Етторе Бастіаніні: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Олешко (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
Олешко (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 29:
=== Кар'єра баритона 1952—1965 ===
Етторе Бастіаніні був добрим співаком, він володів басом багатого, насиченого тембру, однак відносно слабкі „низи“ не давали йому здобути великої слави<ref>[https://musicseasons.org/ettore-bastianini/ Етторе Бастіаніні на порталі «Музыкальные сезоны»]</ref>. У 1951 році, за порадою свого флорентійського педагога Р. Бетаріні, після 8 років кар'єри Етторе Бастіаніні змінив вокальну спеціалізацію і вже як баритон дебютував у січні 1952 року в [[Болонья|Болоньї]], виконавши партію Жермона в «[[Травіата|Травіаті]]» [[Дж. Верді]]. У тій же партії роком пізніше він дебютував в «[[Метрополітен-опера]]».
[[1953 у музиці|1953]] року виступає в партії Енріко в «Лючії ді Ламмермур» уперше разом з [[Марія Каллас|Марією Каллас]] у Флоренції, потім заспівав Фігаро в «[[Севільський цирульник|Севільському цирульнику]]», князя Андрія у «Війні і мирі» [[Прокоф'єв]]а.
Рядок 37:
7 грудня [[1957 у музиці|1957]] року виступив в «[[Бал-маскарад (опера)|Балі-маскараді]]» [[Джузеппе Верді]] з Марією Каллас, Джузеппе Ді Стефано та [[Джульєтта Сіміонато|Джулієттою Сіміонато]].
Він брав участь у численних записах опер Дж. Верді з [[Рената Тебальді|Ренатою Тебальді]], [[Марія Каллас|Марією Каллас]], [[Рената Скотто|Ренатою Скотто]], [[Альфредо Краус|Альфредо Краусом]], [[Джон Вікерс|Джоном Вікерсом]].
Бастіаніні виступав на кращих сценах Європи та Сполучених Штатів, брав участь у постановках [[Зальцбурзький фестиваль|Зальцбурзького фестивалю]]; його кар'єра розвивалася від тріумфу до тріумфу, але виявилася недовгою: в Наприкінці 1962 року лікарі виявили у співака рак горла. Пройшовши курс лікування в Швейцарії на початку 1963 року він повернувся на сцену, але голос Бастіаніні вже не був як раніше; хвороба позначалась на його виступах, які могли бути і чудовими, і провальними. Нічого не знаючи про хворобу, публіка і критики не щадили співака; в 1965 році провідні оперні театри розірвали свої контракти з ним. Востаннє Бастіаніні вийшов на сцену в «Метрополітен», в одній з найулюбленіших своїх партій — Родріго в «[[Дон Карлос]]і» Дж. Верді<ref name="contra" />.
Рядок 44:
== Творчість ==
Визнання Бастіаніні здобув передусім як виконавець драматичних партій в операх Дж. Верді: [[Ріголетто]], Амонасро в «[[Аїда|Аїді]]», Родріго в «[[Дон Карлос]]а», графа ді Луна в «[[Трубадур (опера)|Трубадурі]]», Ренато в опері «[[Бал-маскарад (опера)|Бал-маскарад]]», Дона Карлоса в «[[Сила долі|Силі долі]]», Яго в «[[Отелло (Верді)|Отелло]]»<ref>Бастианини Э. // Музыкальная энциклпедия / Под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1973. — Т. 1.{{ref-ru}}</ref><ref>Михайлов Л. Г. Бастианини Этторе // Театральная энциклопедия / под ред. С. С. Мокульского. — М.: Советская энциклопедия, 1961. — Т. 1.{{ref-ru}}</ref>.
Яскравий і соковитий баритон співака, густий і насичений в басах, дзвінкий у верхньому регістрі відзначався винятковою красою.
| |||