Відмінності між версіями «Абу аль Касім аль-Захраві»

продовжив написання
(продовжив написання)
(продовжив написання)
{{пишу|[[Користувач:Шкурба Андрій Вікторович|АВШ]] ([[Обговорення користувача:Шкурба Андрій Вікторович|обговорення]]) 21:5958, 1820 квітня 2020 (UTC)}}
{{Науковець}}
'''Абуль-Касім Халаф ібн аль-Аббас аль-Захраві аль-Ансарі''' (також [[латина|латинізоване]] '''Альбукасіс''' або '''Абулькасіс''', {{lang-ar|أبو القاسم خلف بن العباس الزهراوي}};‎близько [[936]], Мадіна аль-Захра — [[1013]], там же) — арабський лікар і науковець з [[Аль-Андалус|Андалусії]]. Був придворним лікарем [[Кордовський халіфат|халіфа Кордови]] [[Аль-Хакам II|Аль-Хакама II]].
Аль-Захраві першим з лікарів запропонував використовувати [[кетгут]] — нитку з тканин кишечника тварин для накладення внутрішніх швів. Тоді було відомо, що це єдиний матеріал, розсмоктуються організмом. До впровадження кетгуту аль-Захраві найбагатших і найвпливовіших пацієнтів на Сході та Заході оперували двічі, повторно — щоб зняти накладені шви.
 
Щипці для допомогивитягування породілліголови дитини під час пологів він застосував першим в світі застосував, знизивши смертність немовлят і молодих матерів.
 
Тонзилектомія — операція з видалення піднебінних мигдалин разом з сполучної тканинної капсулою відома понад 3000 років. Однак язикодержач, гачки і ножиці для такого оперативного втручання розробив саме Аль-Захраві. І вони практично в незмінному вигляді дійшли до наших днів.
 
Він також розробив основи місцевої і пероральної анестезії, мастектомії у жінок з раком грудей, методи дроблення каменів у сечовому міхурі, найбільш ефективні способи фіксації кісток при ампутації кінцівок.
 
Хоча аль-Захраві ніколи не робив хірургічну процедуру [[Трахеотомія|трахеотомії]], він вилікував рабиню, яка перерізала власне горло при спробі самогубства. Аль-Захраві зашив рану, і дівчина одужала, тим самим довівши, що розріз у гортані може зажити і операція по її штучному розсіченню можлива.
 
Аль-Захраві створив медичну енциклопедію «Ат-Тасріф» у 30 томах, яка стала на п'ять наступних століть підручником не тільки для арабських, але й європейських лікарів. У XII столітті один з найбільших перекладачів Середньовіччя, італієць Герард Кремонський подужав лише один розділ (присвячений хірургії) з 30 томів «Ат-Тасріф». І тільки в 1519 році в Аугсбурзі (Німеччина) був зроблений більш-менш повний переклад на латину під назвою ''Liber theoricae necnon practicae Alsaharavii'' («Теоретична і практична книга аль-Захраві»).