Історично потреба в дорогах виникла дуже давно, із винайденням [[Колесо|колеса,]] або ще раніше. Заселення людьми місцевостей, де бракувало тих чи інших життєво необхідних ресурсів, викликало необхідність торгівлі, а, отже, й транспорту. ПриродніВодні транспортні шляхи, як-то моря та річки, не завжди були доступні, тож виникла необхідність в сухопутному транспорті. Оскільки колесо котиться добре рівною поверхнею, поступово людство навчилося дбати про дороги.
Особливих успіхів у будівництві доріг досягли древні[[Стародавній Рим|давні римляни]]. Вміння будувати дороги і шляхи дозволило їм побудувати могутню і велику імперію. Деякі з римських доріг збереглися в Британії в непоганому стані до наших днів. Римська технологія будівництва доріг була доволі складною. Спочатку в землі викопувалося заглиблення до 30 см, в яке складали велике каміння. Потім проміжки між каменями заповнювалися дрібнішим щебенем, галькою, гравієм. Все це утрамбовувалося, створюючи міцну й стійку поверхню, якою можна було транспортувати видобуте в копальнях Корнулу чи Шотландії олово та інші матеріалитовари до узбережжя, звідки йогоїх можна було допровадитидоправити до Риму.
Римські дороги існували тривалий час, зокрема, в епоху [[феодалізм]]у нових кам'яних доріг майже не будували.
Потреба у розширенні дорожньої мережі з твердим покриттям виникла під час [[Промислова революція|промислової революції]].
На початку XIX сторіччя було винайдено нові методи будування кам'яних доріг ([[бруківка]], [[брущатка]], [[макадам]]).
