Відмінності між версіями «Енді Маррей»

38 448 байтів вилучено ,  6 місяців тому
нема опису редагування
}}
 
<br />
'''[[Сер (титул)|Сер]] Ендрю «Енді» Маррей''' ({{lang-en|Andrew "Andy" Murray}}, *[[15 травня]] [[1987]] [[Глазго]], [[Шотландія]], [[Велика Британія]]<ref name=birth1/>)&nbsp;— шотландський тенісист із міста [[Данблейн]], [[олімпійський чемпіон]] та медаліст, [[Список тенісистів, які були першою ракеткою світу в одиночному розряді|перша ракетка світу]] з 7 листопада 2016. Професіонал з 2005 року, єдиний в історії дворазовий олімпійський чемпіон в одиночному розряді ([[Теніс на літніх Олімпійських іграх 2012|2012]] та [[Теніс на літніх Олімпійських іграх 2016|2016]]), а також переможець трьох [[Турніри Великого шолома (теніс)|турнірів Великого шолома]]&nbsp;— [[Відкритий чемпіонат США з тенісу 2012|Відкритого чемпіонату США 2012]] та [[Вімблдонський турнір|Вімблдону]] у [[Вімблдонський турнір 2013|2013]] і [[Вімблдонський турнір 2016|Вімблдону 2016]] роках. [[Орден Британської імперії|Офіцер ордену Британської імперії]].
 
Першу перемогу на турнірах АТР здобув у лютому 2006 року.
 
Маррей нерідко підкреслює, що він у першу чергу шотландець, а вже потім британець<ref>{{Cite web|url=http://www.telegraph.co.uk/sport/tennis/atptour/2303901/Wimbledon-Andy-Murray-promises-to-focus.html|title=Wimbledon: Andy Murray promises to focus|last=Hodgkinson|first=By Mark|accessdate=2016-08-15}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/sport/2013/jul/07/andy-murray-wins-wimbledon-2013-djokovic|title=Andy Murray: Scottish, British, who cares? Today he belongs to us all|last=Addley|first=Esther|date=2013-07-07|language=en-GB|work=The Guardian|issn=0261-3077|accessdate=2016-08-15}}</ref>.
 
Старший брат Енді Джеймі Маррей ({{lang-en|Jamie Murray}})&nbsp;— також є професійним тенісистом. Один з найсильніших парних гравців Великої Британії. У міксті з [[Єлена Янкович|Єленою Янкович]] був переможцем [[Вімблдонський турнір|Вімблдону]] у 2007 році, та грав у фіналі [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|US Open]] 2008, в парі з [[Лізель Губер]].
 
Брати Маррей&nbsp;— єдині, хто представляв Велику Британію на олімпійському тенісному турнірні в Пекіні.
 
== Кар'єра ==
[[Файл:Andy Murray Toyko 2011.jpg|left|thumb|250px|Енді Маррей після перемоги на турнірі в Токіо у 2011 році]]
 
=== Рання кар'єра ===
У 1999 році Енді Маррей виграв престижний юніорський турнір Orange Bowl у своїй віковій категорії<ref>{{Cite web|url=http://juniororangebowl.org/wp-content/uploads/2014/12/Tennis-Past-Champions.pdf|title=|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=|archiveurl=https://web.archive.org/web/20161005024304/http://juniororangebowl.org/wp-content/uploads/2014/12/Tennis-Past-Champions.pdf|archivedate=5 жовтень 2016|deadurl=yes}}</ref>. У 2002 переїздить до [[Барселона|Барселони]] для подальшого розвитку в тенісі. В Іспанії він тренувався в основному на ґрунтових кортах, у тренера Еміліо Санчеса<ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/sport/2009/jan/16/andy-murray-tennis-life-story|title=The rise and rise of Andy Murray, a story in six chapters|last=Jago|first=Interviews by Richard|last2=Lutz|first2=Tom|date=2009-01-16|language=en-GB|work=The Guardian|issn=0261-3077|accessdate=2016-08-15}}</ref><ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/sport/2007/jun/09/tennis.features|title=Boy on the brink|last=Hattenstone|first=Simon|date=2007-06-09|language=en-GB|work=The Guardian|issn=0261-3077|accessdate=2016-08-15}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://www.express.co.uk/news/uk/345524/Andy-Murray-s-secret-fear-and-49-other-facts-you-never-knew-about-the-tennis-champion|title=Andy Murray's secret fear... and 49 other facts you never knew about the tennis champion|last=Carpenter|first=Anna Pukas and Julie|date=2012-09-11|accessdate=2016-08-15}}</ref>.
 
У наступному році почав виступи на турнірах [[ITF Futures]] і [[Світовий Тур ATP Challenger|ATP Challenger]]. У вересні виграв перший турнір Futures. 2004 року здобув титули на чотирьох турнірах ITF Futures<ref>{{Cite web|url=http://www.atpworldtour.com/en/scores/archive/manchester/583/2003/results|title=Manchester {{!}} Results {{!}} ATP World Tour {{!}} Tennis|language=en|accessdate=2016-08-15}}</ref>. У цьому ж сезоні у віці 17 років виграв [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|відкритий чемпіонат США]] в одиночному розряді серед юніорів, перемігши у фіналі українця [[Сергій Стаховський|Сергія Стаховського]] 6-4 6-2&nbsp;— це був його останній рік у юніорському Турі.
 
=== 2005 ===
Свою професійну кар'єру Маррей починає в квітні, отримавши спеціальне запрошення від організаторів турніру ATP-туру в Барселоні, де в першому раунді поступається Яну Герних. Також спеціальне запрошення від організаторів Енді отримав в червні на турнірі в Лондоні. На цьому турнірі йому вдається дійти до третього раунду, обігравши в перших двох Сантьяго Вентура і Тейлора Дента. У цьому ж місяці відбувся його дебют на Вімблдонському турнірі. На ньому йому вдалося дістатися до третього раунду, обігравши швейцарця Жоржа Бастла і чеха Радека Штепанека. У матчі третього раунду в п'ятисетовому протистоянні Енді поступається Давиду Налбандяну 7-6 (4), 6-1, 0-6, 4-6, 1-6.
У липні грає на турнірі в Ньюпорті, де програв у другому раунді. У тому ж місяці виграє перший для себе турнір із серії Challenger у Аптосі. У серпні виграє другий турнір Challenger у Бінгемтоні. Перший виступ на турнірі серії Мастерс припав на турнір в Цинциннаті. На ньому в матчі другого раунду Маррей вперше зіграв з тенісистом з першої десятки. Ним став №&nbsp;4 на той момент у світі [[Марат Сафін]], якому Енді поступився 4-6, 6-1, 1-6. На Відкритому чемпіонаті США, Маррей доходить до другого раунду. У вересні на турнірі в Бангкоку, обігравши Жоржа Бастла, Робіна Седерлінга, Роббі Джинепрі, Парадорн Шрічапана, Маррей зумів вийти у фінал. У вирішальному матчі він вперше зіграв з діючим першим тенісистом в світі. На той момент їм був [[Роджер Федерер]], якому Маррей поступився 3-6, 5-7. Після турніру Енді вперше в рейтингу увійшов у першу сотню. У жовтні він виходить до чвертьфіналу на турнірі в Базелі. У перших раундах він переграв британського тенісиста №&nbsp;1 на той момент Тіма Хенмена і чеха Томаша Бердиха. Сезон 2005 року він завершив на 64-му місці.
 
=== 2006 ===
В дебютному для себе Відкритому чемпіонаті Австралії поступається вже у першому раунді Хуану Ігнасіо Чела. У лютому у віці 18-ти років виграє перший турнір ATP у Сан-Хосе, обігравши у фіналі Ллейтона Хьюїтта 2-6, 6-1, 7-6 (3). До цього матчу в півфіналі він вперше обіграв тенісиста з першої десятки, №&nbsp;3 на той момент Енді Роддіка 7-5, 7-5. На наступному своєму турнірі в Мемфісі він доходить до чвертьфіналу.
Потім аж до червня йому не вдається на турнірах пройти далі другого раунду. Перервати низку невдач Енді вдалося на турнірі в Ноттінгемі, де він дійшов до чвертьфіналу. На Уїмблдоні він зумів дійти до четвертого раунду. У матчі третього раунду знову перемагає Енді Роддіка. На турнірі в Ньюпорті він дійшов до півфіналу. На початку серпня Маррей вийшов у фінал на турнірі у Вашингтоні, де поступився Арно Клеману 6-7 (3), 2-6. На турнірах Мастерс у Торонто він дійшов до півфіналу, а в Цинциннаті до чвертьфіналу. У матчі другого кола в Цинциннаті Маррей вперше в кар'єрі переграв першу ракетку світу Роджера Федерера 7-5, 6-4. На Відкритому чемпіонаті США, як і на Уїмблдоні, зупиняється в кроці від чвертьфіналу, програвши у матчі четвертого раунду Миколі Давиденку 1-6, 7-5, 3-6, 0-6. Сезон 2006 року Маррей завершив в ранзі 17-го в світі.
 
=== 2007 ===
На турнірі в Досі Маррей доходить до фіналу, перегравши у півфіналі третього у світі [[Микола Давиденко|Миколу Давиденка]]. У вирішальному матчі він поступився Івану Любічичу. На чемпіонаті Австралії цього року він зумів пробитися в четверте коло, поступившись лише [[Рафаель Надаль|Рафаелю Надалю]] у п'яти сетах 7-6 (3), 4-6, 6-4, 3-6, 1-6. У лютому завойовує другий титул на турнірах ATP. Знову йому вдається це зробити в Сан-Хосе, де він перемагав рік тому. Цього разу у фіналі був переграний Іво Карлович 6-7 (3), 6-4, 7-6 (2). Далі на трьох турнірах поспіль Маррей дійшов до півфіналу (в Мемфісі і на двох турнірах Мастерс в Індіан-Уеллсі і Маямі). Завдяки цим виступам вперше увійшов до першої десятки у рейтингу ATP.
Велику частину сезону Енді змушений пропустити через травму у тому числі Відкритий чемпіонат Франції і Вімблдонський турнір. Повернення відбулося на турнірі в Монреалі, де він поступився у другому раунді. На Відкритому чемпіонаті США він поступається в матчі третього раунду Лі Хен Тхек. У жовтні Енді дійшов до фіналу на турнірі в Меці, де поступився Томмі Робредо 6-0, 2-6, 3-6. В кінці цього ж місяця завоював третій свій одиночний титул на турнірах ATP. Це йому вдалося, коли у фіналі турніру в Санкт-Петербурзі він обіграв Фернандо Вердаско 6-2, 6-3. На Мастерсі в Парижі Маррей дійшов до чвертьфіналу. Сезон він закінчує на 11-му місці в рейтингу.
 
=== 2008 ===
[[Файл:Andy Murray at the 2008 US Open3.jpg|left|thumb|250px|Енді Маррей на [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|Відкритому чемпіонаті США]] у 2008 році]]
Сезон Маррей почав з перемоги на турнірі в Досі. На Відкритому чемпіонаті Австралії в першому колі поступився Жо-Вільфрід Тсонга 5-7, 4-6, 6-0, 6-7 (5). У лютому він завойовує титул на турнірі в Марселі, який стає п'ятим для Маррея в кар'єрі. На турнірі в Дубаї в матчі першого кола він переграє першого в світі Роджера Федерера 6-7 (6), 6-3, 6-4, але у чвертьфіналі поступається п'ятій ракетці світу Миколі Давиденку 5-7, 4-6.
 
На Відкритий чемпіонат Франції дійшоходить до третього раунду. Потім на трав'яному турнірі в Лондоні виходить до чвертьфіналу. Цієїж стадії він досягає і на Вімблдонському турнірі, вперше дійшовши до чвертьфіналу на турнірах серії Великого шолома. Шлях до півфіналу для нього закрив Рафаель Надаль, який легко у трьох сетах 3-6, 2-6, 4-6 переграв Маррея. Завдяки цьому виступу Енді повертається в першу десятку в рейтингу. Продовжив свої виступи в сезоні британець на турнірі Мастерс у Торонто, де він зумів переграти Томаса Юханссона і двох тенісистів з першої десятки Станісла Ваврінку і Новака Джоковича, завдяки чому вийшов у півфінал. Шлях далі йому знов перегородив Рафаель Надаль. Цього разу Маррей поступився іспанцеві з рахунком 6-7 (2), 3-6.
 
На наступному турнірі в Цинциннаті, перегравши Сема Куеррі, Дмитра Турсунова, Карлоса Мойю і Іво Карловича, Енді вперше виходить у фінал турніру серії Мастерс. У вирішальній битві за титул він зіграв проти Новака Джоковіча. Вигравши у нього 7-6 (4), 7-6 (5) Маррей завоював перший в кар'єрі титул на турнірах цієї серії. Після цього успіху Енді вперше взяв участь в Літніх Олімпійських іграх. На олімпійському тенісному турнірі в Пекіні в одиночному розряді він несподівано поступається вже у першому раунді представнику Тайваня Лу Яньсюню 6-7 (5), 4-6. Трохи пізніше в матчі другого раунду разом зі своїм братом Джеймі він поступається і в парному турнірі.
 
Відразу після Олімпійських ігор Маррей бере участь у Відкритому чемпіонаті США. По ходу турніру Маррей по черзі розправився зі своїми суперниками Серхіо Ройтманом, Мікаелем Ллодра, Юргеном Мельцер, Станісласа Ваврінки і Хуаном Мартіном дель Потро. У підсумку Маррей вийшов вперше в кар'єрі в півфінал турніру із серії Великого шолома, де його очікував перший на той момент у світі Рафаель Надаль у якого Маррей до цього не вигравав жодного разу. У четирехсетовом матчі з рахунком 6-2, 7-6 (5), 4-6, 6-4 Маррей вперше обіграє Надаля і вперше виходить у фінал турніру Великого шолома. Він стає першим британцем кому це вдалося з часів Грега Руседскі, який зумів це зробити також на Відкритому чемпіонаті США в 1997 році. У вирішальному матчі за титул Маррей легко поступається переможцю чотирьох попередніх турнірів Роджеру Федереру 2-6, 5-7, 2-6.
 
Реваншу за поразку у фіналі чемпіонату США Маррею вдалося домогтися в жовтні на Мастерсі в Мадриді, де він обіграв Федерера у півфіналі 3-6, 6-3, 7-5. Обігравши потім у фіналі Жиля Сімона, Маррей бере титул на цьому турнірі. Після цього успіху йому вдається захистити торішній титул на турнірі в Санкт-Петербурзі. На останньому в році турнірі Мастерс у Парижі він дійшов до чвертьфіналу. В кінці сезону вперше бере участь в [[Фінал Світового Туру ATP|Фіналі Світового Туру ATP]], де добирається до півфіналу. Сезон Маррей закінчив, впевнено займаючи, 4-е місце в рейтингу тенісистів, вигравши за сезон п'ять турнірів.
 
=== 2009 ===
[[Файл:Andy Murray at the 2009 French Open 6.jpg|thumb|right|Маррей у чвертьфіналі на [[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Відкритому чемпіонаті Франції]] у 2009 році]]
Як і попереднього року, починає з виграшу турніру в Досі. У півфіналі йому вдалося переграти Роджера Федерера, а в у фіналі Енді Роддіка. На Відкритому чемпіонаті Австралії Енді вибуває в четвертому колі, поступившись Фернандо Вердаско 6-2, 1-6, 6-1, 3-6, 4-6. На наступному для себе після Австралії турнірі в [[Роттердам]]і Маррей зміг завоювати свій десятий в кар'єрі титул. У фіналі він переграв №&nbsp;1 у світі Рафаеля Надаля 6-3, 4-6, 6-0. На турнірі в Дубаї Маррей дійшов до чвертьфіналу. Досить успішно він виступив на березневих турнірах Мастерс. Спочатку в Індіан-Уеллсі дійшов до фіналу, перегравши в півфіналі другу ракетку світу Роджера Федерера 6-3, 4-6, 6-1. У фіналі його очікував вже перший у світі Надаль, якому британець поступився 1-6, 2-6. На наступному Мастерсі в Маямі він знову вийшов у фінал, де зустрівся з Новаком Джоковичем, якого перемагає 6-2, 7-5.
 
Ґрунтову частину сезону починає з півфіналу на турнірі Мастерс в [[Монте-Карло]]. На турнірі він поступився тільки Надалю. На Мастерсі в [[Рим]]і поступився в першому ж матчі аргентинцеві [[Хуан Монако|Хуану Монако]]. Незважаючи на це Маррей зумів піднятися в рейтингу на третій рядок, що стало найвищим досягненням для британських тенісистів. На Мастерсі в Мадриді він дійшов до чвертьфіналу, де знову поступається аргентинському тенісисту цього разу Хуану Мартіну дель Потро. На Відкритому чемпіонаті Франції Енді вперше вийшов до чвертьфіналу, де поступився чилійцеві [[Фернандо Гонсалес]] у 3-6, 6-3, 0-6, 4-6.
 
Підготовку до Уімблдону шотландець починає з турніру в Лондоні, де він завойовує титул. Перемога Маррея на знаменитому Queen's Club Championships стала першою для британців на цьому турнірі з [[1938]] а, коли триразовий фіналіст турнірів Великого шолома [[Генрі Остін]] виграв у фіналі у китайця Сін-Кі Хо 6-2 6-0. Тім Хенмен тричі (1999, 2001 і 2002) грав у фіналі цього турніру, але всякий раз поступався, тоді як Маррей переміг у своєму першому ж фіналі. Крім того, ця перемога стала для Маррея 12-ю на турнірах АТП в одиночному розряді і він обійшов Хенмена з його 11 титулами. На турнірі Уїмблдону Маррей став головною надією Великої Британії на завоювання титулу, який британські тенісисти не завойовували з 1936 року. Але надій багатьох уболівальників він не виправдав, хоча і добився для себе найкращого виступу на цьому турнірі&nbsp;— виходу в півфінал. Шлях до фіналу йому перегородив американець Енді Роддік, який переграв Маррея 4-6, 6-4, 6-7 (7), 6-7 (5).
 
Взявши після Уїмблдону літню паузу Енді знову взяв участь в офіційних турнірах в серпні на Мастерсі в Монреалі йому вдається виграти. У фіналі він обіграє Хуана Мартіна дель Потро 6-7 (4), 7-6 (3), 6-1. Цей успіх допомагає йому 17 серпня вперше в кар'єрі піднятися на другу сходинку світового рейтингу (вищу в історії для британців), змістивши з неї іспанця Рафаеля Надаля, який входив до двійку найкращих тенісистів світу безперервно протягом більш ніж 4 років. Енді протримався на другій сходинці 2 тижні, після чого Надаль знову випередив шотландця у рейтингу. На наступному Мастерсі в Цинциннаті, де він перемагав у минулому сезоні, Маррей дійшов до півфіналу, де поступився першому в світі на той момент Роджеру Федереру 2-6, 6-7 (8).
 
На останньому в році турнірі Великого шолома Відкритому чемпіонаті США, де Маррей у минулому році зумів дійти до фіналу, цього разу він поступається в матчі четвертого раунду, програвши Марину Чилічу. Після турніру він знову опустився на третій рядок у рейтингу, а потім, не виступаючи на турнірах в цілому шість тижнів, і на четвертий. Наступний турнір зіграв у листопаді в Валенсії, де він зумів перемогти. У фіналі Маррей обіграв [[Михайло Южний|Михайла Южного]] 6-3, 6-2. На Мастерсі у Парижі поступається в матчі третього раунду, а на Підсумковому в році турнірі не виходить з групи, незважаючи на дві перемоги і одна поразка. Рік Маррей завершив на 4-му місці, вигравши рекордні для себе шість титулів в одному сезоні.
[[Файл:Australian Open 2010 Quarterfinals Nadal Vs Murray 3.jpg|thumb|250px|Енді Маррей під час чвертьфінального матчу на [[Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу|Australian Open]] у 2010 році, проти [[Рафаель Надаль|Рафаеля Надаля]]]]
 
=== 2010 ===
Сезон Маррей почав з участі разом з [[Лора Робсон|Лорою Робсон]] в традиційному виставковому турнірі [[Кубок Гопмана]], де у складі команди [[Велика Британія]] вони дійшли до фіналу. Першим офіційним турніром для нього стає Відкритий чемпіонат Австралії, де до цього його найкращим виступом був вихід у четверте коло. Вийшовши у чвертьфінал де його суперником став другий у світі Рафаель Надаль, він одержує перемогу через відмову іспанця від продовження зустрічі за рахунку 6-3, 7-6 (2), 3-0 на користь Маррея. У півфіналі йому протистояв хорват Марен Чиліч, якого Маррей обіграв 3-6, 6-4, 6-4, 6-2 і вдруге в кар'єрі оформив вихід у фінал на турнірі Великого шолома. Як і в першому його фіналі на Відкритому чемпіонаті США 2008 року, його суперником став Роджер Федерер, у якого Маррей і в цьому випадку не зміг взяти жодного сету, поступившись 3-6, 4-6, 6-7 (11).
 
Після цього на турнірі в Дубаї, він поступається вже у другому раунді. На Мастерсі в Індіан-Уеллсі він дійшов до чвертьфіналу, а на Мастерсі в Маямі поступився в першій же зустрічі [[Марді Фіш]] у. Ґрунтова частина сезону для Маррея традиційно пройшла гірше. З виступів можна відзначити лише вихід до чвертьфіналу на турнірі Мастерс у Мадриді. На головному ґрунтовому турнірі Відкритому чемпіонаті Франції він вибув з боротьби на стадії четвертого раунду, поступившись Томашу Бердиху 4-6, 5-7, 3-6. На турнірі в Лондоні, де в минулому році Енді зумів виграти, цього разу він програє в третьому раунді Марді Фішу. На Вімблдонському турнірі йому вдалося повторити своє торішнє досягнення і вийти в півфінал. У боротьбі за вихід у фінал він поступається №&nbsp;1 у світі іспанцеві Рафаелю Надалю 4-6, 6-7 (6), 4-6.
 
При підготовці до останнього у році турніру із серії Великого шолома Відкритого чемпіонату США Енді Маррей зіграв на трьох турнірах. Спочатку на турнірі в [[Лос-Анджелес]]і він дійшов до фіналу, де поступився американцеві Сему Куеррі. Потім в Торонто він зумів захистити свій торішній титул чемпіона на турнірі Canada Masters, перегравши у півфіналі Рафаеля Надаля 6-3, 6-4, а потім у фіналі і Роджера Федерера 7-5, 7-5. І нарешті на турнірі Мастерс у Цинциннаті він дійшов до чвертьфіналу. На самому Відкритому чемпіонаті США Енді несподівано оступився в щоглі третього раунду, програвши швейцарцю Станісласу Ваврінку 7-6 (3), 6-7 (4), 3-6, 3-6.
 
Останню частину сезону шотландець почав з виступу на турнірі в [[Пекін]]і, де дійшов до стадії четвертьфіналу. На турнірі серії Мастерс в Шанхаї Маррей завоював свій другий титул у сезоні, перегравши у вирішальний момент Роджера Федерера 6-3, 6-2. На турнірі у Валенсії йому не вдалося захистити торішній титул переможця. Зате в змагання парного розряду на цьому турнірі разом зі своїм старшим братом Джеймі він завоював перший в кар'єрі парний титул на турнірах ATP. На Мастерсі в Парижі він дійшов до чвертьфіналу. На третьому для себе в кар'єрі Підсумковому турнірі він зумів вийти з групи до півфіналу з другого місця, де в результаті програв Рафаелю Надалю 6-7 (5), 6-3, 6-7 (6). Як і попередні два сезони Маррей за підсумками виступів зайняв четверте місце у світовому рейтингу.
 
=== 2011 ===
[[Файл:Andy and Jamie Murray.jpg|upright|thumb|170px|left|Енді з братом на турнірі в Японії 2011 рік]]
На [[Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу|Відкритому чемпіонаті Австралії]] 2011 Енді добрався до фіналу, де поступився [[Новак Джокович|Новаку Джоковичу]] в трьох сетах. На шляху до фіналу він переміг [[Кароль Бек|Кароля Бека]], [[Ілля Марченко|Іллю Марченко]], [[Гільєрмо Гарсія-Лопес|Гільєрмо Гарсію-Лопеса]], [[Юрген Мельцер|Юргена Мельцера]], [[Олександр Долгополов|Олександра Долгополова]] та [[Давид Феррер|Давида Феррера]].
 
=== 2012 ===
Енді добрався до фіналу [[Вімблдонський турнір 2012, чоловіки, одиночний розряд|Вімблдонського турніру]], де поступився [[Роджер Федерер|Роджеру Федереру]]<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.com/sport/tennis/18757207|title=Wimbledon 2012: Andy Murray beaten by Roger Federer in final|accessdate=2016-08-15}}</ref>.
 
На [[літні Олімпійські ігри 2012|літніх Олімпійських іграх 2012]] Маррей зумів узяти реванш у Роджера Федерера за поразку на Вімблдоні. У фінальному матчі одиночного розряду серед чоловіків він виграв у трьох сетах (з п'яти). Крім успіху в одиночному розряді, Маррі здобув срібну медаль у міксті, де виступав разом із [[Лора Робсон|Лорою Робсон]]. Британська пара добралася до фіналу, але поступилася в тайбрейку білорусам [[Азаренко Вікторія Федорівна|Вікторії Азаренко]] та [[Макс Мирний|Максу Мирному]].
 
На [[Відкритий чемпіонат США з тенісу|Відкритому чемпіонаті США]] здобув першу перемогу на [[Турніри Великого шолома (теніс)|турнірах Великого шолома]], здолавши у фіналі [[Новак Джокович|Новака Джоковича]] 7-6, 7-5, 2-6, 3-6, 6-2<ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/sport/2012/sep/11/andy-murray-us-open-press-review|title=Andy Murray's US Open win, press review: 'The Big Three is the Big Four'|last=Murrells|first=Katy|date=2012-09-11|language=en-GB|work=The Guardian|issn=0261-3077|accessdate=2016-08-15}}</ref><ref>{{Cite web|url=http://en.espn.co.uk/tennis/sport/story/165275.html#|title=Djokovic: Murray deserves 'big-four' tag|language=en-GB|accessdate=2016-08-15}}</ref>.
 
=== 2013 ===
В першому ж у році турнірі Великого шолому, Енді виходить до фіналу, перемігши у півфіналі Роджера Федерера: 4-6, 7-6 (5), 3-6, 7-6 (2), 2-6, але все ж поступився титулом Новаку Джоковичу: 6-7 (2), 7-6 (3), 6-3, 6-2<ref>{{Cite web|url=http://www.bbc.com/sport/tennis/23106283|title=Andy Murray beats Tommy Robredo at Wimbledon 2013|accessdate=2016-08-15}}</ref>.
 
Але вже у фіналі [[Вімблдонський турнір 2013, чоловіки, одиночний розряд|Вімблдонського турніру]] Маррей виграє у Джоковича і стає першим британцем який виграв Вімблдон в чоловічому одиночному розряді з 1936 року<ref>{{Cite news|url=https://www.theguardian.com/sport/2013/jul/07/andy-murray-novak-djokovic-live|title=Andy Murray beats Novak Djokovic to win Wimbledon – as it happened|last=Murrells|first=Katy|date=2013-07-07|language=en-GB|work=The Guardian|issn=0261-3077|accessdate=2016-08-15}}</ref>, матч тривав 3 години і 9 хвилин та завершився рахунком 6-4, 7-5, 6-4.<ref>[http://ua.euronews.com/2013/07/07/wimbledon-2013-andy-murray-makes-history Енді Маррей&nbsp;— перший британець, що підкорив Вімблдон з 1936 року (Українська служба «Euronews», 7 липня 2013)]</ref> А також Енді став першим у [[Відкрита ера|Відкритій ері]] британцем, який переміг на «Вімблдоні».<ref>[http://gazeta.ua/articles/sport-photo/_viktoriya-bekhem-i-vejn-runi-stali-svidkami-peremogi-marreya-na-vimbldoni/505685 Вікторія Бекхем і Вейн Руні стали свідками перемоги Маррея на Вімблдоні (gazeta.ua, 08 липня 2013)]</ref>
 
== Статистика виступів ==
;<big>Фінали: 11 (3 перемоги, 8 поразок)</big>
{|class="sortable wikitable"
|-
|bgcolor=98FB98|Переможець||[[Вімблдонський турнір 2013|2013]]||[[Вімблдонський турнір 2013|Вімблдон]] <small>(1)||Трава ||{{flagicon|SRB}} [[Новак Джокович]]||6-4, 7-5, 6-4
|- style="background:#ffc;"
|bgcolor=FFA07A|Фіналіст||[[Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу 2015|2015]]||Australian Open <small>(4)||Хард||{{flagicon|SRB}} [[Новак Джокович]]||6-7<sup>(5-7)</sup>, 7-6<sup>(7-4)</sup>, 3-6, 0-6
|- style="background:#ffc;"
an Open <small>(5)||Хард||{{flagicon|SRB}} [[Новак Джокович]]||1-6, 5-7, 6-7<sup>(3-7)</sup>
|bgcolor=FFA07A|Фіналіст||[[Відкритий
an Open <small>(5)||Хард||{{flagicon|SRB}} [[Новак Джокович]]||1-6, 5-7, 6-7<sup>(3-7)</sup>
|- style="background:#ebc2af;"
|bgcolor=FEA07A|Фіналіст||[[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу 2016|2016]]||[[Відкритий чемпіонат Франції з тенісу|Ролан Гаррос]]||Ґрунт||{{flagicon|SRB}} Новак Джокович||6–3, 1–6, 2–6, 4–6
Анонімний користувач