Вікіпедія

Коваль Омелян Васильович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
→‎Життєпис: оформлення
Рядок 37:
З 1951 по 1963 рік очолював [[Спілка української молоді|Спілку української молоді]] (СУМ) у Бельгії, з 1958, протягом 20 років, — Центральну (світову) Управу СУМ і опісля «Центральну виховну раду» СУМ. У 1962 році заснував журнал для молоді «Крилаті» а в 1964 — видавництво та друкарню в Брюсселі. Друкувалися там виховні матеріали для СУМ, книжки, часопис «Вісті» [[Український Допомоговий Комітет у Бельгії|Українського Допомогового Комітету]] в Бельгії (УДК) — головної української громадської організації країни у другій половині ХХ століття. Від 1951 до 1987 — генеральний секретар УДК під проводом Володимира Поповича. Після від'їзду В. Поповича до Франції, очолював УДК від 1987 до 2005.
 
Був секретарем (1970—1991) і головою (1991—2006) [[Головна Рада українських громадських організацій Бельгії|Головної Ради Українських Громадських Організацій Бельгії]] (ГРУГОБ), одним із президентів [[Європейський Конґрес Українців|Європейського Конгресу Українців]] (1992—1995), а згодом почесним головою, довголітнім членом Ради директорів Світового конгресу українців.
 
Омелян Коваль ніколи не вносив подання на отримання бельгійського громадянства. Мав статус біженця [[Організація Об'єднаних Націй|ООН]] ([[Конвенція про статус біженців|Женевська Конвенція]]). Після проголошення незалежності України попросив громадянство, яке отримав із дружиною Іванною-Катериною Куропась у 1997 році.
Рядок 47:
16 грудня 2016 р. у [[Тюрма на Лонцького|Національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів]] «Тюрма на Лонцького» (Львів) відбулася презентація книги Омеляна Коваля «Спомини мого життя» (упор. [[Посівнич Микола Романович|Микола Посівнич]]).
 
Омелян Коваль помер [[19 січня]] [[2019]] року в [[Львів|Львові]], на 99-му році життя.<ref>[https://espreso.tv/news/2019/01/19/pomer_odyn_iz_lideriv_oun_omelyan_koval Помер один із лідерів ОУН Омелян Коваль (espreso.tv, 19 січня 2019)]</ref>. Похований 23 січня 2019 року на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]], на полі почесних поховань. ]].<ref>[https://zik.ua/news/2019/01/21/omelyana_kovalya_pohovayut_u_lvovi_na_lychakivskomu_kladovyshchi_1492757 Омеляна Коваля поховають у Львові на Личаківському кладовищі.</ref>.
 
=== Сім'я ===
Мав четверо дітей: Зореславу (1953), Зенона (1954), Віру (1959) і Юрія (1963)&nbsp;— та дві внучки, Уляну і Ліну.
 
Син Омеляна Коваля, дипломат Зенон Коваль, був спеціяльним Радником посолсьства України в Брюсселі (1992-19951992—1995 / дипломатичний жест франкомовного міністерства міжнародних зв'язків). Коротко очолював Дорадчу раду при Президії Верховної Ради України (10/1995 -&nbsp;— 6/1996) у Києві. Повернувшись до Брюсселю, був призначений Представником франкомовних Урядів Бельгії у Чехії (1996-20001996—2000), у Гані (2000-20042000—2004), у Тунісі (2004-20082004—2008), у Польщі (2008-20122008—2012) і завершив кар'єру заступником ПредставнникаПредставника з питань UNESCO&nbsp;та OECP у представництві «Валлонія-Брюссель»&nbsp;при Посольстві Бельгії у Парижі (2014-2019).
 
== Нагороди ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Коваль_Омелян_Васильович