Стільниковий зв'язок: відмінності між версіями

В 1947 році Д.&nbsp;Г.&nbsp;Рингом, співробітником відомої лабораторії, створеної винахідником телефону [[Александер Грем Белл|Беллом]], була висунута ідея стільникового принципу організації мереж рухомого зв'язку<ref>{{cite web|author=Д. Г. Рінг |url=https://www.scribd.com/doc/65191313/Ring-Paper-Item-Deliver |title=Мобільна телефонія - покриття широкого простору |publisher=http://www.theatlantic.com/technology/archive/2011/09/the-1947-paper-that-first-described-a-cell-phone-network/245222/ |date=1947-12-11 |accessdate=2014-10-25}}</ref>. У таких мережах зони обслуговування окремих БС утворюють стільники, розмір яких визначається територіальноїтериторіальною щільністю абонентів мережі. Частотні канали, які використовуються для роботи однією з БС мережі, можуть повторно розподілятися за певним законом для роботи інших БС, що входять у цю мережу. Це забезпечує високу ефективність використання РПС. В стільникових мережах абонент, переміщаючись із зони дії однієї бс в іншу, може підтримувати постійний зв'язок як з рухомим абонентом, так і з абонентом ТМЗК. Такі мережі охоплюють великі території, і абонент, якщо він знаходиться в зоні дії хоча б однієї з БС, що входить в загальну мережу, може вийти на зв'язок або його може викликати інший абонент незалежно від свого місцезнаходженнямісцеперебування (послуга роумінгу).

Через двадцять років ця ідея знайшла своє втілення в стільникових мережах рухомого зв'язку загального користування. Впровадження таких мереж починається з 70-х років, спочатку в США, а пізніше в європейських країнах, в Японії іта в інших регіонах світу. Завдяки їхїхньому створеннястворенню нові послуги рухомого зв'язку стали доступними для сотень мільйонів людей багатьох країн світу.