Березовський монастир: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Taromsky (обговорення | внесок)
м з-за → через
Рядок 12:
Після [[Поділи Речі Посполитої|3-го поділу Речі Посполитої]] (1795) Береза опинилась у складі [[Російська імперія|Російської імперії]]. У березівському монастирі залишилися тільки 6 ченців, це був останній монастир [[Картузіанці|картезіанців]] на території колишньої Речі Посполитої.
 
Останнім настоятелем монастиря був отець Павло Геніюш, який походив із заможної родини, але вирішив залишити все і вести пустельніцьке життя, вступив в Орден, коли йому ще не було двадцяти років. Серед інших ченців Павло Геніюш виділявся особливими чеснотами віри, надії і любові, і з-зачерез його ранньоїранню мудрості,мудрість ченці обрали його пріором монастиря. Отець Павло керував монастирем до часу його закриття і вигнання ченців. Сам отець-настоятель життєвими обставинами був змушений вступити в інший чернечий Орден, — бенедиктинців, де через деякий час також став настоятелем. Помер отець Павло Гениюш на території сучасної Польщі. Похований на кладовищі одного з бенедиктинських монастирів Польщі.
 
У 1830-х рр. монастир був закритий, його приміщення стали використовуватися як казарми і приходили в занепад.