Луна (міфологія): відмінності між версіями

У римському мистецтві атрибутами Луни є півмісяць, а також двоярусна колісниця (біга). У Кармен Сакуеларе, виконаній у 17 році до н.е., Горацій називає її "королевою дворогих зірок" (siderum regina bicornis), пропонуючи їй слухати дівчат, які співають, так, як Аполлон слухає хлопців. [[Марк Теренцій Варрон]] відносив Луну і Сонце до числа видимих ​​богів, що відрізняються від невидимих ​​богів, таких як Нептун, і обожнюваних смертних, таких як Геракл. Вона була одним із божеств, яких Макробій запропонував у якості опікуна Риму. В Імператорському культі Сонце і Луна можуть представляти масштаби панування Риму над світом, з метою гарантувати мир.Грецьким аналогом Луни була [[Селена]]. У римському мистецтві та літературі міфи про Селену адаптовані під іменем Луни. Наприклад, міф про Ендіміона був популярним предметом римського настінного живопису.