Вікіпедія

АВРО-турнір: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Рядок 5:
|зображення = KeresFine1938.jpg
|підпис = Партія між двома переможцями: П. Кересом і Р. Файном
|дата = 2 листопада — 27 листопада 1938
|місце = {{NED}} (10 міст)
|організатор = [[АВРО]]
Рядок 11:
|система = 2 кола
<!-- Блок «Статистика» -->
|країн =
|шахістів = 8
|чемпіон = {{Прапор|EST}} [[Пауль Керес]] і {{Прапор|USA|1938}} [[Рубен Файн]]
|зіграно партій = 56
|результативні партії = 24 (42,9&nbsp;%)
}}
'''АВРО-турнір 1938'''&nbsp;— міжнародний [[шаховий турнір]], що проходив у десяти містах [[Нідерланди|Нідерландів]] з 2 по 27 листопада 1938 року. Турнір отримав назву на честь спонсора&nbsp;— нідерландської радіомовної компанії [[Algemene Vereniging Radio Omroep]]. ВУ АВРО-турнірізмаганні взяли участь вісім найсильніших шахістів того часу: чинний [[Чемпіонат світу з шахів|чемпіон світу]] [[Алехін Олександр Олександрович|Олександр Алехін]], екс-чемпіони [[Хосе Рауль Капабланка]] та [[Макс Ейве]] і потенційні претенденти на світову першість [[Ботвинник Михайло Мойсейович|Михайло Ботвинник]], [[Пауль Керес]], [[Рубен Файн]], [[Самуель Решевський]] і [[Флор Саломон Михайлович|Сало Флор]]. Організатори прагнули визначити основного претендента, який зможе кинути виклик Олександрові Алехіну й організувати матч за звання чемпіона світу.
 
Відповідно до ресурсу [[Chessmetrics]] у Голландії грали 8 найсильніших шахістів світупланети станом на листопад 1938 року<ref name="CM53">[http://www.chessmetrics.com/cm/CM2/SingleMonth.asp?Params=199510SSSSS3S045968193811141100267700018410100 November 1938 rating list] (chessmetrics.com) {{ref-en}}</ref> й цей супертурнір входить до числа найбільш представницьких турнірів XX сторіччя<ref>[https://web.archive.org/web/20140904004449/https://en.chessbase.com/post/what-was-the-strongest-tournament-of-all-time- What was the strongest tournament of all time?] (en.chessbase.com, 07.12.2009) {{ref-en}}</ref><ref>[https://web.archive.org/web/20180625050101/http://www.chessmetrics.com/cm/CM2/Summary.asp?Params=1840AASS4SS3S045968195308141100267700018410100 Summary: 1840—2005] (chessmetrics.com) {{ref-en}}</ref>. АВРО-турнір залишив глибокий слід в історії шахів<ref>Шахматный словарь. &nbsp;— Москва: Физкультура и спорт, 1964. &nbsp;— С. 133.</ref> &nbsp;— останній супертурнір до вибуху Другої світової показав, що старше покоління гросмейстерів-чемпіонів світу (Алехін, Ейве, Капабланка) поступається майстерністю молодим претендентам (Ботвинник, Керес, Файн).
 
Переможцями змагання стали наймолодші учасники &nbsp;— 22-річний естонець [[Пауль Керес]] та 24-річний американець [[Рубен Файн]]. Початок [[Друга світова війна|Другої світової війни]] перервав шахову діяльність і унеможливив переможцям голландського турніру організувати матч за звання чемпіона світу.
 
Улітку 1973 року АВРО організувала турнір, присвячений 35-літньому ювілею супертурніру. Ювілейний турнір також складався повністю з гросмейстерів, хоча не настільки «зіркових» &nbsp;— на відміну від попередніх змагань цього разу не приїхав жоден чемпіон світу. Перемогу поділили [[Юхим Геллер]] (СРСР) і [[Ласло Сабо]] (Угорщина).
 
== Передумови, підготовка ==
Відповідно до [[Лондонські правила 1922|Лондонської угоди 1922 року]], претендент на титул чемпіона світу повинен був гарантувати призовий фонд у розмірі 10 тисяч доларів США, що було значною сумою на той час (середня зарплата американця за три роки<ref>[https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf https://web.archive.org/web/20170517123746/https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf TREASURY DEPARTMENT: UNITED STATES INTERNAL REVENUE. STATISTICS OF INCOME] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20170517123746/https://www.irs.gov/pub/irs-soi/22soirepar.pdf|date=17 травень 2017}} {{ref-en}}</ref>; понад {{Formatnum:152000}} [[долар США|доларів США]] в перерахунку на ціни 2019 року<ref>[https://www.minneapolisfed.org/about-us/monetary-policy/inflation-calculator/consumer-price-index-1800- Consumer Price Index (Estimate) 1800- (minneapolisfed.org)] {{ref-en}}</ref>). Натомість, чемпіон мав можливість уникати матчу з найсильнішим суперником і приймати виклики від не найсильніших претендентів, оскільки жодних відбіркових турнірів не існувало. 1935 року матчі за титул [[Макс Ейве]] несподівано переміг багаторічного чемпіона [[Алехін Олександр Олександрович|Олександра Алехіна]]. Водночас у міжнародних турнірах того часу закінчилось домінування колишніх чемпіонів ([[Хосе Рауль Капабланка|Капабланки]] та Алехіна) і призові місця почали здобувати представники молодого покоління, яке щойно вийшло на міжнародну сцену: Михайло Ботвинник, Пауль Керес, Самуель Решевський, Рубен Файн і Сало Флор. Шаховий світ уважав несправедливим те, що кандидата на звання чемпіон світу обирає самовільно, адже існувала Міжнародна шахова федерація&nbsp;— [[ФІДЕ]], під егідою якої проводили наприклад [[шахова олімпіада|шахові олімпіади]]. 1936 року чемпіон світу Макс Ейве заявив, що претендента на титул має виявляти змагання під опікою ФІДЕ<ref>Керес, с. 150</ref>. Однак 1937 року він програв матч-реванш Алехінові, а новий-старий чемпіон не хотів підкорятися міжнародній шаховій організації під час вибору суперника, адже організація була небагата й не могла назбирати відповідного призового фонду.
 
== Підготовка ==
Ще 1937 року, під час матчу-реваншу Ейве&nbsp;— Алехін, голландська радіокомпанія АВРО розпочала переговори з найсильнішими гросмейстерами світу про проведення супертурніру, переможець (чи другий призер у випадку перемоги Алехіна) якого мав би фінансову підтримку компанії для організації матчу за шахову корону<ref>Керес, с. 242</ref>. Зрештою, згоду дали чемпіон світу Алехін, екс-чемпіони Капабланка та Ейве та п'ять найсильніших претендентів: Ботвинник, Керес, Решевський, Файн і Флор. У квітні 1938 року повідомлено, що двоколовий турнір відбудеться в листопаді того ж року в кількох містах Нідерландів<ref>Торадзе, с. 10</ref>.
[[Файл:Hooge Sluis-Amstel Hotel te Amsterdam.jpg|міні|ліворуч|230пкс|[[InterContinental Amstel Amsterdam|Готель «Амстел»]] на початку XX століття]]
Рядок 43 ⟶ 42:
Ефектно проведено жеребкування: до зали ввійшли живі фігури («слон», «король» і «королева»), дівчата, одягнені в національні костюми країн, чиї учасники грали в турнірі. Дівчата дарували учасникам квіти й кожен шахіст своєю рідною мовою отримував запрошення тягнути жереб. Результати жеребкування: 1. Ейве; 2. Флор; 3. Алехін; 4. Файн; 5. Ботвинник; 6. Решевський; 7. Капабланка; 8. Керес<ref>Торадзе, с. 40</ref>. Макс Ейве побажав учасникам творчих успіхів, напруженої боротьби та поменше [[гросмейстерська нічия|гросмейстерських нічиїх]].
 
Партії відбувались від 6 до 11 години вечора. У неділю –&nbsp;— з 12 дня до 5 вечора. [[Контроль часу]]&nbsp;— 2 години і 30 хвилин на перші 40 ходів і година на кожні наступні 16 ходів. Призи за перші чотири місця: 1000, 700, 500 і 400 [[Нідерландський гульден|гульденів]], відповідно.
 
Суддя турніру &nbsp;— [[Ганс Кмох]] (Австрія), розпорядник &nbsp;— [[Сало Ландау]] (Нідерланди)<ref>''Ботвинник М. М.'' Портреты. &nbsp;— Москва: «64», 2000. &nbsp;— С. 73.</ref>.
 
{|class="wikitable" style="text-align:center"
Рядок 192 ⟶ 191:
У '''6-му турі''' далася взнаки давня проблема Хосе Рауля Капабланки&nbsp;— недостатня дебютна підготовка. Кубинець неточно грав чорними проти Кереса й після кількох помилок здався у недочасі. Зустріч Алехін&nbsp;— Файн була шансом для чемпіона світу наздогнати лідера. Файн перевів гру в догравання з дещо гіршими для себе шансами. Флор краще розіграв дебют і отримав значну позиційну перевагу. Ботвинник у важкій позиції використав цейтнот білих і серію їхніх неточних ходів, здобувши можливість відкласти партію в рівній пішаковій кінцівці<ref>Торадзе, с. 50</ref>. Агресивно розпочали білі партію Ейве&nbsp;— Решевський, що дало кращі чорним шанси в [[мітельшпіль|мітельшпілі]], а також ендшпілі, який мав відбутись уже в день догравання.
 
У '''7-му турі''' Алехін потрапив у скрутне становище в зустрічі з Ботвинником. Білі контролювали лінію «c», а кінь чорних був надовго виключений із гри. Невдалий контрнаступ на королівському фланзі й надто азартне просування пішаків зробили позиція Алехіна у відкладеній партії критичною. Наступного дня чемпіон світу здався в безнадійному туровому [[ендшпіль|закінченні]] й пізніше писав: «Із 14 моїх партій я тільки в одній відчув, що мене переграв мій противник, &nbsp;— це була зустріч Ботвинника зі мною в 7-му турі»<ref>Торадзе, с. 159</ref>. У поєдинку Файн&nbsp;— Керес попри розмін ферзів суперники не шукали швидкої нічиєї, а грали цікаво й з ускладненнями. Керес здійснив далекоглядну комбінацію з жертвою якості, що дозволило йому добитися відкладення партії зі значною перевагою<ref>Торадзе, с. 51</ref>.
 
Перед початком '''8-го туру''' й, загалом, другого кола окреслились три групи гравців: двоє лідерів (Керес і Файн), які значно випередили середину «пелотону» (Алехін, Ботвинник, Капабланка, Решевський), а також Ейве і Флор, які відстали від усіх вищезгаданих гросмейстерів<ref>Торадзе, с. 159</ref>. У першому турі другого кола нічиїми закінчились зустрічі Ботвинник &nbsp;— Файн і Керес &nbsp;— Ейве. Цікаво розпочалась партія Капабланка &nbsp;— Флор: чорні пожертвували пішака в малодослідженому варіанті [[захист Ґрюнфельда|захисту Ґрюнфельда]] й отримали ініціативу. Однак кубинець не лише блискуче захистився, а й в пізніших тактичних ускладненнях зумів здобути перемогу. Решевський несподівано прорвався в центрі шахівниці проти Алехіна, отримав зайвого пішака й партію відклали в програшній для чемпіона світу позиції<ref>Торадзе, с. 56</ref>.
 
== Підсумки ==▼
Турнір називають одним з найелітніших в історії шахів, [[Гаррі Каспаров]] описав його як «символ кінця героїчної ери шахових титанів, які правили передовсім завдяки природному таланту, і початок ери шахового професіоналізму, без якого вже немислимими стали найвищі досягнення»<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 130.</ref>.▼
 
Про впертість боротьби свідчить результат: на інтервалі 1½ очка розмістилися 6 учасників. Перемогу в турнірі здобули Керес і Файн, які відразу захопили лідерство. В одинадцятому турі після перемоги над Капабланкою до них приєднався Ботвинник, але в наступному турі він поступився Ейве й відстав. У підсумку Керес і Файн випередили його на очко. Офіційно переможцем оголосили Кереса, який виграв свій мікроматч проти Файна 1½-½. Приз «За красу» отримала партія Ботвинник&nbsp;— Капабланка<ref>[http://www.chessgames.com/perl/chessgame?gid=1031957 партія на сайті chessgames.com]</ref>.▼
 
Умови гри були важкими. Вважають, що велика кількість переїздів стала важким випробуванням для старших гравців Алехіна і Капабланки, через що вони виступили нижче своїх можливостей. Згодом в інтерв'ю Капабланка скаржився на головні болі, які приходили після третьої години гри<ref> {{стаття|назва=Інтерв'ю Хосе Рауля Капабланки|посилання=http://www.chesshistory.com/winter/extra/capablanca11.html|видання=El Gráfico|рік=1939}}</ref>, за словами його дружини, він переніс [[інфаркт]].▼
 
{{Початок цитати}}Нас мотали по всій країні. Перед грою замість обіду&nbsp;— дві години на поїзді. Вікові учасники&nbsp;— Капабланка і Алехін&nbsp;— не витримали напруження.{{Кінець цитати|джерело=М. Ботвинник}}▼
 
{{Початок цитати}}І Керес і Файн&nbsp;— обидва чудові стратеги, але все-таки Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний{{кінець цитати|джерело=С. Флор}}▼
 
Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу оголосив, що буде грати матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд<ref name="linder">''В.Ліндер, І.Ліндер.'' «Енциклопедія шахів», [http://atimopheyev.narod.ru/EncyclopediaChess/Info/1330/01a.htm «АВРО»-турнір, 1938]{{ref-ru}}</ref>. Після турніру учасники намагалися створити так званий «Клуб восьми найсильніших», будь-який з членів якого мав право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови<ref name="linder"/><ref name= "dvorkovich"/>. Після перемог Ботвинника над Алехіним і Капабланкою, представник СРСР наважився провести неофіційні переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.</ref>. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР дозволило організацію й фінансування матчу, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)<ref name="dvorkovich">{{стаття|автор=[[Дворкович Володимир Якович| Дворкович, В. Я .]]|назва = Основа і вершина піраміди|посилання=http://lib.sportedu.ru/mirrors/www.64.ru/1998/05/04-1.html|видання=[[64 - Шаховий огляд]]рік=1998|випуск=5}}{{ref-ru}}</ref>, але підготовку перервала Друга світова війна.▼
 
== Таблиця ==
Рядок 419 ⟶ 405:
|4½
|}
 
 
▲== Підсумки ==
▲Турнір називають одним з найелітніших в історії шахів, [[Гаррі Каспаров]] описав його як «символ кінця героїчної ери шахових титанів, які правили передовсім завдяки природному таланту, і початок ери шахового професіоналізму, без якого вже немислимими стали найвищі досягнення»<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 130.</ref>.
 
▲Про впертість боротьби свідчить результат: на інтервалі 1½ очка розмістилися 6 учасників. Перемогу в турнірі здобули Керес і Файн, які відразу захопили лідерство. В одинадцятому турі після перемоги над Капабланкою до них приєднався Ботвинник, але в наступному турі він поступився Ейве й відстав. У підсумку Керес і Файн випередили його на очко. Офіційно переможцем оголосили Кереса, який виграв свій мікроматч проти Файна 1½-½. Приз «За красу» отримала партія Ботвинник&nbsp;— Капабланка<ref>[http://www.chessgames.com/perl/chessgame?gid=1031957 партія на сайті chessgames.com]</ref>.
 
▲Умови гри були важкими. Вважають, що велика кількість переїздів стала важким випробуванням для старших гравців Алехіна і Капабланки, через що вони виступили нижче своїх можливостей. Згодом в інтерв'ю Капабланка скаржився на головні болі, які приходили після третьої години гри<ref> {{стаття|назва=Інтерв'ю Хосе Рауля Капабланки|посилання=http://www.chesshistory.com/winter/extra/capablanca11.html|видання=El Gráfico|рік=1939}}</ref>, за словами його дружини, він переніс [[інфаркт]].
 
▲{{Початок цитати}}Нас мотали по всій країні. Перед грою замість обіду&nbsp;— дві години на поїзді. Вікові учасники&nbsp;— Капабланка і Алехін&nbsp;— не витримали напруження.{{Кінець цитати|джерело=М. Ботвинник}}
 
▲{{Початок цитати}}І Керес і Файн&nbsp;— обидва чудові стратеги, але все-таки Керес тепер найцікавіша постать у шаховому світі. Його матч проти Алехіна майже необхідний{{кінець цитати|джерело=С. Флор}}
 
▲Організатори і частина світової шахової спільноти розглядали АВРО-турнір як неофіційний турнір претендентів, переможець якого отримає право викликати Алехіна на матч за звання чемпіона світу, а також фінансову допомогу в організації матчу. Однак Алехін одразу оголосив, що буде грати матч з будь-яким відомим гросмейстером, який забезпечить достатній призовий фонд<ref name="linder">''В.Ліндер, І.Ліндер.'' «Енциклопедія шахів», [http://atimopheyev.narod.ru/EncyclopediaChess/Info/1330/01a.htm «АВРО»-турнір, 1938]{{ref-ru}}</ref>. Після турніру учасники намагалися створити так званий «Клуб восьми найсильніших», будь-який з членів якого мав право кинути виклик чемпіону, якщо забезпечить фінансові умови<ref name="linder"/><ref name= "dvorkovich"/>. Після перемог Ботвинника над Алехіним і Капабланкою, представник СРСР наважився провести неофіційні переговори з Алехіним про матч за титул чемпіона світу. Розмова відбулась у готелі «Карлтон» у присутності Флора. Чемпіон світу дав попередню згоду на матч за звання чемпіона світу у Москві<ref>Мои великие предшественники. Т. 2. с. 138.</ref>. У січні 1939 року найвище керівництво СРСР дозволило організацію й фінансування матчу, сторони погодили гонорар Алехіна (6700 доларів США)<ref name="dvorkovich">{{стаття|автор=[[Дворкович Володимир Якович| Дворкович, В. Я .]]|назва = Основа і вершина піраміди|посилання=http://lib.sportedu.ru/mirrors/www.64.ru/1998/05/04-1.html|видання=[[64 - Шаховий огляд]]рік=1998|випуск=5}}{{ref-ru}}</ref>, але підготовку перервала [[Друга світова війна]].
 
== Вибрані партії ==
Рядок 436:
| Ходом '''25…Тe7—e6!''' Петросян поставив туру під бій слона g4, щоб розміняти найактивнішу фігуру білих та звільнити місце для маневру коня за маршрутом c6—e7—d5. Тура, зазвичай, сильніша, ніж слон, однак вона має більшу силу на відкритих лініях, а таких, крім лінії «f», у найближчих ходах не з'явиться. [[Таль Михайло Нехемійович|М. Таль]]: «Жертва якості 25…Тe6! справила на мене незабутнє враження. Чисто позиційна жертва [[Список шахових термінів#Т|тихим ходом]], без шахів і видимих загроз! Тільки за позицію коня на d5!<ref>''Петросян Т. В.'' Стратегия надежности /Сост. Э. И. Шехтман. — Москва: Физкультура и спорт, 1985. — С. 64.</ref>» [[Блокада (шахи)|Кінь-блокер]] допоміг Петросянові досягти нічиєї
}}-->
Приз «За красу» отримала партія Ботвинник &nbsp;— Капабланка (11-й тур)<ref>Шахматы: энциклопедический словарь, с. 8</ref>. Її вважають однією з найзнаменитіших партій майбутнього чемпіона світу [[Михайло Ботвинник|Михайла Ботвинника]] та однією з найкращих шахових партій XX століття<ref>Черняк, с. 96</ref>. Загалом, попри нелегкі умови гри, рівень партій турніру відповідав високому класу учасників і очікуванням шахового світу.
 
Нижче подано зустрічі, котрі самі гросмейстери, або автори книг про них включили до списку найкращих партій у кар'єрі, або які включені до шахових підручників, книг із найкращими партіями чи є в переліку «значущих партій» ({{lang-en|notable games}}) ресурсу ''chessgames.com''.
Рядок 459:
* Шахматы: энциклопедический словарь / гл. ред. А.&nbsp;Е.&nbsp;Карпов.&nbsp;— М.: Советская энциклопедия, 1990.&nbsp;— С. 8, 520.&nbsp;— 624 с.&nbsp;— 100 000 экз.&nbsp;— ISBN 5-85270-005-3.
* ''Суэтин А. С., Святослав Ю. Р.'' Памятные страницы истории шахмат.&nbsp;— Киев: Здоровья, 1990.&nbsp;— С. 116—127.
* ''Черняк В. Г.'' 1000 самых известных шахматных партий.&nbsp;— Москва: Астрель: АСТ, 2002.&nbsp;— 622 с.
* Jan van Reek, [https://web.archive.org/web/20081020142455/http://www.endgame.nl/AVRO1938.htm AVRO 1938] на сайті endgame.nl
* [http://www.chessgames.com/perl/chesscollection?cid=1006941 Партії] АВРО-турніру в базі [[Chessgames]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/АВРО-турнір