Гобіт, або Туди і звідти: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Ehlla (обговорення | внесок) |
вікіфікація, правопис |
||
Рядок 27:
Оповідає про подорож домувальника Більбо в компанії гномів та чарівника Ґандальфа до гори Еребор. Дорогою вони потрапляють у різні пригоди, щоб врешті перемогти дракона Смоґа, котрий прогнав гномів з батьківщини, і повернути привласнені ним скарби. Продовженням казки є трилогія «[[Володар перснів|Володар Перснів]]».
Книга отримала ''{{нп|Carnegie Medal|||Carnegie Medal (literary award)}}'', премію від ''{{нп|New York Herald Tribune|||New York Herald Tribune}}'' та від дитячого журналу ''«Books for Keeps»'' — «Найважливіший твір ХХ сторіччя для старших читачів». Всього по світу видано понад сто мільйонів примірників цієї книги. Українською вперше була перекладена в 1985 році [[Мокровольський Олександр Миколайович|Олександром Мокровольським]]. У 2007 році перекладена, вже з дотриманням усіх вимог [[Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів|Бернської конвенції]], [[Олена О'Лір|Оленою О'Лір]], і на даний момент переклад залишається єдиним ліцензійним.
== Сюжет ==
Рядок 83:
Толкін писав, що створював «Гобіта», наче йшов навпомацки, поступово відшукуючи правильний шлях, часто звертаючи не туди. Справа стосувалася як сюжету, так і імен — останні для Толкіна завжди були вкрай важливі. Так, дракона Смоґа спершу звали Пріфтан, а чарівника — Бладортін. Ім'я Ґандальфа спочатку носив ватажок гномів, а Беорн мав схоже на запозичене зі слов'янських мов ім'я Мідвед. Від цієї версії залишилося всього шість сторінок з першого розділу. Далі пішов змішаний (рукописний і машинописний) варіант, який завершувався на 14-му розділі (13-й при цьому не було, його Толкін написав і додав пізніше). Ця версія в 167 сторінок спершу містила все ті ж варіанти імен (Бладортін, Пріфтан), проте потім Толкін вже вручну виправив їх на звичні тепер. Для Толкіна, професійного мовознавця, імена були особливо важливими. Якщо спершу він грав з коренями відомих йому мов, то з часом став використовувати самостійно винайдені. Врешті вони лягли в основу вигаданих мов світу [[Арда (Середзем'я)|Арди]] і [[Середзем'я]].
Спочатку Толкін задумував, що Смоґа повинен був убити Більбо, оскільки саме він головний герой казки. Викрадати гномів повинні були не лісові, а морські ельфи — і вже після прибуття до озера. Першу, умовно завершену версію казки, Толкін дописав до початку 1933 року. Саме тоді його друг і колега, [[Клайв Стейплз Льюїс|Клайв Льюїс]], в одному зі своїх листів згадує про «дійсно хорошу дитячу книгу, яку Толкін тільки що закінчив». Однак та історія не мала чіткого фіналу і обривалася на смерті дракона Смоґа. В якийсь момент Толкін втратив до казки інтерес і вона залишилася машинописним текстом для сімейного читання. Відомо, що між 1933 і 1936 роками «Гобіта» прочитали також кілька друзів і знайомих Толкіна. Врешті в 1936-му за допомогою до Толкіна звернулися з лондонського {{нп|видавництво Allen & Unwin|видавництва «
У перший тиждень жовтня 1936 рукопис було відправлено до видавництва. Його директор, Стенлі Анвін, спершу прочитав книгу сам, потім дав на рецензію дитячій письменниці Роуз Філмен. Втім, Анвін завжди давав дитячі книги також «на пробу» своїм дітям. І рецензенти і діти добре відгукнулися про казку, проте сам автор вирішив, що текст має надто багато стилістичних недоліків. Оскільки
[[Файл:The Hobbit - title page of first American print.jpg|міні|Перше американське видання з ілюстраціями автора. 1938 рік]]
Зусилля видавців виправдалися і книга отримала приголомшливий успіх. Її випустили 21 вересня 1937 року невеликим накладом в 1500 примірників, однак вже до початку грудня видавництво змушене було зробити додатковий тираж в 2300 екземплярів. «Гобіт» зібрав досить схвальні відгуки в пресі, а права на публікацію були куплені американським видавництвом «Houghton Miffl in Company», для якого Толкін зробив ще п'ять повнокольорових ілюстрацій. При цьому Толкін залишив за собою право накаласти вето на публікацію «Гобіта» з будь-якими додатками, навіяними студією [[Волт Дісней|Волта Діснея]]. Джон Толкін вважав твори цієї америнканської кіностудії квінтесенцією несмаку. Підставою для цього був вихід того ж року анімаційного фільму «[[Білосніжка і семеро гномів (мультфільм, 1937)|Білосніжка і семеро гномів]]», тож порівняння двох казок про гномів було неминучим.
Рядок 91:
Після успіху «Гобіта» в Британії та США книга отримала премію «''New York Herald Tribune''», тривали переговори про видання іншими мовами. Однак Друга світова війна завадила подальшому поширенню казки. У Британії ввели жорсткі обмеження на використання паперу, а склад паперу «Аллена і Анвін» було розбомблено. Майже на десять років «Гобіт» зник з ринку, інтерес до казки пожвавився лише з виходом нового твору Толкіна під назвою «Фермер Джайлс з Гема» (1949).
Працюючи над «Володарем Перснів», у вересні 1947 року Толкін вніс виправлення до тексту «Гобіта», щоб пов'зати цей більш похмурий твір з казковим «Гобітом». Автор вислав виправлений варіант Стенлі Анвіну аби той лише висловив свою думку. Той, однак, сприйняв це як остаточні правки і незабаром випустив перероблену казку. Цей варіант надалі публікувався з передмовою Джона Толкіна, де пояснювалися причини відмінностей. Але навіть і в такому вигляді казка бентежила автора своєю казковістю. В 1960 році він знову взявся за переробку, щоб казка гармонічно передувала «[[Володар перснів|Володарю Перснів]]» і вписувалася в його історико-міфологічний контекст. Толкін переробив кілька глав, але згодом припинив роботу, побачивши, що «Гобіт» втрачає свою казковість. Натомість він написав «Похід до Еребору» — своєрідне доповнення до «Володаря Перснів», де Ґандальф вже після перемоги над
== Адаптації ==
| |||