Германо-скандинавська міфологія: відмінності між версіями

'''Германо-скандинавська міфологія''' (інколи просто — скандинавська міфологія) — збірна назва для мітівміфів та релігійних уявлень різноманітних германських племен, що з'явилися на теренах [[Європа|Європи]] на початку [[Залізна доба|Залізної доби]], тобто близько [[500]] року до нашої ери.

Взагалі кажучи, германці були [[язичництво|язичниками]], які вклонялися багатьом [[божество|богам]], хоча мало що відомо про їхню [[релігія|релігію]]. Природно, що під час міграції через такі значні території, внаслідок чужоземного впливу (головним чином Римського та [[християнство|християнського]], але також [[кельти|кельтського]] та [[слов'яни|слов'янського]]), та власного історичного досвіду їхні релігійні погляди розвивалися по різному. Тому не існує єдиної германської мітологіїміфології. Якщо не брати до уваги [[руни|рунних]] написів та малюнків на камінні, германці так і не розвинули [[письмо]] як засіб запису історичних подій. Натомість розвинулась усна [[традиція]], що передавалась із покоління в покоління, носіями якої були співці, чи, як вони були відомі серед самих германців, [[скальд]]и. Таким чином, германську мітологіюміфологію значною мірою записали чужоземці.

Скандинавський корпус мітологічнихміфологічних текстів є повнішим та одноріднішим проти центральної та східної Німеччини. В минулому більшість скандинавів, як і всі германці, були поганами, що поклонялись багатьом богам та богиням, більшість із яких була відома також решті германських племен під іншими іменами. Навідоміші скандинавські божества [[Одін]], [[Тор]], [[Фрейр]], [[Фрейя]] та [[Нйорд]], але хоча нам відомі їхні імена, практично повністю відсутня надійна інформація про те, як їм поклонялись. Існують археологічні дані про поганські обряди, але практично нічого невідомо про їхнє значення. Географічні назви в сучасній Скандинавії подекуди часто містять імена поганських божеств, що вказує на наявність їхнього культу на цих територіях, але нічого не повідомляють нам про деталі релігійної практики чи ритуалів.

Переважна більшість інформації про скандинавські мітиміфи, що є під рукою дослідників, походить із відносно невеликої кількості наявних письмових джерел. Одне з них, це збірка героїчних та мітологічнихміфологічних поем, відома як «[[Старша Едда|''Старша'', чи ''Поетична Едда'']]». Її уклали невідомі автори з різноманітних джерел, ймовірно десь на початку ХІІІ ст. Друге джерело, це «[[Молодша Едда|''Молодша'', чи ''Прозова Едда'']]», записав її [[ісландія|ісландець]] [[Сноррі Стурлусон]], незадовго після того як було укладено ''Старшу Едду''. Його прозова Едда є довідником правил поетичної композиції традиційної ісландської поезії. Із її чотирьох частин найважливішими джерелами інформації зі скандинавської мітологіїміфології є дві: «Gylfaginning» та «Skaldskaparmal». В «Gylfaginning» мітічнийміфічний [[конунґконунг]] Ґюльфі (Ґюльві) подорожує інкоґніто до [[Асґард]]у, міста богів, щоб набути знань про богів та навчитись від них мудрості. Одін з'являється перед [[Ґюльві]] у трьох різних подобах та розповідає йому історію богів.

Тільки зрідка ми можемо підглянути, якою була германська мітологіяміфологія поза Скандинавією, але й тут треба мати на увазі, що більшість із цих документів написали або римські автори, що мали дуже обмежені знання про побут германців, або германські автори, що навернулись до [[християнство|християнства]].