Чорнозем: відмінності між версіями

'''Чорно́зем'''&nbsp;— тип [[ґрунт]]у, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного [[клімат]]у з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою [[Рослинність|рослинністю]] на пористих карбонатних породах&nbsp;— [[лес]]ах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу&nbsp;— великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси [[Органічні речовини|органічних решток]] всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток [[Бактерії|бактерій]], актиноміцетів, безхребетних<ref>Почвоведение. Учеб. для н-тов. В 2 ч. / Под ред. В.&nbsp;А.&nbsp;Ковды, Б.&nbsp;Г.&nbsp;Розанова. Ч. 2. Типы почв, их география и использование / Богатырев Л. Г., Васильевская В. Д., Владыченский А. С. и др.&nbsp;— М.: Высш. шк., 1988.&nbsp;— 368 с.</ref>.

 

# Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою.

# Карбонатно-акумулятивного.

Види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)<ref>Классификация и диагностика почв СССР&nbsp;— М.: Колос, 1977. —225 с.</ref>:

 

і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «Н»:

 

Чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. [[Родючість ґрунту|Родючість]] чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів.