Тарасевич Олександр: відмінності між версіями

| місце_народження = [[Глуськ (Білорусь)|ГлуськУжгород]]

'''Олекса́ндр Тарасе́вич,''' у чернецтві '''Антоній''' (близько [[1640]], [[ГлуськУжгород]] — [[1727]], [[Київ]]) — видатний мідеритник та [[офорт]]ист.

О. Тарасевич народився, ймовірно, в Ужгороді. Учився в майстерні братів А. і Ф. Кіліянів в Авгсбурзі, працював у м. Глуську на Білорусі (16701672-ті pp.1677), у Вільні (1678—1688) і (з 1688) Києві, де постригся у ченці Києво-Печерської Лаври і був деякий час її настоятелем<ref>[http://history.franko.lviv.ua/PDF%20Final/%92_%9F.pdf ТАРАСЕВИЧ ОЛЕКСАНДР на History.franko.lviv.ua]</ref>. Переважно частина творів Тарасевича докиївського періоду: книжкові ілюстрації, тезові аркуші, барокові композиції, релігійні сюжети. За час діяльності у Глуську виконав серед іншого 40 мідеритів до авґсбурзького видання літургічного календаря О. Полубинського «Rosarium» (1672—1677), заголовну сторінку до віленського видання брошури Т. Біллевича «Triplex philosophia …» (1675) та портрет віленського єп. М. Слупського (1677). У 1680-их pp. виконав дві гравюри до краківського видання книги Ф. Бартошевського «Philosophia rationalis …» (1683), мідерити з зображеннями святих. Твори Тарасевича 1670&nbsp;— 1680-их pp. виконані у бароковому стилі західно-європейського зразка (алегоричність, багатство символів та геральдичних знаків); на деяких портретних гравюрах&nbsp;— короля [[Собєський Ян|Яна III Собєського]] (1680), митрополита [[Кипріян (Жоховський)|Кипріяна Жоховського]] (1683, у техніці офорту), К. Клокоцького (1685), князя [[Михайло Казимир Пац|М. Паца]] (1686)&nbsp;— помітні елементи народного мистецтва, зокрема, орнаментальні оздоби. У Києві, крім ілюстрацій до книги «Три вінці молитовні» (1688) і двох заголовних аркушів до панегіриків на честь [[Ясинський Варлаам|Варлаама Ясинського]] та інших, виконав майстерні портрети князя [[Голіцин Василь Васильович|В. Голіцина]] (1690), архімандрита [[Вуєхович-Височинський Михайло|В. Вуяховича]] і архієпископа [[Лазар (Баранович)|Л. Барановича]] (1693), на яких можна помітити зв'язок гравюр Тарасевича з особливостями української ікони та його обізнаність з виробами народних різьбярів, мосяжників, ткачів та ювелірів (прикраси одягу).