Вареник Гаврило: відмінності між версіями
нова стаття, початок |
(Немає відмінностей)
|
Версія за 16:12, 2 травня 2020
Гаврило Вареник (нар.? — пом.після 1828) — значковий товариш, служив у Чорноморському, Усть-Дунайському Буджацькому та Дунайському козацьких військах.[1][2]
| Вареник Гаврило | |
|---|---|
| Народився |
невідомо невідомо |
| Помер |
після 1828 Російська імперія |
| Діяльність | військовик, козацький депутат, агітатор |
| Військове звання | значковий товариш |
| Конфесія | православ'я |
Життєпис
Деякий час перебував у Задунайській Січі. Був одним з тих задунайських старшин, які вели переговори з російським командуванням про створення Усть-Дунайського Буджацького війська і вийшли із-за Дунаю відразу після його офіційного затвердження.
Активно агітував задунайців переходити в новостворене формування, в результаті чого сотні козаків із турецької Браїли перейшли на російський бік.
Після ліквідації війська в середині 1807р. багато усть-дунайців відмовились переселятись на Кубань або втікати до турецьких запорожців й через Г.Вареника та Д.Чорнобая вимагали оселення в придунайських степах і надання їм привілеїв.
Після 1812р., зацікавлений у швидкому заселенні новоприєднаного району, уряд офіційно дозволив усть-дунайцям селитися в Придунайських степах. Організація поселення покладалась на колишніх старшин — полкового осавула Р.Согутчевського і значкового товариша Г.Вареника, які одержали право збирати козаків з усього краю.[3][4]
У 1820р. Гаврило Вареник разом з родиною оселився в урочищі Акмангит.
1828р. його старший син Георгій був зарахований в піший полк Дунайського козацького війська.
Примітки
- ↑ Хромов А. Південноукраїнське козацтво XIX ст.: урядові задуми, проекти, втілення (2014). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Бачинська О. Козацтво в післякозацьку добу української історії (кінець XVIII-XIX ст.) [PDF]. www.twirpx.com (рос.). Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Дунайське козацьке військо. 1828—1868 рр. (До 170-річчя заснування) - Олена Бачинська - Тека авторів. Чтиво. Процитовано 2 травня 2020.
- ↑ Козацтво на півдні України. Кінець XVIII-XIX століття (2000) (К 59). irbis-nbuv.gov.ua. Процитовано 2 травня 2020.