Ді-джей: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Деякі відомі ді-джеї Радянської України: уточнення |
→Деякі відомі ді-джеї Радянської України: коментар, оновлення даних, зображення, доповнення |
||
Рядок 23:
[[Файл:Запрошення дискотеки "Погляд".jpg|міні]]
==
[[Файл:Фото Бойчука 022.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ді-джей Бойчук на запрошенні дискотеки «Погляд» 1979 р.]]
[[Файл:Фото Бойчука 049.jpg|міні|праворуч|200пкс|Ді-джей Бойчук на веденні дискотеки «Погляд». 1979 р.]]
[[Файл:Клуб Корчагінець Img126.jpg|міні|праворуч|200пкс|Мирослав у якоті ді-джея у студентському Клубі "Корчагінець" у Львові. 1982 рік.]]
[[Файл:Фото Бойчука 037.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ді-джей Бойчук на веденні одного з тематичних вечорів. 1983 р.]]
[[Файл:Мирослав з вимпелом Лауреата Img320.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Мирослав з вимпелом Лауреата першого огляду-конкурсу Львівських дискотек на фоні власноруч виготовленої афіші дискотеки «Погляд». 1982 р.]]
[[Файл:Фото Бойчука 065.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Ді-джей Бойчук на кінозйомці. 1983 р.]]
[[Файл:Сергій Єфімов Img761.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Барабанщик рок-групи [[Круиз (группа)|"Круїз"]] [[Ефимов, Сергей Юрьевич|Сергій Єфимов]] в гостях у Мирослава. 12 вересня 1987 р.]]
Наглядним прикладом особливостей роботи ді-джеїв Радянської України є керівник дискотеки «Погляд» [[Бойчук Мирослав Петрович]]. Свою діяльність він розпочав у 1980 році, навчаючись у [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівському Державному Університеті ім. Івана Франка]] на [[Факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка|факультеті журналістики]].
В ті часи спеціальної ді-джеєвської апаратури в СРСР не було. Тож доводилось прилаштовуватись. Мирослав зробив це своєрідним способом: своїми руками спаяв та змонтував світловий пульт, куди звів управління світломузикою, біжучими вогнями, наповнюючими прожекторами, стробоскопом, кінопроектором, слайдпроектором, диммашиною. Закупив магнітофони, програвачі, звукопідсилювальну апаратуру, звукові колонки, мікрофон і навчився управляти цим всім в одній особі.
До кожної дискотеки, в залежності від того де і для кого вона проводилась, складалася спеціальна програма. Адже дискотеки с селах, значно відрізнялись від дискотек в містах. За тодішніми законами дискотек (а частіше їх називали вечорами відпочинку, бо тільки вони не обкладались податком) дозволялось включати 25% пісень з країн соціалістичної співдружності, 25% - з капіталістичних країн і 50% - представників радянської естради. Але на практиці це співвідношення було зовсім інакшим: відповідно приблизно 5%, 80% і 15%. І, якщо чесно,- на це "порушення" чиновники не дуже звертали увагу. Хіба що на офіційних заходах чи оглядах-конкурсах. Що ж стосується української естради, то вона складала приблизно від 1 до 3% від загальної кількості пісень прокручених на вечорі. В селах, до вищеназваного процентажу, додавалось ще кілька українських весільних пісень, які приходили в Україну нелегальним шляхом,- в основному з Канади.
Підготовку до кожної дискотеки Мирослав проводив заздалегідь. В переобладнаний дипломат, касети складались у відповідному до програми порядку, з відмотаними на початки пісенями. Для написання програми він використовував звичайний учнівський щоденник. Коштував він не дорого, але був дуже зручно поділений на розділи, де вписувалася вся основна інформація для ведення дискотек: рік виходу пісні, ім'я виконавця, назва твору. Навпроти кожної пісні Мирослав придумав символіку позначок-підказок: ставився бал від 7 до 10, в залежності від суперовості пісні, та позначки "П" - повільна, "Ш" - швидка, "Н" - нормального темпу, "РНР" - рок-н-рол, "В" - вальс, "УНП" - українська народна пісня, "Р" - рок, "І" - інсрументалка. Згодом Мирослав ввів за правило включати пісні на замовлення. Таке стало можливим, коли досконало були цілісне освоєння управлінням дискотечною апаратурою, знання та наявність основної частини хітів того часу та додаткові магнітофони. Проміжок між перемиканням касет заповнювався розповіддю ді-джея. А ще на дискотеках Мирослава обов'язково проводилось 2-3 конкурси, найпопулярнішим з яких був під назвою "Що б це мало означати?". На екрані виставлявся якийсь прикольний слайд, до якого треба було зробити оригінальний підпис. Переможець, якому згодом вручалось безкоштовне запрошення на дві персони на наступні вечори, визначався силою оплесків присутніх. Ще одною особливістю дискотек Мирослава Бойчука була зйомка кінострічки про той, чи інший населений пункт, де вони проводились. Їх показ на вечорах відпочинку був особливо захоплюючим.
Зазвичай, виїздні дискотеки проводились 3 дні - п'ятницю, суботу, неділю. Першого дня вхід був завжди безкоштовним, що давало можливість організувати своєрідний промовшин вечорів на наступні вихідні. Людей в той день приходило не багато, бо він був робочим. Але та, порівняно невелика кількість відвідувачів, слугували своєрідним "сарафанним радіо", яке розповсюджувало звістку про крутелезну дискотеку і на довколишні села. Таким чином наступні два дні сторицею окуповували такзвану "халявну п'ятницю".
Згодом, будучи вже досвідченим ді-джеєм та прцюючи на телебаченні, Мирослав почав запрошувати на свої дискотеки популярних на той час виконавців. Одним із них був барабанщик рок-групи [[Круиз (группа)|"Круїз"]] [[Ефимов, Сергей Юрьевич|Сергій Єфимов]]. Також на деяких із них проводилась відеозйомка, яка згодом слугувала основою для виготовлення телевізійних авторських передач [[Бойчук Мирослав Петрович|Мирослава Бойчука]].
=== Деякі відомі ді-джеї Радянської України ===
{{Commons|Category:Deejays}}
| |||