Мольєр: відмінності між версіями

Але юристом він не став, короткий час по смерті батька (1640—1642 роки) він займався ремеслом сім'ї, але зрештою кинув це і обрав професію [[актор]]а. У [[1643]] році Мольєр очолив «Блискучий театр» ({{lang-fr|Illustre Théâtre}}). Уявляючи себе трагічним актором, Мольєр грав ролі героїв (саме тут він прийняв свій [[псевдонім]] «Мольєр»).

 

Юнацькі поневіряння Мольєра по французькій провінції ([[1645]]–[[1658]] роки) в роки громадянської війни — [[Фронда|фронди]] збагатили його життєвим і театральним досвідом. З [[1650]] року Мольєр заступив на місце голови [[Трупа|трупи]] [[герцог]]а Д'Епернона — Шарля Дюфрена. Репертуарний голод трупи Мольєра і став стимулом початку його [[драматург]]ічної діяльності. Так роки театрального навчання Мольєра стали роками і його авторського навчання. Безліч фарсових сценаріїв, що він написав у провінції, зникла. Збереглися тільки п'єски «Ревнощі Барбульє» ({{lang-fr|La Jalousie du barbouillé}}) і «Летючий лікар» ({{lang-fr|Le Médecin volant}}), приналежність яких Мольєрові не визнана цілком достовірною. Відомі ще заголовки ряду аналогічних п'єсок, які грав Мольєр у Парижі після повернення з провінції («Гро-Рене школяр», «Доктор-педант», «Горжібюс в мішку», «План-план», «Три доктори», «Козакин», «Удаваний вайло», «В'язальник галуззя»), причому заголовки ці перекликаються з ситуаціями пізніших фарсів Мольєра (зокрема «Горжібюс в мішку» і «[[Витівки Скапена (п'єса)|Витівки Скапена]]», дія III, сцена II). Ці п'єси свідчать про те, що традиція старовинного фарсу сформувала драматургію Мольєра, увійшла органічним компонентом в основні комедії його зрілого віку.