Людина, що втратила обличчя: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Дми88 (обговорення | внесок) Створена сторінка: {{Перекладаю}} {{В роботі}} {{Літературний твір |назва = Людина, що втратила обличчя |о... |
Дми88 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 26:
'''«Людина, що втратила обличчя»''' ({{lang-ru|Человек, потерявший лицо}}) — [[Наукова фантастика|науково-фантастичний]] роман [[Бєляєв Олександр Романович|Олександра Бєляєва]], опублікований в 1929 році, присвячений застосуванню досягнень [[Ендокринологія|ендокринології]] для зміни людського тіла та етичним проблемам, які виникають у зв'язку з цим. У 1940 році роман був радикально перероблений та вийшов під назвою «Людина, що знайшла своє обличчя», в якому діють ті самі персонажі та існують ті ж сюжетні лінії.
== Історія публікацій ==
Вперше опублікований в 1929 році в журналі «[[Вокруг света]]» (1929, № 19—25). У 1963 році увійшов у 8-томне зібрання творів письменника у видавництві «Молода гвардія».
== Сюжет ==
[[Сан-Франциско]]. Гуморист-карлик Тоніо Престо став одним з найзнаменитіших та найбагатших кіноакторів Америки завдяки своїй потворності, яка контрастує з величезним драматичним талантом. Однак, його успіх в кіно не допомагає йому в особистому житті. Гедда Люкс, найкрасивіша актриса країни, постійно відмовляється стати його дружиною. Дізнавшись про існування російського доктора в [[Сакраменто]], який виправляє фізичні недоліки, Престо потайки від всіх виїжджає до нього, щоб виправити своє каліцтво, мріючи про одруження на Гедді Люкс та справжні драматичні ролі в кіно. Сорокін, використовуючи гормональну терапію, повертає Престо тіло й обличчя, які повинні були б бути у нього, якби не захворювання [[кретинізм]]ом. Престо став високим красенем, але в результаті його не впізнав навіть його слуга. Гедда Люкс з величезним зусиллям переконується, що незнайомець — дійсно Престо, але знову відмовляє йому, оскільки Престо став нікому невідомим чоловіком. Кар'єра актора також неможлива з тієї ж причини: містер Пітч використовував його потворність для розкрутки, але не хоче знову вкладати капітал в промотування нового Престо. Зневірившись, Престо просить Гедду зібрати на прощальний вечір всіх знайомих, після якого несподівано зникає. Через якийсь час в місті починає діяти банда, отаман якої здатний змінювати зовнішність. Банда не грабував будинки, а лише змушує людей пити якусь мікстуру... Після того, як, на думку поліції, отаман, нарешті, убитий, всі учасники прощального вечора починають перетворюватися в виродків: Пітч шалено жиріє, Гедда Люкс нестримно росте, досягаючи 287 см, а її наречений Лоренцо Марра стає потворним карликом. Гірше за всіх виявляється губернатору штату, який перетворюється в негра та відчуває на собі всі умови расової дискримінації. Вони здогадуються, що стали жертвами помсти Тоніо Престо. Доктор Сорокін виліковує їх, але замість подяки змушений виїхати з Америки. На палубі пароплава, який відходить в Європу, він зустрічає Престо, котрий змінив зовнішність.
== Особливості сюжету ==
* У романі описані такі захворювання, які виникають через гіперфункції [[гіпофіз]]а, як гігантизм й [[акромегалія]].
* Гедда Люкс досягла 287 см, перевищивши зріст «міфічного велетня Махнова», який становив 285 см.
== Головні герої ==
* ''Антоніо Престо'' — відомий американський комік італійського походження, продюсер
* ''Гедда Люкс'' — одна з найкрасивіших актрис [[Голлівуд]]а
* ''Гофман'' — оператор
* ''Містер Пітч'' — власник кінокомпанії «Пітч і Ко»
* ''Сорокін'' — російський лікар-ендокринолог в [[Сакраменто]]
* ''Себастьян'' — слуга Престо
* ''Лоренцо Марра'' — актор, який став чоловіком Гедди Люкс
* ''Курц'' — банкір та шантажист
* ''Лорд Радкліф, Король'' — ватажки банд
== Література ==
| |||