Відьма: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Lanamy (обговорення | внесок) зовнішнє посилання на джерело Мітка: редагування коду 2017 |
Lanamy (обговорення | внесок) доповнення, джерело, зовнішнє посилання Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 2:
[[Файл:Sevchenko Vidma.jpg|right|thumb|[[Тарас Шевченко]]. Ілюстрація до поеми «Відьма». Олівець. [[1847]]]]
'''Відьма''' — жінка, що володіє надприродними силами і використовує їх на шкоду людям.
'''Відьма''' — жінка, що володіє надприродними силами і використовує їх на шкоду людям. Основними вміннями відьом в [[Україна|Україні]] вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, [[вовна|вовну]] в овець, [[Яйце|яйця]] в домашньої птиці та [[сало]] у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх [[Вовкулака|вовкулаками]]; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати [[град]], [[посуха|посуху]], тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх [[Шабаш (відьомський)|шабашу]], згідно [[Повір'я|повір'їв]], була [[Лиса гора (Київ)|Лиса гора]]. Жінок, звинувачених у лихому чаклунстві в Україні спалювали, що зокрема було закріплено у [[Козацьке звичаєве право|звичаєвому праві]] [[Військо Запорозьке|Війська Запорозького]]<ref>Гуржій О. І. Українська козацька держава в другій половині XVII—XVIII ст.: кордони, населення, право. — К., 1996. (ст. 130)</ref>. Існував гарантований спосіб перевірки — кидання у зав'язаному мішку до водойми, якщо опісля того жінка не випливала то визнавалася невинною<ref>Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології / Вовк Х. К. — К. : Мистецтво, 1995. — 336 с. (175 с.)</ref>.▼
Етимологи пов’язують походження слова відьма з давньоруським іменником вѣдь — «знання»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «ворожка», а пізніше —
«зла, сварлива жінка»<ref name="vidma-1" />.
Основними вміннями відьом в [[Україна|Україні]] вважалися: здатність до перевертництва на різних звірів; вміння відбирати молоко у корів, [[вовна|вовну]] в овець, [[Яйце|яйця]] в домашньої птиці та [[сало]] у свиней; позбавляти людей урожаю та робити їх [[Вовкулака|вовкулаками]]; насилати хвороби; псувати продукти; відьма може також керувати погодою: наслати [[град]], [[посуха|посуху]], тощо. Навіть наснившись, відьма може призвести до прикрощів. Головним місцем їх [[Шабаш (відьомський)|шабашу]], згідно [[Повір'я|повір'їв]], була [[Лиса гора (Київ)|Лиса гора]].
▲
У сучасному житті українців відьма може бути символом недоброї, сварливої жінки, а також людини, яка багато знає і може впливати на хід подій<ref name="vidma-1" />.
== Дуалістичний образ відьми ==
[[Файл:Caren Gussoff.jpg|thumb|праворуч|200 px|Циганки — прототип відьом у германській міфології]]
В образі української відьми злилися початки добра і зла. Їх нескінченна боротьба символізує ідею дуалізму. І хоч світлі наміри змальовуються не так яскраво, як протилежні їм темні, однак і в цьому відгомоні старовинних вірувань є в основі вічна ідеальна правда: перемога світла над пітьмою скрізь, де розповідь
обмежується повідомленням якогось епізоду боротьби, а передає весь її хід<ref name="vidma-1" />.
Відьма — один із персонажів [[Символіка української демонології|української демонології]]. Її опис і характеристика досить детально представлені в етнографічній літературі. В українській демонології відьма символізує не лише абстрактне зло; інколи вона може виступати символом смертоносної виразки або навіть смерті, і в цьому руслі її дії подібні до [[вампір]]ських<ref>Українці: народні вірування, повір'я, демонологія. — К.,1992. — С.432</ref>. «Бліде зморшкувате обличчя, крючкуватий ніс, що ловить всілякі запахи, великі пожадливі губи, кожне око по п'ятаку, нерухомі повіки, які не може поворухнути навіть спрямований в очі сонячний промінь — ось портрет нечестивої істоти в образі жінки, без участі якої не обходилось жодне недобре діло на землі»<ref>Народини. — С.127</ref>.
Рядок 11 ⟶ 20:
<!--Недаремно [[етимологія|етимологи]] пов'язують походження слова відьма з давньоруським іменником ''вhдь'' — «''знання''»: слово відьма спочатку вживалося в значенні «та, що все знає», звідки розвинулося подальше «[[ворожка]]», а пізніше — «зла, сварлива жінка». Розпізнати відьму серед людей дуже складно: вона може бути старою і молодою, перевтілюватися у різні образи.-->
Є дві категорії відьом: природжені та вчені. Першим таємнича сила відьмарства дається від природи, другі набувають її шляхом навчання від перших або ж отримують від [[чорт]]ів взамін на власну [[душа|душу]]. Природжені відьми у своєму ставленні до людей доброзичливіші, ніж вчені. Інколи вони навіть допомагають людям спекатися від витівок учених відьом<ref name="vidma-1">[https://archive.org/stream/slovnyksymvoliv#page/n207/mode/2up Відьма] // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. [[Коцур Віктор Петрович|В. П. Коцура]], [[Потапенко Олександр Іванович|О. І. Потапенка]], В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В.М., 2015. — С. 208—209. — 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1</ref>.
Образи відьом яскраво змалював у своїх творах [[Нечуй-Левицький Іван|І.Нечуй-Левицький]]. Серед людей побутувала думка, що відьми псують [[корова|корів]], забираючи у них молоко, що вони накликають хвороби і висмоктують людську [[кров]]. Згідно з [[легенда]]ми, зборища відьом відбувалися на голих вершинах [[гора|гір]]. В образі української відьми злилися початки добра і зла. Їх нескінченна боротьба символізує ідею [[дуалізм]]у. І хоч світлі наміри змальовуються не так яскраво, як протилежні їм темні, однак і в цьому відгомоні старовинних вірувань знаходимо в основі вічну ідеальну правду: перемогу світла над пітьмою скрізь, де розповідь не обмежується повідомленням якогось епізоду боротьби, а передає весь її хід<ref>Иванов П. В. Народные рассказы о ведьмах и [[упир|упырях]]//Українці. — С.432</ref>. У сучасному житті українців відьма може бути символом недоброї, сварливої жінки, а також людини, яка багато знає і може впливати на хід подій.
|