Відмінності між версіями «Сингл»

4 байти додано ,  1 рік тому
м
правопис
м (правопис)
На першій стороні синглу в форматі грамплатівки міститься головна пісня, — колись, в основному, призначена для програвання на радіостанціях і в музичних автоматах (дані по програваннях складають один із критеріїв [[хіт-парад]]ів), при цьому зворотний бік синглу практично не програвався. Часто явної вказівки, яка сторона перша, а яка — друга, немає. Через це назва сингла не завжди визначається заголовком пісні на першій стороні (більш того, багато синглів мають спеціальну назву, що не збігається з назвою жодної пісні на платівці). Зворотні сторони синглів традиційно присвячувалися або інструментальним версіям головної пісні, або композиціям, не розрахованим на комерційний успіх. З початку 90-х рр. вінілові сингли утратили своє значення (з [[1998]] року їхній продаж, наприклад, більше не враховується в хіт-параді журналу «Біллборд», ({{lang-en|Billboard}}) і тепер у цьому форматі випускаються лише обмеженим тиражем. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії [[звукозапис]]у є «White Christmas» Бінга Кросбі [[1947]] року (понад 10 млн екз.).
 
В другій половині [[1970]]-х рр. з'явився новий формат синглів  розміром 30 см (12 дюймів), що однак зберіг швидкість у 45 обертів. Розвинувшись завдяки музиці [[диско]], цей формат дозволив не тільки збільшити час звучання композиції, відповідаючи, таким чином, потребі в танцювальних міксах, але і значно поліпшити якість звуку (недолік колишніх, звичайних синглів, полягав у слабкому відтворенні низьких частот і зростанні рівня перекручування і перешкод при підвищенні гучності відтворення звуку). Такі сингли стали називатися ''дванадцятидюймовими'' чи ''максі-сингламимаксісинглами'', щоб відрізнити їх від традиційних синглів (ті, у свою чергу, стали ''семидюймовими''). Максі-синглиМаксісингли одержали поширення в жанрах танцювальної електронної музики (диско, [[техно]], [[хаус]] і т.д.). Як правило, друга сторона таких синглів являла собою [[ремікс]] на головну композицію. Іноді на максі-синглімаксісинглі містилося по дві композиції на стороні. У 80-і рр. для безлічі виконавців танцювальної музики формат максі-синглівмаксісинглів став основним, тому на звичайних синглах виходили лиш урізані версії пісень з максі-синглівмаксісинглів, оскільки [[Радіостанція|радіостанції]] не могли собі дозволити програвати повністю довгі версії. ВУ наш час{{коли}} максі-синглимаксісингли випускаються головним чином для [[Ді-джей|ді-джеїв]] дискотек. Найбільш продаваним синглом у цьому форматі в історії звукозапису є «Blue Monday» групи [[New Order]] [[1983]] року (3 млн екз.).
 
=== Компакт-диски ===
В другій половині [[1980]]-х рр. стали випускатися сингли на [[компакт-диск]]ах. Як правило, їхня композиція повторювала компакт-диск доповнювала вінілові ''максі-синглимаксісингли''. Такі сингли сягають іноді до 60 хвилин звучання. Вони також дозволяють включати [[відеокліп]]и (перші сингли з відеокліпами з'явилися в [[1988]] році). На початку [[2000]]-х рр. у [[Велика Британія|Великій Британии]] було введено регламентацію формату синглів на компакт-дисках: щоб вважатися ''синглом'' (для обліку в [[хіт-парад]]ах) компакт-диск повинен мати максимум дві-три композиції загальною тривалістю звучання не більше 20 хвилин. Це змушує [[лейбл]]и випускати сингли з безліччю [[ремікс]]ів вроздріб. сингл бі́льших обсягів, як і у випадку з вінілом, прийнято називати максі-сингламимаксісинглами (''CD Maxi-Single''). Також виходять сингли на компакт-дисках розміром 8,9 см (3,5 дюйми), як правило, лише з однією піснею.
 
=== Інші формати ===
5472

редагування