Холм: відмінності між версіями

Під час воєн за їх спадщину між [[Литва|Литвою]], [[Польща|Польщею]] й [[Угорщина|Угорщиною]] та місцевими боярами, Холм багато потерпів і [[1387]] року остаточно перейшов до володінь Польщі. Холмщину під своє панування взяв безпосередньо новий польський король Ягайло. З цим настав нарешті край військовій руїні. Від цього часу місто становило центр Холмської землі (Холмщини): яка об'єднувала поміж іншим Красностав, Грубешів, Реювець та Замостя. Попри те що Холмщина входила до Руського воєводства (з центром у Львові), вона мала автономію, яка дорівнювала такій для воєводства, зокрема вислала окремого депутата до сейму. На прохання міщан 7 січня [[1392]] р. на замку в [[Любомль|Любомлі]] Ягайло видав Холму привілей на [[Магдебурзьке право]] — «''перенесення міста з права польського і руського''». В привілеї мешканців Холма Ягайло згадує в такій послідовності: німці, поляки та русини (українці). І найімовірніше це не означало домінування іноземців, але їх вищий соціальний статус. Локація Холму була настільки вдалою тож в 1400 р. король Ягайло довірив холм'янину Бартоломею локацію Грубешова. Сучасна площа Лучковського є чи не єдиною пам'яткою того часу. Адже і після локації Холм використовував вуличну сітку, яка склалася в XIII ст. Уже в XVII ст. існувала вулиця Люблінська. В межах міста ця вулиця розширювалася і створювала власне цей ринок. У XVII ст. з'явилися назви й інших звивистих міських вулиць — Собача, Брестська, Блонська, Пивоварська, Велика. Забудова міста була дерев'яною. При ринку в межах укріплень було біля 120 ділянок. Дерев'яними були також церкви, костели та синагога. Інвестиції в околиці міста Холмщини були дуже скромними, зважаючи на довгу панівну тут нестабільність. Втім, Холмщина опинилася на торговельних шляхах з генуезьких колоній в Криму до західної Європи та узбережжя Балтійського моря. Головна дорога з Володимира вела через Буг до Холма, а далі до Любліна та Казимира Дольного на Віслі. Поступово зростало значення Холма і на шляху з Дрогобича через Любачів та Грубешів до Підляшшя, яке в 1446 р. остаточно відійшло до Великого князівства Литовського. З середини [[XV століття]] збільшилося економічне значення Холма, головним чином, торгівля. У другій половині XV ст. Холм населяло 1000 чоловік, були то русини-українці, поляки та євреї, а також в невеликій кількості німці. І якщо [[русини]] переважно займалися сільським господарством чи ремеслом, поляки — складали адміністративно-управлінський апарат то євреї та німці освоювали торгівлю. В місці відбувався розвиток цехової справи: пекарі, різники та шевці. Працювали водні млини, п'ятничні торги та річні ярмарки. Суттєву небезпеку для міста становили татарські напади, такі як напад 1499 р., що призвів до втрати половини мешканців.

[[1612]] р. мав ледве 2 200 мешканців, у тому числі 800 євреїв. Деяке культурне значення мав як головне місто єпархії, осередок церковних шкіл. У 1638 р. кафедральна церква та монастир згоріли. Її відбудова та розбудова Холмської столиці унії були пов'язані з активністю холмського [[Греко-католицизм|греко-католицького]] єпископа [[Методій (Терлецький)|МефеодіяМефодія Терлецького]]. Він першим відкрив фундаменти Данилової церкви на гріці та перебудував її. Саме цю відбудовану кафедру, вірогідно, представлено на срібній оздобі вівтаря, виконаній в [[Гданська затока|Гданську]] на замовлення холмських василіян. За його часів місто, як і в часи Галицько-Волинської Русі, замало Гірку та західний схил природного підвищення. Цей терен був обнесений дерев'яно-земляним парканом та валом, подекуди кам'яним муром. За тим поясом укріплень розміщувався сухий рів. Укріплення мали овальні абриси, а Висока Гірка була оточена окремим муром. Його рештки збереглися на Холмській гірці. Проте до XVII ст. то все розвалилося і місто фактично було безборонним. До міста вели Замойська, Красноставська, Львівська, Люблінська, Брестська та Василіянська брами. В 1783 р. стояли тільки три брами-руїни. У західному й північно-західному напрямках від міста виростали передмістя — у XVI ст. — Люблінське, а у XVII ст. Єпископське (Biskupie), Владчин (Wladczyn) та Блоні (Blonie). Останнє пізніше називалося Оболонню, позаяк у Києві. Про його існування досі нагадує вул. Оболонська. На горі знаходився дерев'яний замок, обліплений глиною. У XVII ст. він згорів і був збудований новий з палацом старости. На згаданій срібній прикрасі вівтаря в мурах Холмської Гірки показана брама схожа на сучасну [[Устилузька брама|Устилузьку браму]], яка наразі розташовується одразу за кафедральним собором і має бароковий вигляд. Ця брама, єдина зі збережених, походить з 1616 р. — тож це найстаріша збережена архітектурна пам'ятка міста.

Окрім церкви, М. Терлецький звів палац єпископів (попередник сучасного з поч. XVIII ст.) та двоповерхову будівлю василіянського монастиря. З 1617 р. при кафедрі М. Терлецьким організовано василіянський монастир, який розташовувався в спорудах на вершині Гірки. Вона збереглася до нашого часу, хоча і в перебудованому вигляді по лівий бік від собору. В 1639 р. при [[Греко-католицизм|греко-католицькій]] кафедрі єпископ Мефодій Терлецький влаштував гімназію, яка підлягала Краківській академії. Її керівником став Якуб Суша. Терлецький також пробував закласти в Холмі друкарню, метою якої був друк кирилицею слов'янських літургічних книг та іншої релігійної літератури. Усупереч згоді Риму цей проектпроєкт не вдалося реалізувати через повстання Хмельницького.

З середини [[XVII століття]] почався занепад Холма, спричинений війнами. [[1648]]&nbsp;р. місто захопив на деякий час гетьман [[Богдан Хмельницький]]. У 1650—1651&nbsp;рр. відповідно до Зборовської угоди короткий час на вимогу Б.&nbsp;Хмельницького Холмський собор перебував у руках православних єпископів. У 1651&nbsp;р. греко-католицький єпископ Яків Суша возив чудотворну ікону Холмської Божої Матері разом з королівським військом на поле битви з козаками під БерестечкоБерестечком<ref>{{Cite web|url=http://h.ua/story/439725/|title=Холм та Холмщина&nbsp;— подорож для українця. Частина 3. Місто уніатів XIV&nbsp;ст.&nbsp;— 1795&nbsp;р.|last=Парнікоза|first=Іван|date=16.09.17|website=http://h.ua/|publisher=http://h.ua/|language=українська|accessdate=17.09.17}}</ref>.

З австрійським періодом в історії Холма пов'язана розбудова комплексу греко-католицької семінарії при мурованій церкві св. Миколая на однойменній вулиці. Після пожежі 1779&nbsp;р. замість первісних дерев'яних будівель семінарії зведено нові муровані споруди, будівництво яких розпочато єпископом Порфирієм Важинським у 1799&nbsp;р. і завершено на початку XIX&nbsp;ст. Споруди спроектованіспроєктовані в формі літери Н. У найстарший центральній частині комплексу навіть збереглися давні склепіння. З 1769&nbsp;р. до ліквідації ордену в 1864&nbsp;р. семінарія перебувала у віданні василіан. У 1804&nbsp;р. за рішенням австрійського уряду розпочато відбудову самої греко-католицької&nbsp;церкви св.&nbsp;Миколая.

З 1809&nbsp;р. волею Наполеона вона входила до автономного польського Варшавського князівства. На початку 1813&nbsp;р. російські війська, які переслідували залишки армії Наполеона, зайняли Холм. За рішенням Віденського конгресу 1815&nbsp;р. Холмщина стала частиною Польського Королівства в складі Російської імперії, тож місто і регіон опинилося під новою&nbsp;— російською окупацією, тепер уже на століття. В цей час Холм з округою ввійшов до етнічно-польського Люблінського воєводства, перетвореного в 1837&nbsp;р. на губернію. З цього приводу М.&nbsp;Грушевський писав: «''Тільки як на Віденськім конгресі в 1815 p. викраяно було наново „Королівство Польське“ з земель польських, суміжних українських, білоруських і литовських, а в їх числі попала туди й Холмщина, поляки стали дивитись на неї як на землю польську, чи таку, краще сказати, яку треба за кожду ціну зробити польською''». Станом на кінець XVIII&nbsp;ст. для поляків, попри сучасні заяви про тісне пов'язання з Польщею, Холм великого значення не мав. Він був околичним містечком і нічим особливо не виділявся. Справжня суперечка за Холм почалася лише після того, як Російська Імперія, відчувши силу і загарбавши ці землі, почала вести себе як той, хто виправляє давню кривду. В умовах такого успішного російського ідеологічного наступу польські публіцисти вимушені були вигадати романтичну легенду про те що Холмщина була польською територією ще до Данила Романовича, і пізніше була загарбана Руссю. На жаль, ця концепція для «покріплення сердець», яка не знаходить жодних археологічних чи історичних підтверджень пережила історичну кон'юнктуру часів російської окупації і по сей день фігурує навіть в історичних джерелах. Холм став центром реалізації проектупроєкту відновлення Холмської Русі, що супроводжувалося русифікацією місцевого українського та польського населення.

У 1880—1881 рр. на другому поверсі флігеля єпископського палацу на Гірці при соборі Різдва Пр. Богородиці влаштовано церкву св. Михаїла, київського митрополита, завершену однією цибулястою маківкою. Ця церква (помітна на старих фотографіях) була ліквідована після першої світової війни. Поблизу кафедрального собору на історичному місці церкви Іоанна Златоустого було у 1884&nbsp;р. в 10-ту річницю навернення греко-католиків до православ'я зведено стовпоподібну церкву св. Кирила та Мефодія. В 1921&nbsp;р. її було розібрано, а на цоколі насипано курган Незалежності який височіє на Високій гірці і зараз. У 1868&nbsp;р. на церкву св. Варвари перетворено зачинений мурований по-реформатський костел св. ап. Андрія. В 1914&nbsp;р. майже закінчена церква св. Параскеви за проектомпроєктом Олександра Пуринґа. Ознакою російського панування стало зведення комплексів військових казарм&nbsp;— опорних пунктів царської адміністрації в Холмі, Грубешові, Замості та ін. містах. Зокрема на території Холма розміщується низка військових частин, для яких будуються спеціальні кошари, а поблизу них церкви. В 1860-х рр. кількість військових, які перебували в цей час в Холмі коливалася від 82 до 522 офіцерів та солдат. Імовірно, значна їх частина була вихідцями з України. Для потреб військових першою в центрі міста було зведено церкву св. Івана Богослова (існує по сей день). В західній частині міста знаходиться мурована гарнізонна церква св. Трійці в неоросійському стилі, звана за назвою полку Бутирською. Її було зведено в 1880&nbsp;р. при Бутирських казармах, розташованих в дільниці Шліхонки, на вул. Кошаровій. Зачинена після першої світової війни споруда використовувалася для різних цілей. У 1980 р. церкву відремонтовано і її пристосовано на костел св. Казимира сучасної католицької парафії. В східній частині міста, на південь від району Дирекція, на вул. Грубешівській знаходиться ще одне колишнє царське військове містечко з військовим шпиталем, пізніше за Другої польської республіки шпиталем святого Миколая. Тут зберігся гарнізонний собор св. Миколая''',''' перероблений наразі на костьол Божого Милосердя, вул. Ксьондза Зигфріда Березецького (Ksiedza Zygfryda Berezeckiego), 1, та водонапірна вежа. В 1901—1908&nbsp;рр. для розквартированого в місті 65-го Московського полку піхоти зведено муровану гарнізонну церкву св. Олексія, Петра, Йона і Пилипа, звану Московською, або навіть Московським собором. Будова в типовому російсько-візантійському стилі була поисвячена перебуванню імператора Росії Миколи II в місті. Після першої світової війни розібрана польською владою як символ московської неволі. Розташовувалась на розі вулиць Люблинської та Трубаківської. У 1883&nbsp;р. на Люблінській дорозі збудовано муровану, квадратну в плані каплицю св. Федора, яка була філією кафедри. Каплиця збереглася до нашого часу її можна оглянути по вул. Люблінській, 166d.

Після 1905 року почала виявлятися незначна українськагромадська діяльністьактивність холмських українців: створено ''Просвітительное Общество Холмскої Руси'', яке видавало двомовний журнал «Братська Бесіда», товариство [[Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка|«Просвіта»]].

Українська головна Рада пов'язана з Українською національно-демократичною партією домагалася від Центральних держав не включенняневключення до Польщі [[Українська етнічна територія|українських етнічних земель]]&nbsp;— [[Холмщина|Холмщини]], [[Підляшшя]] та [[Волинь|Волині]]. Реакцією було звернення австрійського уряду до місцевих мешканців-українців, збільшення тиражів україномовної преси, встановлення посади українських інформаторів при австрійських військових комендатурах. 9—10 квітня 1917&nbsp;р. відбулася спільна нарада Галичанської Ради Наддніпрянського Союзу Визволення України з метою координації розпочатих раніше агітаційно-пропагандових заходів в окреслених регіонах. Перед 5 листопада 1916&nbsp;р. німці розглядали проектпроєкт створення [[Український П'ємонт|«Українського П'ємонту»]] на Холмщині.

З 1919&nbsp;р. в Холмі усі церкви, які колись належали греко-католикам, забрали католики. В 1919 р. католики захопили Собор Богородиці на Холмській гірці (який раніше був греко-католицьким), разом з чим осквернили поховання православних та греко-католицьких єпископів. У 1920-31 рр. базиліку передали ордену єзуїтів, а з 1931&nbsp;р. вона стала парафіяльним храмом. У 1919-35 рр. проведене оновлення вистрою церкви (або кажучи просто знищення її православного вистрою та розписів з наданням їй первісного вигляду (залишений лише чотириколонний портик) за проектомпроєктом архітектора Конрада Шреттера. При цьому розібрано іконостас і знищено весь стінопис. У 1938&nbsp;р. перебудовано дзвіницю за проектомпроєктом архітектора Антонія Форкевича, а в церкві за його ж проектомпроєктом перебудовано хори.

Натомість три православні церкви московського часу: Московська, Кирила та Мефодія на Гірці та св. Параскеви (в 1931 р.) за підтримки частини католицького кліру були знищені. Церква Святого Духа при комплексі піарів після 1918 р. знову стала костелом. У 1935 р. через поганий технічний стан костел розібрано, а площа, що утворилася дістала назву св. Духа (суч. Гданська площа). БулоБула знищенознищена також православнуправославна церкву вцерквав Покровці (в 1938 р.).[[Файл:Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80.jpg|альт=Будинок у Холмі по вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук|міні|Будинок у Холмі на вул. Люблінській, 80, який збудував відомий український діяч Холмщини Антін Васинчук. Фото серпня 2017&nbsp;р.]] Єдиною церквою Холма, яка залишилася в православних була [[Церква Івана Богослова (Холм)|церква Івана Богослова]]. В 1936 р. холмська православна парафія нараховувала 5 тис. вірних. Окрім того, в міському гарнізоні служила значна частина солдат цього ж віросповідання, а в школах вчилося 900 православних учнів. Зрозуміло, що однієї церкви було замало для всіх парафіян. Зважаючи на що прийнято рішення про її розбудову. В 1937 р. розробленорозроблений проектпроєкт, який був затверджений Варшавським митрополитом та Люблінським воєводою. 5 червня 1938 р. покладено наріжний камінь, залито фундаменти під плановані нові елементи будинку. Проте працю перервала війна, а пізніше у зв'язку з статусом пам'ятки до розширення вже не повернулися.

У кінці 1920-х pp. незначнаактивність українськаукраїнців активністьХолму була пригноблена польською владою внаслідок «<nowiki/>[[Пацифікація|пацифікації]]<nowiki/>».

1939&nbsp;р. поділив українців Холмщини. Частина влилася в склад польського війська. Найбільше українців служило в 54 полку піхоти в складі [[12 Dywizja Piechoty (II RP)|12 дивізії піхоти]]. Кількість українців у ній становила понад 40&nbsp;%. Проте зупинити німців полякам не вдавалося. Вже 18 вересня 1939&nbsp;р. німецькі війська зайняли Красностав. 25 вересня утворено Люблінський дистрикт нового окупаційного утворення на території Польщі&nbsp;— Генерального Губернаторства. Цього ж дня після двогодинного бою Холм на два тижні потрапив до рук союзників німців&nbsp;— совєтів (до ранку 7 жовтня 1939&nbsp;р.). З боку поляків місто боронили два батальйони поповнення 35-го полку піхоти та група поштарів. 27 вересня 1939&nbsp;р. в околицях міста діяла польська група «Холм» полковника Владислава Плонки з підлеглими відділами полку кавалерії ппк. Фелікса Копця і групою кавалерії ротмістра Франтишка Флатая. Група «Холм» входила в склад групи військ полковника Тадеуша Зеленевського і разом з нею капітулювала. Скільки в складі цих військ було українців, не відомо.

Вважаючи на нейтралізацію німцями польського чинника, потужним був розвиток української кооперації та середнього та малого бізнесу. Саме він залишив найбільше слідів на вулицях Холма та інших міст регіону. Це кам'яниці, в яких розташовувалися українські крамниці, книгарні та інші заклади. Особливо багата на них суч. центральна вул. Холма&nbsp;— Люблінська. В той час її з повним правом можна було б назвати Українською.

Буремні події XX&nbsp;ст. та свідоме «очищення» Холму від українців спричинило те, що від колишнього українського центру наразі залишилася лише пам'ять. Нечисленні холмщаки-українці зосереджені навколо єдиної у місті православної церкви Івана Богослова (діючої церкви тут уже дуже давно немає). При ньому гуртується купка українців. Сама церква є своєрідним музеєм предметів, що походять з різних православних церков Холмщини. У дворі церкви розміщуються численні пам'ятники та пам'ятні дошки: в пам'ять про Данила Романовича, про [[Операція «Вісла»|Акціюакцію «Вісла»]] 1947&nbsp;р., про [[Акція нищення церков на Холмщині і Підляшші|акцію нищення церков на Холмщині і Підляшші]] в 1930-х, а також на честь [[Грушевський Михайло Сергійович|М. Грушевського.]]

У 2014&nbsp;р. на відзначення 750-ої річниці пам'яті князя [[Данило Галицький|Данила Романовича]] в місті відбулася низка урочистих заходів, які супроводжували відкриття Скверу імені Данила Романовича біля підніжжя Високої Гірки. АлеАктуальним цьогоу мало. Необхіднимперспективі є відкриттярегулярне пам'ятника та скверу іменівшанування Михайла Грушевського. Важливо також відзначити меморіальною дошкою та назвою вулиці також ще двох видатних мешканців Холма:, Івана Огієнка та Антона Васиньчука&nbsp;—(мешкав невтомного будителя українців Холмщини та гарячого речника українсько-польського порозуміння. Необхідно встановити цю дошку нау будинку по Люблінській, 80''','''; який він збудував для себе. Необхідно включити його кам'яницю та могилупохований на цвинтарі на Львівській, (одразу поблизу бічних воріт з боку Львівської''') до програми регулярних українських урочистостей в Холмі'''. Важливе значення має вивчення та інвентаризація українських поховань на цвинтарях Холма&nbsp;— на схилі Високої Гірки та по вул.. Львівській. Актуальним є також створення експозиції, присвяченійприсвяченої історії [[Холмщина|Холмщини]] та [[Підляшшя]] в Національному історичному музеї України.

Найвизначнішою пам'яткою мистецтва є [[Собор Різдва Пресвятої Богородиці (Холм)|Собор Різдва Пресвятої Богородиці]], що стоїть на КафедральнійКатедральній гірці&nbsp;— частині Холмської Княжої гори на місці церкви, збудованої князем [[Данило Галицький|Данилом Романовичем]] у середині [[XIII століття]]. Оригінальний храм після пожежі [[1256]]&nbsp;р. відбудований у другій половині 13 ст. З кінця [[XVI століття]] собор став резиденцією унійних холмських єпископів. Перероблений 1638—1656&nbsp;рр. за єпископа [[Методій (Терлецький)|Методія (Терлецького)]]; розібраний 1735&nbsp;р. На його місці у 1736—1756&nbsp;рр. збудовано у стилі пізнього бароко сучасний собор. Незначні зміни зроблено після переходу собору до православних (1874—1878&nbsp;рр.).

* [[костел піарів (Холм)|костел]] у стилі пізнього [[рококо]] (1753—1763&nbsp;рр., за проектомпроєктом архітектора [[Паоло Фонтана|Паоло Фонтани]], колишній костел піярів),

* [[Холмська область]] (нереалізований проектпроєкт)