Арабський кінь: відмінності між версіями

'''Ара́бський кінь'''  — стародавня порода [[верхові коні|верхових коней]]; виведена в центральних районах [[Аравійський півострів|Аравійського півострова]].

Арабський кінь є одним з найбільш упізнаваних порід у світі, завдяки характерній формі голови та поставі хвоста. В [[Європа|Європі]] широко відомий з [[11 століття|11]]—12 ст., хоча перші згадки про арабського коня датуються більш ніж 4,500 років тому. На початковому етапі формування арабської породи коні розвинулися в пустельному кліматі та високо цінувалися бедуїнами, які часто тримали їх в своїх наметах для захисту від негоди та крадіїв. Зараз коней арабської чистокровної породи можна віднайти в будь-якому куточку світу з цілою низкою можливостей для їх експлуатації, що вплинуло на наявність багатьох типів всередині породи та велике різноманіття генетично споріднених до арабських коней порід.

Арабські коні відзначаються гармонійністю форм, невибагливістю та витривалістю. Мають правильну, щільну, суху форму; зокрема - — красива, витончена, квадратна в лобі, зі злегка увігнутим переніссям голова, широкий лоб, великі очі, великі ніздрі, довга вигнута шия, округлений тулуб, довгий і прямий круп з високо поставленим хвостом. Коні невеликі, зріст у холці в середньому у жеребців 153,4  см, у кобил - — 150,6  см. Обхват грудей у жеребців 178,9  см, у кобил - — 172,9  см. Обхват п'ястка у жеребців 19,9  см, у кобил - — 18,4  см.

[[Масть коня|Масті]] -&nbsp;— в основному сіра, часто зустрічається [[Гніда масть|гніда]] і руда, рідше [[Ворона масть|ворона]]. Також зустрічаються нетипові, але описані відтінки перерахованих мастей (такі як каракова, руда з освітленим захисним волоссям, ігренева, бура, ворона в засмагу і &nbsp;т.п&nbsp;ін.), проте такі відтінки в реєстрі можуть бути вказані лише як особливі прикмети. Білі відмітини можуть бути присутні на голові, ногах та хвості, зрідка на животі. У випадку якщо відмітини переходять на тулуб та займають більшу площу за відмітини голови і ніг, тобто відповідають рябій або білій масті, то в обов'язковому порядку проводять експертний аналіз на відповідність білоплямистому типу депігментованих ділянок на тілі, адже інших типів відмітин в породі не може бути <ref>{{Cite web|url=https://www.arabianhorses.org/export/content.export/aha-docs/Genetics_Coat_Color_Patterns.pdf|title=Масті арабських коней|last=Wahler|first=Brenda|date=2011|website=www.arabianhorses.org|publisher=Arabian Horse Association|language=English|accessdate=10.01.2020}}</ref>.

Інші масті -&nbsp;— такі як солова, булана, ізабеллова, савраса, чала, чубара тощо в арабській породі не зустрічаються.

* <tt>сиглаві</tt> &nbsp;— коні високої породності, середнього розміру, ніжної конституції, майже не використовуються в скачках, але відрізняються зовнішньою привабливістю;

* <tt>кохейлан</tt> &nbsp;— коні масивні, широкотілі, коротконогі, середнього розміру, мають міцну конституцію, розвинену мускулатуру, широкі груди, широкий і потужний кістяк, мають відмінну витривалість і чудово зарекомендували себе як скакуни;

* <tt>хадбан</tt> &nbsp;— великі коні яскраво вираженого швидкоалюрного типу, мають найменш виражені "«східні"» ознаки.

У березні 2019 року Міжнародна Організація Арабських Коней [http://www.waho.org/ WAHO] офіційно визнала Українську Племінну Книгу Арабських коней, координовану організацією «Українське об’єднанняоб'єднання власників коней арабської породи» (УОВАК), яка є &nbsp;філією громадської спілки «Асоціація кіннозаводчиків України» (АКУ), членами якої є власники арабських коней та інші особи, які зацікавлені у розвитку конярства в Україні.