Обгороджування: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
OffeyO (обговорення | внесок) |
||
Рядок 1:
{{Стиль|дата=вересень 2011}}
'''Обгоро́джування''' ({{lang-en|enclosure}}) — будівництво огорож навколо ділянок землі. Як термін використовується на означення певного явища в земельних відносинах в [[Англія|Англії]] [[12 століття|XII]]—[[19 століття|XIX століть]]. Зараз історичною наукою теорія про обгороджування вважається застарілою і сучасними спеціалістами-дослідниками не розглядається.
== Класичний погляд ==
Класичний погляд
== Сучасний погляд ==
Класичний погляд
По-перше, якраз в часи «обгороджування» хоч ціни на вовну і зростали, але ціни на зерно та інші продукти харчування збільшилися ще більше, і співвідношення ціни шерсті до зерна зменшилося в кілька разів. Тобто, економічно огороджування не мало сенсу. По-друге, після підняття архівів з’ясувалося, що масштаби обгороджування перебільшували – наприклад за все XVI століття, тобто в часи які так яскраво описав Томас Мор було обгороджено лише 2% земель. По-третє, бунти та виступи які традиційно вважалися направленими проти обгороджування, як з’ясувалося чомусь відбувалися якраз в районах, де обгороджування
Насправді в часи Мора в земельних відносинах в Англії відбувалися значні зміни й протікав ряд процесів, чутки про які в далекій від них столиці й породили уявлення про огороджування в класичному сенсі цього слова.
Рядок 16 ⟶ 15:
Після [[чорна смерть|чорної смерті]] в середині XIV століття населення Англії значно скоротилося, через що було покинуто значну частину сільськогосподарських угідь. Майже два століття вільних земель було більше ніж робочих рук. Під час [[аграрне перенаселення|аграрного перенаселення]] кінця ХІІІ – початку XIV сторіч було освоєно багато малородючих ґрунтів, які пізніше закинули. Якраз в часи Томаса Мора внаслідок росту населення поступово знову почався обробіток закинутих земель, що часто-густо навіть встигли зарости лісом. Лендлорди були раді здати такі пусті протягом поколінь землі в оренду великими шматками. Перш за все ці пустирі брали під пасовиська для овець. Таким чином справді часом колишні ниви перетворювали на вигони, але ниви, що понад сотню років узагалі не оброблялися. Окрім того в тодішній Англії існувала проблема так званих сквотерів. На закинутих необроблюваних угіддях самовільно поселялися найбідніші люди – вони жили полюванням, риболовлею, тимчасовими підробітками, мали підсобне господарство, але при цьому великого хазяйства не вели і орендної плати землевласникам не платили. Коли ж внаслідок росту населення на землі знову знаходилися орендатори, то вони, звісно, проганяли таких сусідів. Нерідко при укладанні договорів туди вносили спеціальний пункт про те, що землевласник має зігнати з землі сквотерів, аби цим не довелося займатися орендарю.
Щодо бунтів проти огороджування, то виявилося, усі вони або не мають до нього ніякого стосунку, або ж є бунтами проти перетворення нив у пасовиська. Заворушення останнього типу траплялися в районах, де ґрунти мало підходили для рільництва, а головним заняттям здавна було вівчарство. Внаслідок росту населення зростав попит на молоко та м’ясо і частину й так невеликих полів перетворювали на спеціальні пасовиська для великої рогатої худоби (не для овець). Оскільки одночасно росли ціни на продовольство, то найбідніші прошарки населення, по яких цей ріст ударяв, часом вважали, що вся справа саме у цих випадках перетворення полів на пасовиська, хоч насправді ціни на харчі росли в усій Європі.
Разом усі ці факти, а точніше чутки про них в Лондоні, як то
== Джерела ==
| |||