Користувач:Олег.Н/Чернетка3: відмінності між версіями
Вилучено вміст Додано вміст
Олег.Н (обговорення | внесок) Створена сторінка: '''Органі́чні сполу́ки''' — клас хімічних сполук, в склад яких входи... |
Олег.Н (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
||
Рядок 1:
[[Файл:DNA chemical structure uk.svg|міні|праворуч|300пкс|Органічні сполуки [[аденін]], [[гуанін]], [[тимін]] і [[цитозин]] є основою людської [[ДНК]]]]
'''Органі́чні сполу́ки''' — клас [[хімічні сполуки|хімічних сполук]],
Органічні сполуки є основою майже усіх природних речовин, які отримуються при розвитку рослин, або в результаті життєдіяльності тварин. [[Вітаміни]], [[білки]] і [[гормони]] — всі вони належать до ряду органічних сполук або складаються з них. Окрім цього велика кількість нових органічних сполук щороку синтезується в лабораторіях.
== Загальна характеристика ==
[[Файл:DBP 1982 1148 Friedrich Wöhler.jpg|міні|праворуч|250пкс|Німецька поштова марка, випущена до 100-річчя від дня народження [[Фрідріх Велер|Фрідріха Велера]], на якій зображено синтезовану ним [[сечовина|сечовину]]]]
Термін «органічний» щодо речовин, типових для живої природи (таких як [[цукор]], [[жири]], [[деревина]] тощо), запропонував 1807 року [[Єнс Якоб Берцеліус]]. Тоді помилково вважалося, що органічні сполуки можуть утворюватися тільки в живих [[організм]]ах. Можливість перетворення неорганічних речовин на органічні була доведена у 1829 році, коли німецький хімік [[Фрідріх Велер]] зумів отримати «органічну» [[сечовина|сечовину]] з «неорганічного» [[ціанат амонію|ціанату амонію]]<ref name=azim>{{cite book|title=Краткая история химии. Развитие идей и представлений в химии|author=Азимов Айзек |url=http://www.e-reading.club/chapter.php/83403/29/Azimov_-_Kratkaya_istoriya_himii._Razvitie_ideii_i_predstavleniii_v_himii..html|chapter=Крушение витализма|chapterurl=http://www.e-reading.club/chapter.php/83403/29/Azimov_-_Kratkaya_istoriya_himii._Razvitie_ideii_i_predstavleniii_v_himii..html|work=|date=|accessdate=08.07.2015}}{{ref-ru}}</ref>. Зараз більшість органічних сполук
Чіткої межі між органічними та неорганічними сполуками не існує. Наприклад, [[мурашина кислота]] (перший представник [[карбонова кислота|карбонових кислот]]) є органічною, проте її [[ангідрид]], [[монооксид карбону]], є неорганічним.
== Будова ==
▲Термін «органічний» щодо речовин, типових для живої природи (таких як [[цукор]], [[жири]], [[деревина]] тощо), запропонував 1807 року [[Єнс Якоб Берцеліус]]. Тоді помилково вважалося, що органічні сполуки можуть утворюватися тільки в живих [[організм]]ах. Можливість перетворення неорганічних речовин на органічні була доведена 1829 році, коли німецький хімік [[Фрідріх Велер]] зумів отримати «органічну» [[сечовина|сечовину]] з «неорганічного» [[ціанат амонію|ціанату амонію]]<ref name=azim>{{cite book|title=Краткая история химии. Развитие идей и представлений в химии|author=Азимов Айзек |url=http://www.e-reading.club/chapter.php/83403/29/Azimov_-_Kratkaya_istoriya_himii._Razvitie_ideii_i_predstavleniii_v_himii..html|chapter=Крушение витализма|chapterurl=http://www.e-reading.club/chapter.php/83403/29/Azimov_-_Kratkaya_istoriya_himii._Razvitie_ideii_i_predstavleniii_v_himii..html|work=|date=|accessdate=08.07.2015}}{{ref-ru}}</ref>. Зараз більшість органічних сполук виробляється штучним шляхом.
До складу органічних молекул органічних речовин поряд з вуглецем входять деякі хімічні елементи. Це насамперед [[водень]], [[кисень]], [[азот]], [[сірка]], [[галогени]] і [[фосфор]].
Подеколи Карбон утворює зв'язки і з атомами металів — такі сполуки дістали назву ''[[металоорганічні сполуки|металоорганічні]]'' (до їхнього числа не відносяться [[карбіди]], [[ацетиленіди]] та аналогічні сполуки).
Однією з важливих особливостей органічних сполук, яка накладає відбиток на всю хімічну поведінку, є характер зв'язків між атомами в їхніх молекулах. У переважній більшості випадків ці зв'язки мають яскраво виражений [[ковалентний зв'язок|ковалентний]] характер. Оскільки атом C має чотири неспарені електрони, то відповідно він утворює в органічних сполуках чотири ковалентні зв'язки. При їхньому утворенні відбувається [[гібридизація атомних орбіталей]], залежно від типу взаємодії між атомами Карбону. Так, для атома Карбону відомі стани гібридизації ''sp<sup>3</sup>'', ''sp<sup>2</sup>'' та ''sp'', що умовно відповідають одинарному, [[подвійний зв'язок|подвійному]] та [[потрійний зв'язок|потрійному]] зв'язках між атомами Карбону:
<gallery class="center">
AE4h.svg | ''sp<sup>3</sup>''-стан
AE3h.svg | ''sp<sup>2</sup>''-стан
AE2h.svg | ''sp''-стан
</gallery>
Окрім ковалентних зв'язків у молекулах органічних сполук також може зустрічатися [[йонний зв'язок]]. Однак він не характерний для власне Карбону, тому його утворюють інші елементи: [[Оксиген]], [[Гідроген]], [[Нітроген]] тощо. Також між молекулами (а інколи і всередині них) можливе утворення [[водневий зв'язок|водневих зв'язків]]. Одним з найпоширеніших прикладів такого зв'язку можна назвати взаємодію між [[азотисті основи|азотистими основами]], що утворюють [[ДНК]].
[[Файл:Butlerov A.png|міні|праворуч|200пкс|[[Бутлеров Олександр Михайлович|
[[Файл:Three Pentanes.PNG|міні|ліворуч|225пкс|Можливі структури [[пентан]]у C<sub>5</sub>H<sub>12</sub>]]
Проте на відміну від [[неорганічні сполуки|неорганічних сполук]], молекулярна формула органічної
Пояснення різних випадків ізомерії дає теорія будови органічних сполук, створена в шестидесятих роках позаминулого сторіччя [[Бутлеров Олександр Михайлович|Олександром Бутлеровим]], згідно з якою властивості речовин визначаються не тільки їх якісним і кількісним складом, як вважали раніше, але і внутрішньою будовою молекул, певним порядком з'єднаних між собою атомів, утворюючих молекулу. Цей внутрішній устрій Бутлеров назвав «хімічною будовою». Особливо важливою була ідея Бутлерова про те, що атоми, з'єднуючись хімічно в певній послідовності відповідно до їхньої валентності, взаємно впливають один на одного таким чином, що частково змінюється їх власна природа, їх «хімічний зміст». Вчення Бутлерова про хімічну будову молекул складають теоретичну основу органічної хімії.▼
== Хімічні властивості ==
Інша характерна риса органічних сполук полягає в їхній схильності піддаватися при нагріванні без доступу повітря глибоким змінам, в результаті котрих утворюються нові речовини, які мають абсолютно інші властивості. Якщо ж вести нагрівання при доступі повітря або у присутності окисників, то органічні речовини згорають, причому вуглець і водень, що входять до їх складу цілком перетворюються на [[двоокис вуглецю]] і [[вода|воду]], а азот звичайно виділяється у вільному стані в повітря. На цьому заснований [[елементний аналіз]] органічних речовин: вміст вуглецю і водню в згорілій речовині визначають за кількістю двоокису вуглецю і води, які утворилися, азот, що виділився, вимірюють безпосередньо, а вміст кисню встановлюють за різницею між вагою згорілої речовини і вагою решти елементів, що містилися в ньому. Дані аналізу і визначення молекулярної ваги дозволяють вивести молекулярну формулу органічної речовини.
▲[[Файл:Butlerov A.png|міні|праворуч|200пкс|[[Бутлеров Олександр Михайлович|Олександр Бутлеров]], основоположник теорії будови органічних сполук]]
▲Проте на відміну від [[неорганічні сполуки|неорганічних сполук]] молекулярна формула органічної речовини ще не дає уявлення ані про його характер, ані про його властивості. Річ у тому, що відомо дуже багато органічних сполук, які мають однаковий склад і однакову молекулярною вагу, але абсолютно різні фізичні і навіть хімічні властивості. Це явище, широко поширене серед органічних сполук, одержало назву [[ізомерія|ізомерії]], а речовини, що відповідають одній і тій же молекулярній формулі, але відрізняються за своїми властивостями, називаються [[ізомер]]ами.
▲Пояснення різних випадків ізомерії дає теорія будови органічних сполук, створена в шестидесятих роках позаминулого сторіччя [[Бутлеров Олександр Михайлович|Бутлеровим]], згідно з якою властивості речовин визначаються не тільки їх якісним і кількісним складом, як вважали раніше, але і внутрішньою будовою молекул, певним порядком з'єднаних між собою атомів, утворюючих молекулу. Цей внутрішній устрій Бутлеров назвав «хімічною будовою». Особливо важливою була ідея Бутлерова про те, що атоми, з'єднуючись хімічно в певній послідовності відповідно до їхньої валентності, взаємно впливають один на одного таким чином, що частково змінюється їх власна природа, їх «хімічний зміст». Вчення Бутлерова про хімічну будову молекул складають теоретичну основу органічної хімії.
== Класифікація ==
Рядок 60 ⟶ 70:
== Див. також ==
* [[Органічна хімія]]
== Примітки ==
{{reflist}}
== Посилання ==▼
*[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1268/nomenklatura-organichnix-spoluk НОМЕНКЛАТУРА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК] // [[Фармацевтична енциклопедія]]▼
* [http://posibnyky.vntu.edu.ua/chemistry2/1.1.3.html Класифікація органічних сполук]▼
== Джерела ==
Рядок 85 ⟶ 99:
}}
* {{Глосарій термінів з хімії}}
* {{книга
|автор = Слободяник М. С., Гордієнко О. В., Корнілов М. Ю., Павленко В. О., Пономарьова В. В.
|назва = Хімія: Навч. посібник
|рік = 2003
|видавництво = Либідь
|місто = {{Comment|К.|Київ}}
|сторінок =
|сторінки = 191—198
|isbn = 966-06-285-5
}}
== Література ==
Рядок 90 ⟶ 114:
* Термодинамічні властивості кисневмісних органічних сполук : довідник / Ю. Я. Ван-Чин-Сян, І. Б. Собечко, В. М. Дібрівний та ін. ; М-во освіти і науки, молоді та спорту України, Нац. ун-т "Львів. політехніка". – Львів : Вид-во Нац. ун-ту "Львів. політехніка", 2012. – 140 с. : табл. – Бібліогр.: с. 118-126 (167 назв). – ISBN 978-5-93424-424-9
{{Органічні сполуки}}▼
▲== Посилання ==
▲*[http://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1268/nomenklatura-organichnix-spoluk НОМЕНКЛАТУРА ОРГАНІЧНИХ СПОЛУК] // [[Фармацевтична енциклопедія]]
▲* [http://posibnyky.vntu.edu.ua/chemistry2/1.1.3.html Класифікація органічних сполук]
<!--
▲{{Органічні сполуки}}
[[Категорія:Органічні сполуки|*]]
[[Категорія:Надпопулярні статті]]
| |||