Кар: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
ясно, що він надалі став імператором - не копіюйте сліпо з москальської Вікі
вікіфікація, уточнення
Рядок 28:
}}
 
'''Марк Авре́лій Кар''' ({{lang-la|Marcus Aurelius Carus}}; [[230]], [[Нарбонн]], [[Далмація]], [[Римська імперія]] — [[283]], [[Межиріччя]], [[Персія]]) — [[Римські імператори|римський імператор]] у 282 — 283 роках.
 
== Біографія ==
 
=== Сім'я та походження. ===
Марк Аврелій Кар народився близько [[223]] або в [[224]] році <ref>{{Cite web|url=http://ancientrome.ru/imp/car1.htm|title=М. Грант. Римские императоры. КАР.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>. Ця дата ґрунтується на повідомленні візантійського історика VI століття [[Іван Малала|Іоанна Малали]], який згадує в своїй «Хронографії», що на момент смерті Кару було шістдесят років <ref>{{Cite book|title=Иоанн Малала. Хронография. XII. 34.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Вільям Лідбеттер вважає, що Кар народився близько 230 року. Точно невідомо про батьківщину і походження Кара. В «Історії Августів» автор біографії Кара робить відразу кілька припущень щодо цього питання:<blockquote>«"Онезім, який дуже ретельно склав життєпис Проба, наполягає на тому, що Кар і народився, і виховувався в Римі, але що його батьки були [[Іллірійці|іллірійцями]]. Фабій же Церілліан, з найбільшим умінням виклав історію часу Кара, Карина і Нумеріана, стверджує, що він народився не в Римі, а в Ілліриці і що його батьки були не паннонцями, а пунійцями. Пам'ятається, в якомусь щоденнику я читав, що Кар був медіоланцем, але був записаний на дошці курії міста [[Аквілея|Аквілеї]] [6] »".</blockquote>Сучасні історики, спираючись на латинські (Аврелій Віктор <ref>{{Cite web|url=http://ancientrome.ru/antlitr/t.htm?a=1466000100|title=Аврелий Виктор. О ЦЕЗАРЯХ|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>, Евтропий <ref>{{Cite book|title=Евтропий. Бревиарий от основания Города. IX. 12. 1.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>, Ієронім Стридонський <ref>{{Cite book|title=Иероним Стридонский. Хроника. 284.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>, Сидоний Аполлінарій <ref>{{Cite book|title=Сидоний Аполлинарий. Стихи. XXIII. 88.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>) і грецькі (Іоанн Зонара <ref>{{Cite web|url=https://web.archive.org/web/20080521191250/http://www.ancientsites.com/aw/Post/1049415|title=Zonaras: Alexander Severus to Diocletian: 222-284|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>) джерела, вважають, що Кар походив із [[Нарбонська Галлія|Нарбонської Галлії]] або її столиці [[Нарбонн|Нарбони]]. Тим самим він перервав рід імператорів, що походили з Іллірика. Однак деякі вчені, такі як Пат Сазерн, вважають його уродженцем далматійского міста Нарона. Грунтуючись на тому, що син Кара Нумеріан мав номен «Нумер», дослідники реконструюють ім'я, дане Кару при народженні, як Марк Нумерій Кар або Марк Аврелій Нумерій Кар.
 
У Кара було два сини: [[Марк Аврелій Карін]] і Марк Аврелій Нумерій Нумеріан. Крім того, у нього була дочка Пауліна, а також онук Нігрініан (син або Карина, або Пауліни), який помер незабаром після смерті свого діда. Відомо також, що Кар був сенатором і до вступу на престол займав різні військові і цивільні посади. Він перебував на посаді [[Проконсул (Стародавній Рим)|проконсула]] Кілікії в невідомому році. Крім того, «Історія Августів» включає його в список полководців, яких навчав військової справи сам імператор [[Проб]].
 
=== Сходження на престол. ===
Після сходження на престол Проб призначив Кара на посаду префекта преторіанської гвардії, що свідчить про його довіру до нього <ref>{{Cite book|title=Leadbetter, William. Carus (282—283 A.D.) (англ.). An Online Encyclopedia of Roman Emperors.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Однак в правління Проба Кар так і не досяг [[Консул (Стародавній Рим)|консульства]], хоча зазвичай [[Префект преторія|префекти преторія]], такі як, наприклад, Луцій Петроній Тавр Волузіан при Галлієні і Юлій Плацідіан при Авреліані, після префектури через якийсь час найчастіше ставали консулами <ref>{{Cite book|title=Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — L., N. Y.: Routledge, 2001.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>.
 
Про те, як Кар був проголошений імператором, джерела розповідають по-різному. Згідно з одними джерелами, ця подія відбулася ще за життя Проба, а за іншими -&nbsp;— після його вбивства. В кінціНаприкінці 282 року, коли Проб знаходився в [[Сірмій|Сірмії]], реційські і норікські легіони повстали, оголосивши імператором префекта Преторіяпреторія Кара, який готував військо для запланованого проби походу проти Персії <ref>{{Cite book|title=Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — L., N. Y.: Routledge, 2001.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Відповідно до грецької традиції, представленої Іоанном Зонарою і Іоанном Антіохійським, Кар дізнався, що місцеві війська хочуть проголосити його імператором проти його власної волі, і звернувся за порадою і з проханням усунути його від командування до Проба. ПробТой же послав проти заколотників армію, яка перейшла на бік Кара, а сам імператор був убитий своїм охоронцем.
 
Згідно набагато більш численною латинської традиції, Кар нічого Пробу, не повідомляв, а був сам призвідником повстання. Подальші події, описувані латинськими джерелами, в цілому збігаються з версією, викладеною в грецьких працях. Тому запевнення «Історії Августів» про непричетність Кара до повстання проти Проба не викликають довіри, оскільки саме Кар отримав найбільшу вигоду від солдатського бунту<ref>{{Cite book|title=Gibbon, Edward. The History of the Decline and Fall of the Roman Empire. Volume 2. Chapter 12. — N. Y.: Fred de Fau and Co, 1930.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Коли Кар дізнався про загибель Проба, він повідомив сенату, що з волі армії він став імператором [13]. Він не спитав у сенаторів навіть формального схвалення, пренебрегнув тим самим традиціями<ref>{{Cite book|title=Southern, Pat. The Roman Empire from Severus to Constantine. — L., N. Y.: Routledge, 2001.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>. Це свідчило про те, що влада римських імператорів, що до тих пір прикривалася республіканськими звичаями, набуває відкритого авторитарний характер<ref>{{Cite book|title=Грант, М. Римские императоры. Кар. — М.: ТЕРРА — Книжный клуб, 1998.|last=|first=|year=|publisher=|location=|pages=|language=|isbn=}}</ref>.