Вікіпедія

Володимир (Богоявленський): відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
категоризація
Рядок 32:
 
== Біографія ==
 
Народився Василь Богоявленський [[1 січня]] [[1848]] у Росії, у селі Мала Моршка, в [[Тамбов]]ській губернії, у сім'ї священика. Рано став [[сирота|сиротою]].
 
Рядок 47 ⟶ 46:
У [[1888]] Володимир висвячений на [[єпископ]]а Староруського, [[вікарій|вікарія]] [[Новгород]]ської єпархії РПЦ (синодальної).
 
В [[1891]] році призначається на [[Самара (місто)|Самарську]] кафедру, а 1892-го — [[архієпископ]]ом Картлінським і Кахетинським у [[Грузія|Грузії]] з посадою члена [[Святійший правлячий синод|Святійшого Синоду]] РПЦ.
 
Бувши єпископом Самарським, під час масштабної епідемії холери і неврожаю, владика Володимир організовує комітет взаємодопомоги, збирає пожертвування постраждалим від холери та голоду, влаштовує безкоштовні їдальні для голодуючих. Він безстрашно відвідує і служить в холерних бараках, на холерних кладовищах і місцях, охоплених епідемією. У численних друкованих відозвах і повчаннях владика Володимир закликає всіх прийти на допомогу тим, хто голодує. За словами сучасників, «голос не замовкав до тих пір, поки не вщухла буря народного лиха».
Рядок 59 ⟶ 58:
В 1912 році митрополита Володимира перевели в Петербург.
 
В [[1915]]-му приїхав до України, де посів кафедру Київських митрополитів під контролем Синоду Російської імперії. У тому ж році одержав ступінь [[доктор богослов'я]]<ref>{{нп|Сухова Наталія Юріївна |''Сухова Н. Ю.''|ru|Сухова, Наталия Юрьевна}} [https://books.google.com.ua/books?id=68OGDwAAQBAJ&pg=144#v=onepage&q&f=false Русская богословская наука -&nbsp;— по докторским и магистерским диссертациям 1870-19181870—1918 гг.] / С. 144 // М.: Изд-во ПСТГУ, 2013.- 374 с. ISBN 978-5-7429-0656-8</ref>.
 
== Убивство ==
Рядок 66 ⟶ 65:
[[25 січня]], а за новим стилем [[7 лютого]], 1918 озброєні погромники ввірвалися в покої митрополита Володимира і після знущань над ним вивели за стіни Лаври і розстріляли. Перед смертю архіпастир звершив молитву, благословив своїх убивць і нібито сказав: «Господь вас хай простить».
 
Почавшись в період правління [[Українська Центральна Рада|Центральної Ради]], слідство інтенсивніше продовжилося після приходу до влади в результаті перевороту [[29 квітня]] [[1918]] &nbsp;р. гетьмана [[Скоропадський Павло Петрович|Павла Скоропадського]], який високо шанували убитого ієрарха. Статус розслідування підвищили, передавши матеріали від слідчого І. Новоселецкого до Головного військово-судового управління. Виробництво тримав на особистому контролі міністр юстиції Української Держави. Основні зусилля слідчі зосередили на допитах ченців Лаври і наближених митрополита. Підтвердилося, що злочинців було п'ятеро, четверо в солдатських шинелях, один в чорній шкіряній куртці (про наявність у «Чорного» матроської кашкети, яка часто фігурує в друкованих роботах про вбивство, не говорилося).<ref name=":0">{{Cite book|url=http://worldcat.org/oclc/992520877|title=Атеисты в мундирах : Советские спецслужбы и религиозная сфера Украины|last=Vedeneev, Dmitrij 1967- Verfasser.|isbn=9785906880406|oclc=992520877}}</ref>
 
Знайдене братією його тіло було спотворене великою кількістю колотих та вогнепальних ран.
Рядок 72 ⟶ 71:
Акт медичного огляду тіла убитого митрополита засвідчує, що архіпастиря-мученика розстрілювали розривними кулями і кололи холодною зброєю. Гетьман Скоропадський встановив на місці розстрілу пам'ятник святителю, який був зруйнований, коли місто знову захопили більшовики.
 
Рано вранці 31 серпня 1918 &nbsp;р. постової варти (поліції) Печерського району Блаватний затримав підозрілу жінку з кошиком. У ньому виявилися речі які належали митрополиту Володимиру: троє чоток, нагрудні знаки, срібна лампада, білизна та інші речі з монограмою «М. В.». Під час обшуку в приміщенні затриманої Єлизавети Льовіної (уродженки Пензенської губернії, доглядальниці Олександрівської лікарні, не судимої) знайшли подаровану архієрею ікону, образскладень св. Володимира, нагрудні знаки та речі що носять з монограмою. Виявилося, що речі передав їй на зберігання келійник убитого Ф. Рибкін, який також незабаром затриманий. Під час обшуку у невдячного келійника знайшли панагію покійного і квитанції на вклади на 160 тис. рублів. Заарештували і двох вартових правопорядку -&nbsp;— Микиту Філіппова і Касьяна Макаренко: дізнавшись про крадіжку Ф. Рибкіним речей митрополита, вони вимагали у нього 3 тис. рублів, обіцяючи «зам'яти справу». До 31 грудня 1918 &nbsp;р. слідство у справі Рибкіна -&nbsp;— Льовіной завершили з обвинувальним висновком<ref name=":0" />.
 
Поховали митрополита Володимимира в [[Хрестовоздвиженська церква (Києво-Печерська лавра)|Хрестовоздвиженському храмі]], що на території [[Ближні Печери|Ближніх печер]] Києво-Печерської лаври. А в лику святих архіпастиря-сповідника було прославлено влітку [[1992]] року.
Рядок 108 ⟶ 107:
[[Категорія:Померли 7 лютого]]
[[Категорія:Померли 1918]]
[[Категорія:Випускники Тамбовської духовної семінарії]]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Володимир_(Богоявленський)