Борисівна переїздить до Києва, а у 1954 році  — до передмістя Києва  — м. [[Боярка]], де художники будують дім, який на довгі 33 роки стає для них і затишним сімейним гніздом, і творчою майстернею. У творчій співпраці художників одна за одною народжуються дитячі книжки  — ілюстрації до улюблених дитячих казок  — «Буратіно», «Незнайко», «Барвінок», «Цибуліно» та інші.

Віктор Михайлович працював яку якості графіка графік — тушшю та олівцем, а Кіра Борисівна  — як майстер акварелі  — оформлювала кольорові рішення. Уміння організувати художній матеріал, створити зоровийзримі образобрази героїв, кожен з яких яскраво проявляє себе, зберігаючи при цьому зберігаючи ритм розповіді, єдність образів та тіснутісний взаємодіювзаємозв'язок героїв  — ось головні причини успіху їх співпраці як художників-ілюстраторів.

Ілюстрації Григор'євих не тільки розкривали сенсзадум книжкикниги, але й поглиблювати та значно збагачували його. Наприклад, у першому своєму книжковомуспільному проекті — книжці М.— Носова «[["Пригоди Незнайка і його товаришів]]»" ''(спочатку для журналу «"Барвінок»" у 1953-54рр, а потім для окремогокниги виданняу 1955 році)'', художники створили яскраві образи героїв, у яких дитяча безпосередністьвідвертість поєднувалась із казковістюз їх зовнішньогонебувалим виглядузовнішнім виглядом. Малюнки Григор'євих зробили персонажів казки М. Носова більш конкретними, відчутними, переконливими. ДіїПодії казки було зображенозображені так живо, з такими захоплюючими подробицями, що читач відчуваввідчуває себе мало немайже співучасником усіх пригод Незнайка таі його друзів.

Такі ж риси були притаманні й іншим ілюстраціям художників. Це  — видані та неодноразово перевидані у 1950-1980-ті роки різними мовами (російською, українською, естонською, молдавською, грузинською) книжкикниги О. Толстого «[["Золотий ключик]]»", М. Носова «" Пригоди Незнайка і його товаришів»", «[["Незнайко в Сонячному місті]]»", «[[Незнайко на Місяці]]»,місяці казка «[["Теремок (казка)|Теремок]]»". Також
Ю. Чеповецького «"Солдат Пешкин и компания»", Б. Чалого «"Пригоди Барвінка і Ромашки»", «"Політ Барвінка на Місяць»", «"Про відважного Барвінка і Коника-Дзвоника»" та багато інших.

Григор'єви кілька років співпрацювали з відомим українським журналом «[["Барвінок" (журнал)|Барвінок]]» — саме там народився зримый образ прославленого національного героя. Створюючи образи до серії казок про Барвінка, художники використовували мотиви українського фольклору. З великою художньою видумкою зобразили усіх казкових героїв  — Барвінка, Ромашку, Коника-Дзвоника, Осота, Будяка та Кропиви.

У 1963-му році до Боярки приїздило українське телебачення  — до 60-річчя художника про нього знімали документальний фільм під назвою  — «"В гостях у доброго казкаря»". Художники активно працювали до останніх днів свого життя.