Code Division Multiple Access: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Категоризація |
|||
Рядок 33:
== Етапи модуляції CDMA ==
CDMA використовує техніку системи множинного доступу з розширеним спектром. Метод розширеного спектру розподіляє пропускну здатність даних рівномірно по потужності передавача. Розширення коду є псевдовипадковою послідовністю, яка має звужену [[Функція невизначеності|функцію неоднозначності]], на відміну від інших коротких імпульсів. У CDMA локально згенерований код працює на вищій швидкості, ніж дані, які повинні бути передані. Дані для передачі поєднуються за допомогою побітової операції !АБО та високочастотного коду. На малюнку показано, як генерується сигнал з розширеним спектром. Сигнал даних з тривалістю імпульсу Т<sub>b</sub>(символ періоду) є !АБО з кодом сигналу з тривалістю імпульсу T<sub>c</sub> (період елементарного сигналу ). (Примітка: смуга пропорційна, 1/T, де T – бітовий інтервал.) Таким чином, ширина смуги частот сигналу даних є 1/Т<sub>b</sub>, а смуга пропускання сигналу з розширеним спектром 1/T<sub>c</sub>. Так як T<sub>c</sub> набагато менший, ніж Т<sub>b</sub>, ширина смуги частот сигналу розширеного спектру набагато більше ширини смуги вихідного сигналу. Ставлення Т<sub>b</sub> /T<sub>c</sub> називається коефіцієнтом розширення або посилення обробки і визначає, в якій мірі, верхня межа загального числа користувачів підтримуваних одночасно базовою станцією [http://itmages.ru/image/view/4800437/9cf3feb2]{{Недоступне посилання|date=червень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}
Кожен користувач в системі CDMA використовує інший код для модуляції сигналу. Вибір кодів, використовуваних для модуляції сигналу є дуже важливим в роботі систем CDMA. Краще виконання відбуватиметься, коли є хороший поділ між сигналом потрібного користувача і сигналами інших користувачів. Поділ сигналів проводиться шляхом кореляції сигналу з локально згенерованим кодом потрібного користувача. Якщо сигнал відповідає коду потрібного користувача в то кореляційна функція буде високою, і система може отримати цей сигнал. Якщо код потрібного користувача не має нічого спільного з сигналом, кореляція повинна бути якомога ближче до нуля, наскільки це можливо (тим самим усуваючи сигнал); це називається кросс-кореляція. Якщо код корелюється з сигналом в будь-який час зсуву, відмінне від нуля, то співвідношення повинно бути якомога ближче до нуля, наскільки це можливо. Це називається автокореляція і використовується для відхилення багатопроменевої інтерференції.
| |||