Стефан Малий: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м виправлення "нанести удар - завдати удару" |
м оформлення |
||
Рядок 1:
{{особа}}
'''Ст́ефан М́алий''' ({{lang-sr|Шћепан Мали}}, справжнє ім'я невідоме (можливо Йован Балівеч), ? — 1774) — самозванець, який видавав себе за російського імператора Петра III. Цар Чорногорії, боровся з турецькою і венеціанською експансіями. Намагався зміцнити центральну світську владу, провів судову реформу, відділив церкву від держави.
== Чорногорія до середини XVIII століття ==
В кінці XV століття територія Чорногорії була завойована Османською імперією, а приморські області відійшли під владу Венеціанської республіки. Однак в гірських областях, насамперед у районі гори Ловчен, залежність від турків залишалася слабкою, місцеве населення зберігало певні податкові пільги, а класична турецька військово-ленна система не склалася. Фактично влада належала місцевим воєводам і старійшинам. З XVII століття особливого значення набув пост Цетінського митрополита, який став центром опору турецької ісламізації і венеціанської католизації і ядром згуртування чорногорських племен.
Рядок 12 ⟶ 10:
== Поява ==
У 1766 році в Чорногорії з'явився Стефан Малий. Його походження невідоме. Сам Стефан постійно змінював версії свого походження, називаючи себе то селянином з Далмації, чорногорцем, то «дезертиром з Лики». Говорив іншим разом, що родом з Австрії або Герцеговини. Патріарху Василю розповідав, що народився в Требіньї, «місці, лежачому на Сході», а російському послу Ю. В. Долгорукову надав на вибір три версії — Раічевіч з Далмації, турок з Боснії і, нарешті, грек з Яніни. Відомо, що він говорив як рідною мовою по-сербохорватські, і досить добре по-французьки, по-італійськи, по-турецьки, деякі дослідники припускають, що він розумів і російську мову.
Рядок 52 ⟶ 49:
== Внутрішня політика ==
Реально правив з 1766—1774 р., мав в руках світську владу паралельну владі митрополита Сави.
Рядок 89 ⟶ 85:
Проте ж, найняті венеціанцями лікар і грецький священик не змогли дістатися до Стефана. Сам він з усіх сил намагався зберегти подобу сусідських відносин з Венеціанською республікою.
{{початок цитати}}«Бачу, що готуєте війська для того, щоб спустошити три громади (Маін, Побори і Браічі), які нікому не заподіяли зла … Прошу не губити людей заради мене і дати мені спокій».{{кінець цитати}} — писав він дожеві. Звичайно ж, на цей лист не звернули уваги. Султана він переконував, що
{{початок цитати}}«(…) Було б грішно проливати стільки невинної крові як турок, так і чорногорців, і добре, що ми живемо в світі.»{{кінець цитати}}
Рядок 147 ⟶ 142:
== Примітки ==
{{примітки}}
{{Бібліоінформація}}
[[Категорія:Правителі Чорногорії]]
[[Категорія:Авантюристи]]
[[Категорія:Самозванці]]
|