Максимович Іван Павлович: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Створена сторінка: '''МАКСИМОВИЧ Іван Павлович,''' полковник УГА ({{нар}}1864-04.05.1931). Народився в місті Серет на Б... |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
'''Іван Павлович МАКСИМОВИЧ,''' полковник [[Українська галицька армія|УГА]] ({{нар}}1864 - †04.05.1931).
'''МАКСИМОВИЧ Іван Павлович,''' полковник УГА ({{нар}}1864-04.05.1931). Народився в місті Серет на Буковині (нині Румунія) в сім’ї помічника урядовця повітового суду в Сереті, згодом радника-секретаря крайового суду в місті Чернівці, члена-засновника Головної Руської Ради у Львові 1848 р. Павла Максимовича. Онук почесного каноніка, греко-католицького декана і пароха в Чернівцях Теодора Максимовича, племінник Івана Максимовича, кадрового старшини 51-го угорського полку піхоти, героя битви під Кеніґґрацом, «щирого руського патріота і члена черновецьких руських товариств» (з некролога 1894 р.).▼
{{Військовик
| ім'я = Максимович Іван Павлович
| оригінал імені =
| портрет =
| розмір =
| підпис =
| ім'я при народженні =
| дата народження = 1864
| місце народження = місто Серет на Буковині (нині [[Румунія]])
| дата смерті = 04.05.1931
| місце смерті = [[місто Чернівці]]
| місце поховання = Руський цвинтар ([[Україна]], [[Чернівці]])
| координати місця поховання =
| прізвисько =
| національність =
| приналежність =
| країна = [[Україна]]
| вид збройних сил =
| рід військ =
| освіта =
| роки служби =
| звання = полковник [[УГА]]
| формування =
| командування =
| битви =
| нагороди = <!--
{{ряд|вирівняти=по центру|{{ШаблонНагороди}}|{{ШаблонНагороди}}}}
{{ряд|вирівняти=по центру|{{ШаблонНагороди}}|{{ШаблонНагороди}}}}
-->
| відносини =
| титул =
| по відставці =
| інше =
| автограф =
}}
== Життєпис ==
▲'''МАКСИМОВИЧ Іван Павлович,''' полковник [[УГА]] ({{нар}}1864 -
Навчався в вищій реальній гімназії в Чернівцях.
Військову службу розпочав в 89-му піхотному полку; 21.08.1883 р. іменований кадетом та переведений на службу в 80-й галицький полк піхоти, де служив кадетом-заступником офіцера. 01.05.1887 р. іменований лейтенантом, 01.11.1890 р. -
Восени 1918 р. командував гарнізоном в центрі Східної [[Лемківщина|Лемківщини]] - місто [[Сянік|Сянок]] (нині [[Польща]]), особовий склад якого складали вояки 54-го Моравського піхотного полку, дислокованого перед війною в м. [[Сараєво]] (нині [[Боснія і Герцеговина|Боснія і Герцоговина]]).
З початком ПСВ (першої світової війни) брав участь у бойових діях як штабний офіцер 41-го полку піхоти. За хоробру та успішну поведінку перед ворогом в грудні 1914 р. був іменований лицарем ордена залізної корони 3-го класу з військовою декорацією. Нагороджений медаллю за військові заслуги на червоній стяжці, відзнакою за військову службу для офіцерів 3-го класу, бронзовою ювілейною медаллю для збройних сил, військовим ювілейним хрестом, орденом залізної корони 3-го класу, хрестом за військові заслуги, німецьким залізним хрестом 2-го класу, багатьма іншими австрійськими та німецькими військовими відзнаками.
Після розвалу [[Австро-Угорщина|Австро-Угорської монархії]] став на службу в українську армію як полковник [[Українська галицька армія|УГА]]. 01.11.1918 р. відмовився виконати вимоги делегації польських діячів м. Сянок щодо роззброєння гарнізону міста й передачі його казарм полякам. Служив у штабі Начальної Команди [[Українська галицька армія|УГА]], з 19.09.1919 р. призначений інспектором всіх етапних формацій та установ в області етапу армії і корпусів [[Українська галицька армія|УГА]]. У складі групи А. Кравса брав участь у поході українських армій на міста Київ та Одесу. Наприкінці квітня 1920 р. інтернований поляками. Разом з іншими інтернованими галицькими старшинами був включений як полковник запасової бригади до складу 5-ої Херсонської дивізії ДА УНР. В ніч на 26.08.1920 р. разом з рештою галицьких військових (90% особового складу дивізії) вийшов з підпорядкування ДА УНР (фактично з-під командування польської армії) та перейшов на південно-західний схил Карпатського хребта. З 10.09.1920 разом з рештою групи А. Кравса інтернований в таборі міста [[Ліберець]], де 27.10.1920 р. ініціював заснування Комітету помочі американського Червоного Хреста, був його першим головою.
Згодом проживав у місті [[Чернівці]].▼
Помер у місті Чернівці, де й похований на Руському цвинтарі. Велелюдний похорон відбувся 06.05.1931 р. з цвинтарної каплиці до могили в секторі № 70 за участю всіх стрільців та старшин [[Українська галицька армія|УГА]], які на той час мешкали в Чернівцях.▼
== Література ==
▲Згодом проживав у місті Чернівці.
* Zwölfter Jahres-Bericht der gr.-or. Ober-Realschule in Czernowitz. Veröffentlicht am Schlusse des Schuljahres 1876. Чернівці, 1876. – C. 83.;
▲Помер у місті Чернівці, де й похований на Руському цвинтарі. Велелюдний похорон відбувся 06.05.1931 р. з цвинтарної каплиці до могили в секторі № 70 за участю всіх стрільців та старшин УГА, які на той час мешкали в Чернівцях.
* Bosnischer Bote pro 1909. Сараєво, 1909. – C. 146.;
* Денник Начальної Команди [[Українська галицька армія|Української Галицької Армії]]. // Нью-Йорк: Українська видавнича кооператива «Червона Калина», 1974. – С. 59-60.;
* ''Голота Я.'' З життя і буття в таборі в Ліберці. // «Український Скиталець». – 1921. – Ч. 3. – Січень.;
* Посмертні згадки. // «Діло». – 1931. – 8 травня.;
* Помер полковник Максимович // «Свобода». – 1931. – 6 червня.
== Джерело ==
*[[Старик Володимир Петрович|Володимир Старик]]. Максимович Іван Павлович // Західно-Українська Народна Республіка 1918—1923. Енциклопедія: До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 2 — Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2019. 832с. — С. 502—503.
|