Гобіт, або Туди і звідти: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м автоматична заміна {{Не перекладено}} вікі-посиланнями на перекладені статті |
вікіфікація |
||
Рядок 23:
}}
'''«Гобіт, або Туди і Звідти»''' ({{lang-en|The Hobbit or There and back again}}), (варіанти перекладу: '''«Гобіт, або Туди й назад»''', '''«Гобіт, або Мандрівка за Імлисті гори»''') — дитячий фентезійний [[Роман (жанр)|роман]]-[[казка]] письменника і філолога [[Джон
Оповідає про подорож домувальника Більбо в компанії гномів та чарівника Ґандальфа до гори Еребор. Дорогою вони потрапляють у різні пригоди, щоб врешті перемогти дракона Смоґа, котрий прогнав гномів з батьківщини, і повернути привласнені ним скарби. Продовженням казки є трилогія «[[Володар перснів|Володар Перснів]]».
Рядок 81:
[[Файл:TheHobbit FirstEdition.jpg|thumb|left|«Гобіт». Перше видання 1937 року]]За легендою, написання «Гобіта» почалося з того, що Джон Толкін, стомившись перевіряти екзаменаційні роботи, написав на звороті однієї з них «В норі під землею жив гобіт…» За його власними спогадами, робота над казкою почалася в 1930 році, після того як у 1925 Джон з сім'єю переїхав з Лідсу до Оксфорду. Проте діти Джона Толкіна, Майкл і Джон, згадували, що чули фрагменти казки від батька і до того, в 1928 чи 1929. Кілька разів Джон Толкін оповідав її частини, додаючи нові подробиці. Як розповідав Майкл, третій син Джона, [[Крістофер Толкін|Крістофер]], одного разу зауважив, що минулого разу батько інакше розповідав про житло гобіта. Тоді письменник і філолог вирішив записати казку, вірогідно почавши її словами, виведеними на парах в університеті. Як зізнавався сам Толкін в листі поетові Вістену Одену, можливо, «несвідомим джерелом натхнення» для нього стала книга {{нп|Едвард Августин Вайк-Сміт|Едварда Августина Вайк-Сміта||Edward Wyke Smith}} «{{нп|Чудесна країна снергів|||The Marvellous Land of Snergs}}» (1927). Іншим джерелом натхнення стали дві літературні пам'ятки старовини: «[[Беовульф]]» та «[[Старша Едда]]».
Толкін писав, що створював «Гобіта», наче йшов навпомацки, поступово відшукуючи правильний шлях, часто звертаючи не туди. Справа стосувалася як сюжету, так і імен — останні для Толкіна завжди були вкрай важливі. Так, дракона Смоґа спершу звали Пріфтан, а чарівника — Бладортін. Ім'я Ґандальфа спочатку носив ватажок гномів, а Беорн мав схоже на запозичене зі слов'янських мов ім'я Мідвед. Від цієї версії залишилося всього шість сторінок з першого розділу. Далі пішов змішаний (рукописний і машинописний) варіант, який завершувався на 14-му розділі (13-й при цьому не було, його Толкін написав і додав пізніше). Ця версія в 167 сторінок спершу містила все ті ж варіанти імен (Бладортін, Пріфтан), проте потім Толкін вже вручну виправив їх на звичні тепер. Для Толкіна, професійного мовознавця, імена були особливо важливими. Якщо спершу він грав з коренями відомих йому мов, то з часом став використовувати самостійно винайдені. Врешті вони лягли в основу вигаданих мов світу [[Арда (Середзем'я)|Арди]] і [[Середзем'я]].
Спочатку Толкін задумував, що Смоґа повинен був убити Більбо, оскільки саме він головний герой казки. Викрадати гномів повинні були не лісові, а морські ельфи — і вже після прибуття до озера. Першу, умовно завершену версію казки, Толкін дописав до початку 1933 року. Саме тоді його друг і колега, [[Клайв Стейплз Льюїс|Клайв Льюїс]], в одному зі своїх листів згадує про «дійсно хорошу дитячу книгу, яку Толкін тільки що закінчив». Однак та історія не мала чіткого фіналу і обривалася на смерті дракона Смоґа. В якийсь момент Толкін втратив до казки інтерес і вона залишилася машинописним текстом для сімейного читання. Відомо, що між 1933 і 1936 роками «Гобіта» прочитали також кілька друзів і знайомих Толкіна. Врешті в 1936-му за допомогою до Толкіна звернулися з лондонського видавництва «Джордж Аллен і Анвін», де хотіли перевидати виправлену редакцію «Беовульфа» і «Битви за Фіннесбурзі». Представниця видавництва, Сьюзен Дагналл, приїхала в Оксфорд, щоб обговорити деталі роботи, і дізналася від колишньої студенки Толкіна, Елейн Гріффітс, про існування дитячої казки «Гобіт». Дагналл поцікавилася чи може письменник завершити казку і той взявся за її завершення.
| |||