Авраам: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення
Рядок 21:
Авраам народився в [[шумер]]ському місті [[Ур]] у [[Терах]]а, з роду [[Евер (Біблія)|Евера]], правнука [[Сим]]а. В Урі він одружився зі [[Сара (Біблія)|Сарою]], своєю [[Суродженці|одноюрідною сестрою]]<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r20 Бут. 20:12] </ref>. Довгий час вони проживали в [[Ур|Урі халдейському]]. Коли, [[Гаран]], син [[Терах]]а і батько [[Лот (Біблія)|Лота]] помирає, сім'я (Терах, Аврам, Сара та Лот) переселяється в [[Харан]] (Північна Месопотамія), де Терах помер у віці 205 років<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r11 Бт. 11:32]</ref>. Після цього Бог сказав Авраму піти з дому його батька і слідувати, куди Він вкаже. Також Бог пообіцяв, що зробить від Аврама великий народ, благословить і звеличить самого Аврама і через нього&nbsp;— всі народи на Землі. Тоді Аврам, якому на той момент було 75 років, разом з дружиною Сарою, племінником Лотом, всім майном і людьми, яких мав, вийшов з Харана та пішов у землю [[Ханаан]]у. Господь сказав, що віддасть цю землю нащадкам Аврама. Споруджуючи жертовники Богу, Аврам продовжував рухатися на південь, проте в тій землі був голод, а тому, бажаючи уникнути його, Аврам попрямував до Єгипту.
[[Файл:Meeting of abraham and melchizadek.jpg|міні|Аврам і [[Мелхіседек]] ([[Пітер Пауль Рубенс]])]]
Наближаючись до Єгипту, він сказав своїй дружині Сарі назватися сестрою, побоюючись, що через її красу люди, що спокуситилися б на Сару, можуть його вбити<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r12 Бт. 12:12]</ref>. Єгипетські вельможі дійсно визнали Сару вельми красивою і повідомили про це фараону. Фараон взяв її собі за дружину, а Авраму завдяки цьому «було добре: і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди». Однак Бог ударив карами фараона і його будинок через Сару. Фараон покликав до себе Аврама і запитав, чому ж той не повідомив, що Сара&nbsp;— його дружина; після чого відпустив Аврама з усім майном, Сарою і Лотом; і фараонові люди випровадили їх. Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. Аврам осівся в Ханаані, пізніше перейшов до [[Мамре]], що у [[Хеврон]]і, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому. Після звільнення Лота із полону, Аврам на приніс Богу йому в жертву трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба. Всі вони, крім птахів, були розсічені навпіл. Так був укладений союз Господа з Аврамом<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r15 Бт. 15:9-18]</ref>. Однак Сараї була безплідна, і вона віддала чоловікові свою рабиню&nbsp;— єгиптянку [[Агар (наложниця Авраама)|Агар]]. Коли завагітніла Агар від Аврама стала зневажати свою пані, і Сара звинуватила в цьому Аврама. Тоді Аврам дав своїй дружині право робити зі служницею все, що завгодно. Агар утікла від утисків, які почалися після цього, в пустелю, і біля джерела зустріла ангела, який повелів їй повернутися, а також повідомив, що Бог почув її страждання, і що Агар народить сина і назве його [[Ізмаїл (релігія)|Ізмаїлом]]. Коли Агар народила Ізмаїла, Авраму було 86 років. Через тринадцять років Бог явився Авраму, щоб поставити заповіт з Аврамом. Бог перейменував Аврама в Авраама і знову пообіцяв&nbsp;— тепер уже Аврааму, що той стане батьком багатьох нащадків (і народів), що від нього вийдуть царі, і що Бог дасть їм землю Ханаан у вічне володіння і буде їм Богом. Бог велів [[Обрізання|обрізати]] будь-яку людину чоловічої статі в восьмий день від народження, включаючи немовлят, народжених в будинку і куплених за срібло у іноземців. Душа ж тих, хто не зробить обрізання, за словами Бога, буде знищена. Дев'яносторічна Сараї була ним перейменована в Сару. Бог також обіцяв, що Сарра народить сина Авраамові&nbsp;— [[Ісаак]]а. Авраам слухняно виконав волю Бога. Всі належні до його дому чоловічої статі, як народжені в домі, так і куплені, були обрізані. Аврааму було 99 років, коли була обрізана його крайня плоть.
[[Файл:Andrej Rublëv 001.jpg|міні|Трійця]]
Незабаром після обрізання Авраама Бог явився до нього у вигляді трьох чоловіків-мандрівників. Авраам просив можливості прислужитися Богові, запропонував омити ноги чоловіків, принести хліба, масла і молока, приготувати теля. Бог повідомив, що через рік знову з'явиться до Авраама і дасть сина Сарі. Сара ж, почувши розмову Авраама з Богом, не повірила, оскільки була вже дуже стара, щоб зачати і засміялася. Бог запитав Авраама, чому Сарра сміється; і Авраам розповів, що вона безплідна. Однак Бог підтвердив, що в призначений термін буде у Сари і дасть їй сина. Після цього Бог поділився з Авраамом своїми планами: про обрання Авраама, щоб той наказав синам своїм виконувати волю Господа. Далі Бог сказав про свої плани: «Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати».
Рядок 27:
І два чоловіка вирушили в Содом і Гоморру, а Авраам став торгуватися з Богом, не бажаючи, щоб в тих містах загинули праведні разом з неправедними. Знизивши норму числа праведних, при якій ці міста будуть помилувані, з п'ятдесяти до десяти, Господь пішов .
 
Після руйнування Содому і Гоморри і виводу Лота із Содому, Авраам проїжджав через місто [[Герар]]. І знову через страх, що його вб'ють, щоб заволодіти його дружиною, він назвав Сару своєю сестрою. Сара знову потрапила до місцевого царя&nbsp;— [[Авімелех]]а&nbsp;— в дружини; і знову Бог явився Авимелеху уві сні і сказав, що вб'є царя Авімелеха, раз той взяв у дружини жінку, яка має чоловіка. Однак Авімелех не торкався до Сари й був невинний. Сара сама називала Авраама своїм братом. Тому Бог велів Авімелеху повернути дружину чоловікові, пригрозивши в іншому випадку смертю. Прокинувшись, цар Авімелех покликав Авраама і запитав, за що той навів на його державу великий гріх і поступив так. Авраам же зізнався, що думав, ніби немає в цьому місті страху перед Богом і його вб'ють за його дружину. Крім того, Сара дійсно є сестрою Авраама, оскільки вона дочка його батька від іншої жінки. І вони так домовилися прикриватися цим в своїх подорожах. Тоді цар Герара дав Аврааму багато рабів, худоби та тисячу шекелів срібла; повернув йому дружину і виправдав її перед усіма, а також дозволив вільно жити на його землі. Авраам молився до Господа, і Бог повернув роду Герара здатність народжувати дітей. Коли Аврааму було 100 років Сара народила [[Ісаак (син Авраама)|Ісаака]]. Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_21 21:6]; за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («[http://en.wikisource.org/wiki/Bible_(King_James)/Genesis#Chapter_6 God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me]»)). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила [[Ізмаїл (релігія)|Ізмаїлові]] мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю [[Агар (наложниця Авраама)|Агар]] з табору Авраама.
 
Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_22 22:1-14]). Авраам поклявся зробити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!»