Відмінності між версіями «Лев Данилович»

37 байтів додано ,  7 місяців тому
впорядкування назв князівств Галицького та Волинського
(впорядкування назв князівств Галицького та Волинського)
}}
 
'''Лев Дани́лович''' (бл. {{ДН|||1225}}<ref name="В14"/> — бл.[[1301]])&nbsp;— [[правителіПравителі Галицького і Галицько-Волинського князівствакнязівств|князь галицько-галицький, князь волинський]] ([[1264]]—[[1301]]); [[Перемиське князівство|князь перемишльський]] (бл. [[1240]]—[[1269]]), [[Список Белзьких князів|белзький]] (після [[1245]]—[[1269]]) і [[Галицьке князівство|галицький]] ([[1264]]—бл. [[1301]]). Представник дому [[Романовичі]]в, гілки [[Волинські Мономаховичі|Волинських Мономаховичів]] із династії [[Рюриковичі]]в. Син руського короля [[Данило Романович|Данила]] і галицької князівни [[Анна Мстиславівна|Анни]]. Чоловік угорської принцеси [[Констанція Угорська|Констанції]], доньки угорського короля [[Бела IV|Бели IV]]. Батько руського короля [[Юрій Львович|Юрія]]. Вперше відзначився у поході проти [[Куремса|Куремси]]<ref name="ЕІУ"/>. Після розпаду [[Руське королівство|Руського королівства]] по смерті Данила ([[1264]]) успадкував [[Галицька земля|Галицьку]] і [[Перемишльська земля|Перемишльську землі]], ставши найсильнішим серед членів дому<ref name="ЕІУ"/>. Визнав себе васалом [[Золота Орда|Золотої Орди]]<ref name="ЕІУ"/>. Убив литовського князя [[Войшелк]]а за передачу [[Велике князівство Литовське|Литви]] його братові [[Шварн Данилович|Шварну]] ([[1267]])<ref name="ЕІУ"/>. Тим самим зіпсував відносини з литовцями, які замість русина поставили наступним князем литовця [[Тройден]]а; поховав ідею єдиної Русько-Литовської держави під егідою Романовичів<ref name="ЕІУ"/>. Безуспішно претендував на литовську ([[1269]]) та польську ([[1289]]) спадщину, залучаючи до походів татар. Замість краківської корони здобув лише [[Люблінська земля|Люблінську землю]]. Спільно з ординцями воював в Угорщині, на короткий час приєднав [[Закарпаття]] ([[1283]])<ref name="ЕІУ"/>. Прославився як мужній воїн і полководець, але нерозважливий і нестриманий політик<ref name="ЕІУ"/>. Занедбав своє князівство через часті війни з сусідами<ref name="ЕІУ"/>. За переказом у старості прийняв [[чернецтво]]<ref name="Войтович"/>. Іменем Лева названо місто [[Львів]]<ref name="Войтович">Войтович 2000.</ref>. У західноєвропейських джерелах називається королем Русі, хоча в руських джерелах ніколи так не титулувався<ref>Войтович 2003: 66.</ref>.
 
== Імена ==
Точна дата народження Лева невідома. М. Котляр і Л. Войтович припускають, що він народився близько [[1225]] року<ref name="ЕІУ">Котляр 2009: 72</ref><ref name="В14">Войтович 2014; у попередніх роботах Войтович вказував іншу дату — бл. 1228 року (Войтович 2000).</ref>.
 
Лев був другим сином<ref name="ЕІУ"/> руського короля [[Данило Романович|Данила Романовича]], старшого сина першого галицько-галицького і волинського князя [[Роман Мстиславич|Романа Мстиславича]], представника [[Волинські Мономаховичі|волинської гілки Мономаховичів]], і галицької князівни [[Анна Мстиславна|Анни]], доньки галицького князя [[Мстислав Удатний|Мстислава Удатного]], представника [[Смоленські Мономаховичі|смоленської гілки Мономаховичів]]<ref>Войтович 2012: 8—9.</ref>. По батьківський лінії він був нащадком великих київських князів [[Роман Мстиславич|Романа]] і [[Мстислав Ізяславич|Мстислава]], а також візантійського імператора [[Ісаак II Ангел|Ісаака II Ангела]]. По лінії матері його прадідами були новгородський князь [[Мстислав Ростиславич]] та [[половці|половецький]] хан [[Котян]].
 
Перша згадка про Лева в літописі датується 1233 роком<ref name="Войтович"/>.
 
У [[1240]] році разом з батьком був в [[Угорське королівство|Угорському королівстві]], де Данило шукав союзників проти [[Монгольська імперія|монголо-татармонгололів]].
 
Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. [[1244]] року був у війську Данила, яке зазнало невдачі у битві проти претендента на галицький престол князя [[Ростислав Михайлович|Ростислава Михайловича]] на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.
У [[1247]] році (за іншими даними, в [[1251]]—[[1252]]) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою [[Бела IV|Бели IV]] [[Констанція Угорська|Констанцією]]. Можливо, на знак цієї події було засновано місто [[Львів]], назване іменем Лева Даниловича.
 
[[1249]]&nbsp;року брав участь у поході на [[Слонім]] в ході втручання галицько-галицьких та волинських військ в литовські усобиці на стороні князя [[Товтивіл]]а.
 
У [[1252]]—[[1254]] роках разом з батьком воював з монголо-татарськиммонгольським [[баскак]]ом [[Куремса|Куремсою]].
 
В цей ж час, [[1252]]&nbsp;року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата [[Роман Данилович|Романа]] в ході війни за австрійську спадщину [[Бабенберги|Бабенбергів]].
У [[1267]] році великий князь литовський [[Войшелк]] передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в [[Чернецтво|монахи]] у одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те що останній зробив своїм наступником Шварна а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилились у спустошливі війни.
 
Проте [[1269]] року помер [[Шварно Данилович]] і Лев успадкував [[Холм]] і [[Дорогочин|Дорогичин]], та передав останні своєму сину [[Юрій Львович|Юрію]]. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві в якій Шварно був великим князем був. [[1270]] року помер [[Василько Романович]], який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з [[Романовичі]]в де-факто став верховним князем [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Галицького та Волинського князівствакнязівств]].
 
Лев не був коронований Папською короною, адже в [[Золота Орда|Золотій Орді]] на той час зміцнів [[Темник (військове звання)|темник]] [[Ногай]], який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в [[1300]] році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.
За деякими даними, Лев у [[1272]] році переніс свою столицю до [[Львів|Львова]]. Згідно з хронікою [[Бартоломей Зиморович|Бартоломея Зиморовича]] та іншими давніми документами{{Якими}}, Лев близько [[1271]] року відбудував [[Львів]], спорудивши [[Високий замок]], навіть перебув у ньому холодну зиму, але наступного року переніс резиденцію в новозбудований [[Низький замок]] на березі [[Полтва (притока Західного Бугу)|Полтви]].
 
У [[1272]]—[[1273]] роках разом з братом [[Мстислав Данилович|Мстиславом]] та володимирським полком [[Володимир Василькович|Володимира Васильковича]] втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, [[Болеслав V Сором'язливий|Болеслава V Сором`язливого]]. Тоді ж об'єднанні галицько-галицькі та волинські полки виступили проти [[Ятвяги|ятвягів]] та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.
 
Весною [[1275]] року війська литовського князя [[Тройден]]а спустошила [[Дорогичин]]. У відповідь на це в кінці того ж року Лев організував великий похід проти литовців, у якому крім галицько-волинського війська взяли участь [[Брянське князівство|брянський князь]] [[Роман Михайлович Старий|Роман Михайлович]] з сином [[Олег Романович Брянський|Олегом]], [[Смоленське князівство|смоленський князь]] [[Гліб Ростиславич]], турово-пінські князі та татари очолювані воєводою [[Ягурчин]]ом. Під час походу Лев разом з татарами здобув [[Новогрудок]] не дочекавшись підходу основних сил союзників. Через це останні відмовились продовжувати війну та вернулись в свої уділи.
[[1282]]&nbsp;року брав участь у поході [[Ногай|Ногая]] в Угорщину.
 
[[1285]] року в союзі з Володимиром Васильковичем та литвою воював проти мазовецького князя Болеслава Земовитовича. [[1287]] року ходив на Польщу в складі татарськоїмонголського арміївійська [[Телебуга|Телебуги]].
 
[[1289]] року Лев знову вирядився на [[Краків]], тепер підтримуючи кандидатуру Болеслава Земовитовича, і проти його суперників ходив аж у [[Сілезія|Сілезію]]. У цій війні Лев частково досягнув своєї мети — зайняв [[Люблін|Люблінську землю]], яка до [[1302]] р. залишалася при Галицькому князівстві. Під час цих подій Лев увійшов у близьке порозуміння з чеським королем [[Вацлав II (король Богемії)|Вацлавом ІІ]]: «держав з ним велику дружбу і склав з ним мир до кінця життя»
Анонімний користувач