'''Верифіка́ція''' (пізньолат. ''verіfіcatіa'' — підтвердження; лат. {{lang-la|verus}} — істинний, ''facіo'' — роблю) — логіко-методологічна процедура встановлення істинності [[наука|наукової]] [[гіпотеза|гіпотези]] (так само як і поодинокого, конкретно-наукового твердження) на основі їхньої відповідності емпіричним даним (''пряма'' або ''безпосередня верифікація'') або теоретичним положенням, що відповідають емпіричним даним (''непряма верифікація''). У рамках [[Логічний позитивізм|логічного позитивізму]] принцип верифікованості розуміється критеріально вичерпним способом апробації наукових тверджень, які розуміються у якості "протокольних припущень" як фіксацій даних безпосереднього досвіду: твердження, котрі виходять за рамки "протокольних пропозицій" трактуються як такі, що неверифікуються, у випадку чого в дію вступає [[принцип фальсифікації]].
