Григорій Санґушко: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [очікує на перевірку] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 2. #IABot (v2.0beta15) |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{помилки}}
{{Особа
| ім'я = Григорій Сангушко
Рядок 40 ⟶ 41:
У 1591 році судився з Янушем Заславським, звинувачуючи в заподіянні шкоди при нападі на Локацький замок, а також захопленні різного майна й знищенні паперів. 1592 року сам здійснив наїзд на села Врокомля й Мезів, що були в заставі Кирила Терлецького, єпископа луцького. Водночас стає одним з покровителів Віленського братства.
У 1593 році оженився на представниці роду [[Головчинські|Головчинських]], отримавши як посаг 14 000 коп грошей. У 1595 році Григорій Сангушко поступається своєму швагру Яну Абрамовичу, воєводі Мінському, {{fact|президенту}} Дерптському, старості Людський і Веденському, права свої на садибу Кобилінкі в повіті Ошмянському, яка дісталася в спадок йому і Яну Григоровичу Остіку від їхнього діда каштеляна Віленського Григорія Остики і від вдови його Анастасії Мстиславської, а потім перейшла князям Збаразьким. 1596 року надав дарчу грамоту Миколаі Топчевському на фільварк Криштофчикі.
Григорій Львович Сангушковічу-Кошірскій, отримуючи спадок свого прапрадіда Івана Литавора Хребтовича, довів, що є сином Анни Остики, онуком Миколи Остіка, праонуком Анни Хребтович, дружини Юрія Остика і праправнуком Івана Литавора Хребтовича. У 1597 році призначається любачівським каштеляном. Перебував на посаді до 1598 року, коли став брацлавським каштеляном. 1599 році був учасником зібрання православної та протестанської шляхти у Вільно, де підписав Акт конфедерації про спільний захист проти гонінь з боку католицької церкви.
| |||