Відмінності між версіями «Авраам»

7847 байтів додано ,  1 місяць тому
доповнення
(доповнення)
}}
 
'''Авраа́м''' ({{lang-he|אַבְרָהָם}}, ''Авраа́м'', {{lang-grc|Ἀβραάμ}}, {{lang-lat|Abraham}}, {{lang-ar|ابراهيم}}, ''[[Ібрагім (пророк)|Ібрагім]]'' )&nbsp;— [[Біблія|біблійний]] персонаж, родоначальник багатьох народів ({{Біблія|Бут.|17:1}}). Життя Авраама описане в книзі Буття ({{Біблія2|Бут.|11:26}}-{{Біблія2|<en.|25:10}}). [[Релігія|Релігії]], що спираються на вчення Авраама: [[юдаїзм]], [[християнство]], [[іслам]] та інші, отримали назву [[авраамічні релігії|авраамічних]].
 
Згідно з [[Біблія|Біблією]], і з погляду [[юдаїзм]]у Авраам&nbsp;— родоначальник старожитніх [[євреї]]в, перший в Біблії названий євреєм<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r14 Бт. 14:13]</ref> (а нащадки його онука [[Яків|Якова]] вже звуться [[ізраїльтяни|ізраільтянами]].). З точки зору мусульман&nbsp;— також родоначальник [[араб]]ів ([[агаряни|агарян]] або ізмаїлтян&nbsp;— нащадків його сина [[Ізмаїл (у Біблії)|Ізмаїла]] від Агар). З точки зору християнства (зокрема православ'я та католицизму), так само як усіх вищеназваних віровчень&nbsp;— один з трьох [[праотець|праотців]] всього людства в духовному розумінні, тобто [[вчитель|вчителів]] і духовних [[наставник]]ів, поряд з його сином [[Ісаак (син Авраама)|Ісааком]] і онуком [[Яків (син Ісаака)|Яковом]].
Віра в єдиного Бога, для поширення якої Авраам багато зробив, і засновані на цій вірі різноманітних філософські концепції мають велике значення у розвитку людства, сучасної суспільної філософії і навіть глобалістики.
 
== [[Старий завіт]] ==
== Біографія ==
[[Файл:Ziggarut of Ur - M.Lubinski.jpg|200px|thumb|[[Зикурат]] царя [[Ур-Намму]] в Урі, кінець 3-го тис. до н. &nbsp;е.]]
Авраам народився в [[шумер]]ському місті [[Ур]] у [[Терах]]а, з роду [[Евер (Біблія)|Евера]], правнука [[Сим]]а. В Урі він одружився зі [[Сара (Біблія)|Сарою]], своєю [[Суродженці|одноюрідною сестрою]]<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r20 Бут. 20:12] </ref>. Довгий час вони проживали в [[Ур|Урі халдейському]]. Коли, [[Гаран]], син [[Терах]]а і батько [[Лот (Біблія)|Лота]] помирає, сім'я (Терах, Аврам, Сара та Лот) переселяється в [[Харан]] (Північна Месопотамія), де Терах помер у віці 205 років<ref>[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r11 Бт. 11:32]</ref>. Після цього Бог сказав Авраму піти з дому його батька і слідувати, куди Він вкаже. Також Бог пообіцяв, що зробить від Аврама великий народ, благословить і звеличить самого Аврама і через нього&nbsp;— всі народи на Землі. Тоді Аврам, якому на той момент було 75 років, разом з дружиною Сарою, племінником Лотом, всім майном і людьми, яких мав, вийшов з Харана та пішов у землю [[Ханаан]]у. Господь сказав, що віддасть цю землю нащадкам Аврама. Споруджуючи жертовники Богу, Аврам продовжував рухатися на південь, проте в тій землі був голод, а тому, бажаючи уникнути його, Аврам попрямував до Єгипту.
[[Файл:Meeting of abraham and melchizadek.jpg|міні|Аврам і [[Мелхіседек]] ([[Пітер Пауль Рубенс]])]]
Наближаючись до Єгипту, він сказав своїй дружині Сарі назватися сестрою, побоюючись, що через її красу люди,що спокуситилися б на Сару, можуть його вбити[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r12 Бт. 12:12]. Єгипетські вельможі дійсно визнали Сару вельми красивою і повідомили про це фараону. Фараон взяв її собі за дружину, а Авраму завдяки цьому «було добре: і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди». Однак Бог ударив карами фараона і його будинок через Сару. Фараон покликав до себе Аврама і запитав, чому ж той не повідомив, що Сара - його дружина; після чого відпустив Аврама з усім майном, Сарою і Лотом; і фараонові люди випровадили їх. Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. Аврам осівся в Ханаані, пізніше перейшов до Мамре, що у [[Хеврон]]і, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому. Після звільнення Лота із полону,
АврамНаближаючись до Єгипту, він сказав своїй дружині Сарі назватися сестрою, побоюючись, що через її красу люди, що спокуситилися б на Сару, можуть його вбити[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r12 Бт. 12:12]. Єгипетські вельможі дійсно визнали Сару вельми красивою і повідомили про це фараону. Фараон взяв її собі за дружину, а Авраму завдяки цьому «було добре: і були в нього вівці, воли, осли, раби, рабині, ослиці й верблюди». Однак Бог ударив карами фараона і його будинок через Сару. Фараон покликав до себе Аврама і запитав, чому ж той не повідомив, що Сара&nbsp;— його дружина; після чого відпустив Аврама з усім майном, Сарою і Лотом; і фараонові люди випровадили їх. Отак вийшов Аврам з Єгипту в Негев, він і його жінка й усе, що було в нього, та й Лот з ним. Та земля не вміщала їх, щоб жити вкупі, бо їх майно було велике, й вони не могли жити разом. Аврам осівся в Ханаані, пізніше перейшов до [[Мамре]], що у [[Хеврон]]і, а Лот у містах у долині, розкладаючи намети аж до Содому. Після звільнення Лота із полону, Аврам на приніс Богу йому в жертву трирічну телицю, трирічну козу, трирічного барана, а також горлицю і молодого голуба. Всі вони, крім птахів, були розсічені навпіл. Так був укладений союз Господа з Аврамом[https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r15 Бт. 15:9-18]. Однак Сараї була безплідна, і вона віддала чоловікові свою рабиню -&nbsp;— єгиптянку [[Агар (наложниця Авраама)|Агар]]. Коли завагітніла Агар від Аврама стала зневажати свою пані, і Сара звинуватила в цьому Аврама. Тоді Аврам дав своїй дружині право робити зі служницею все, що завгодно. Агар утікла від утисків, які почалися після цього, в пустелю, і біля джерела зустріла ангела, який повелів їй повернутися, а також повідомив, що Бог почув її страждання, і що Агар народить сина і назве його [[Ізмаїл (релігія)|Ізмаїлом]]. Коли Агар народила Ізмаїла, Авраму було 86 років. Через тринадцять років Бог явився Авраму, щоб поставити заповіт з Аврамом. Бог перейменував Аврама в Авраама і знову пообіцяв -&nbsp;— тепер уже Аврааму, що той стане батьком багатьох нащадків (і народів), що від нього вийдуть царі, і що Бог дасть їм землю Ханаан у вічне володіння і буде їм Богом. Бог велів [[Обрізання|обрізати]] будь-яку людину чоловічої статі в восьмий день від народження, включаючи немовлят, народжених в будинку і куплених за срібло у іноземців. Душа ж тих, хто не зробить обрізання, за словами Бога, буде знищена. Дев'яносторічна Сараї була ним перейменована в Сару. Бог також обіцяв, що Сарра народить сина Авраамові -&nbsp;— [[Ісаак]]а. Авраам слухняно виконав волю Бога. Всі належні до його дому чоловічої статі, як народжені в домі, так і куплені, були обрізані. Аврааму було 99 років, коли була обрізана його крайня плоть.
[[Файл:Andrej Rublëv 001.jpg|міні|Трійця]]
Незабаром після обрізання Авраама Бог явився до нього у вигляді трьох чоловіків-мандрівників. Авраам просив можливості прислужитися Богові, запропонував омити ноги чоловіків, принести хліба, масла і молока, приготувати теля. Бог повідомив, що через рік знову з'явиться до Авраама і дасть сина Сарі. Сара ж, почувши розмову Авраама з Богом, не повірила, оскільки була вже дуже стара, щоб зачати і засміялася. Бог запитав Авраама, чому Сарра сміється; і Авраам розповів, що вона безплідна. Однак Бог підтвердив, що в призначений термін буде у Сари і дасть їй сина. Після цього Бог поділився з Авраамом своїми планами: про обрання Авраама, щоб той наказав синам своїм виконувати волю Господа. Далі Бог сказав про свої плани: «Скарги, що здіймаються з Содому й Гомори, вельми великі і гріх їхній дуже тяжкий. Зійду та побачу, чи воно так насправді, чи ні, як у скаргах, що доходять до мене, щоб знати».
 
І два чоловіка вирушили в Содом і Гоморру, а Авраам став торгуватися з Богом, не бажаючи, щоб в тих містах загинули праведні разом з неправедними. Знизивши норму числа праведних, при якій ці міста будуть помилувані, з п'ятдесяти до десяти, Господь пішов .
 
Після руйнування Содому і Гоморри і виводу Лота із Содому, Авраам проїжджав через місто Герар. І знову через страх, що його вб'ють, щоб заволодіти його дружиною, він назвав Сару своєю сестрою. Сара знову потрапила до місцевого царя&nbsp;— [[Авімелех]]а&nbsp;— в дружини; і знову Бог явився Авимелеху уві сні і сказав, що вб'є царя Авімелеха, раз той взяв у дружини жінку, яка має чоловіка. Однак Авімелех не торкався до Сари й був невинний. Сара сама називала Авраама своїм братом. Тому Бог велів Авімелеху повернути дружину чоловікові, пригрозивши в іншому випадку смертю. Прокинувшись, цар Авімелех покликав Авраама і запитав, за що той навів на його державу великий гріх і поступив так. Авраам же зізнався, що думав, ніби немає в цьому місті страху перед Богом і його вб'ють за його дружину. Крім того, Сара дійсно є сестрою Авраама, оскільки вона дочка його батька від іншої жінки. І вони так домовилися прикриватися цим в своїх подорожах. Тоді цар Герара дав Аврааму багато рабів, худоби та тисячу шекелів срібла; повернув йому дружину і виправдав її перед усіма, а також дозволив вільно жити на його землі. Авраам молився до Господа, і Бог повернув роду Герара здатність народжувати дітей. Коли Аврааму було 100 років Сара народила [[Ісаак (син Авраама)|Ісаака]]. Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_21 21:6]; за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («[http://en.wikisource.org/wiki/Bible_(King_James)/Genesis#Chapter_6 God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me]»)). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила [[Ізмаїл (релігія)|Ізмаїлові]] мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю [[Агар (наложниця Авраама)|Агар]] з табору Авраама.
=== Про Ісаака ===
 
Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_22 22:1-14]). Авраам поклявся зробити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!»
{{Докладніше|Ісаак (син Авраама)}}
Прийшовши на призначене місце, Авраам приготував жертовник, розклав дрова, зв'язав Ісаака та поклав його над дровами. Взявши у свою руку ніж, він простягнув руку, щоб зарізати сина. Але ангел господній озвався до нього з неба, і сказав йому: «Не чини нічого хлопцю, бо тепер я довідався, що ти боїшся Бога». Авраам підняв очі, та побачив барана, що заплутався рогами у тернях. Він взяв його, та приніс у жертву замість свого сина. І Авраам назвав те місце «Господь побачить» (Адонай іре). Після цього Авраам повернувся у [[Беер-Шева|Версавію]].
Сарра померла у віці 127 років в Кір'ят-Арбі (Кирьят-Арбі), біля [[Хеврон]]а. Для її поховання Авраам попросив у власність у дому Ефрона (Ефрона) [[Печера патріархів|печеру Махпела]] («подвійна печера») близько Хеврона. [[Хетти]] продали йому цю печеру з полем за чотириста шекелів срібла ([https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r23 Бут. 23]).
 
Постарівши, Авраам посилає свого слугу Елієзера до своєї рідні в Північну Месопотамію на пошуки нареченої для Ісаака, щоб уникнути шлюбних зв'язків з ханаанеями. Елієзер з десятьма верблюдами і подарунками, виданими Авраамом, у міста Нахора зустрів дівчину, яка напоїла і його самого, і всіх верблюдів. Цією дівчиною виявилася [[Ревека]]&nbsp;— дочка племінника Авраама [[Бетуел]]а. Слуга вклонився Богові, який привів його до потрібного місця. У будинку, де жила Ревека, Елієзер розповів про життя Авраама і про те, навіщо прийшов. Родичі Ревеки сказали, що справа ця від Господа, і без заперечень віддали Ревеку. Елієзер дав подарунки їй, її брату і матері і на наступний день повіз її до Авраама та Ісака. Зустрівши Ревеку, Ісаак одружився на ній. Отримавши кохану дружину, Ісаак втішився в печалі по своїй матері ([https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r24 Бут. 24]).
Коли Аврааму було 100 років Сара народила [[Ісаак (син Авраама)|Ісаака]].
 
У старості Авраам одружився на [[Хеттура|Кетурі]], яка народила йому ще шість дітей: Зімрана, Йокшана, Медана, Мідіяна, Ішбака та Шуаха. ([https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r25 Бут. 25: 1-5]). Всі вони, як і старший син Авраама&nbsp;— Ізмаїл&nbsp;— стали родоначальниками різних племен, чим і пояснюється значення імені Авраама, як «батька многоти народів» ([https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r17 Бут. 17: 5]). Авраам віддав все, що у нього було, своєму синові Ісааку, а синам наложниць, які у нього були, дав подарунки і відіслав на схід. Помер Авраам у віці 175 років, старий і насичений життям, і був похований Ісааком та Ізмаїлом поруч зі своєю дружиною Сарою в печері Махпела в Хевроні ([https://bibliya.in.ua/index.php/site/knyha?k=but#r25 Бут. 25]).
Сара вибрала ім'я Ісаак, бо коли ангел пообіцяв, що вона стане матір'ю у віці, старшому, ніж можливо мати дітей, вона про себе посміялася над пророцтвом. Коли дитина народилася, вона сказала: «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися з мене» (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_21 21:6]; за перекладом Короля Джеймса (англ.): «Сміх учинив мені Бог, кожен, хто почує, буде сміятися зі мною» («[http://en.wikisource.org/wiki/Bible_(King_James)/Genesis#Chapter_6 God hath made me to laugh, so that all that hear will laugh with me]»)). Вона вигодувала дитину сама і не дозволила [[Ізмаїл (релігія)|Ізмаїлові]] мати спадок разом з ним, та вмовила Авраама вигнати його разом з його матір'ю [[Агар (наложниця Авраама)|Агар]] з табору Авраама.
 
Коли Ісааку було біля двадцяти п'яти років, Господь випробовував Авраама та наказав йому принести його сина у жертву (Буття [http://uk.wikisource.org/wiki/Біблія_(Огієнко)/Буття#.D0.93.D0.BB.D0.B0.D0.B2.D0.B0_22 22:1-14]). Авраам поклявся зробити так, взяв Ісаака та двох своїх слуг та пішов до місця, яке Господь мав йому показати. На третій день, побачивши те місце (можливо, що це була гора Морія), він взяв дрова для цілопалення, поклав їх на сина свого Ісаака, і сам взяв вогонь та ніж. Слугам же своїм сказав: «я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас». Коли вони йшли удвох до гори, Ісаак сказав: «ось вогонь та та дрова, але де ягня на цілопалення?». І відказав Авраам: «Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!»
Прийшовши на призначене місце, Авраам приготував жертовник, розклав дрова, зв'язав Ісаака та поклав його над дровами. Взявши у свою руку ніж, він простягнув руку, щоб зарізати сина. Але ангел господній озвався до нього з неба, і сказав йому: «Не чини нічого хлопцю, бо тепер я довідався, що ти боїшся Бога». Авраам підняв очі, та побачив барана, що заплутався рогами у тернях. Він взяв його, та приніс у жертву замість свого сина. І Авраам назвав те місце «Господь побачить» (Адонай іре).
 
== В релігійній традиції ==
У біблійній оповіді яскраво виражена нечувана вірність і відданість Авраама Богу. Незважаючи на всі випробування він беззаперечно виконує накази Бога. Кульмінаційним пунктом цих випробувань є [[жертвоприношення Ісаака]]. [[Юдаїзм|Єврейська традиція]] розглядає жертвоприношення Ісаака як символ готовності до найважчих жертв заради відданості Богу.
 
[[Мішна]]<ref>[[Мішна]], Тааніт 2:4</ref> свідчить про те, що вже в I–III—II&nbsp;ст. тема жертвопринесення Ісаака містилася в молитві, що читалася в дні постів. [[Талмуд]]<ref>[[Талмуд]], Мегіла 31а</ref> вказує на необхідність читання оповідання про жертвоприношення Ісаака в синагозі на другий день [[Рош ха-Шана]] та пояснює звичай сурмити в [[шофар]] (виготовлений з рогу барана) в Рош ха-Шана як нагадування про те, що замість Ісаака в жертву був принесений баран.<ref>[[Талмуд]], Рош ха-Шана 16а)</ref>
 
У Біблії підкреслюється винятковий зв'язок між Богом і Авраамом. Цей зв'язок набув згодом форму союзу (заповіту; івр.''Брит''), укладеного між Богом і Авраамом. Цей союз має важливе значення в єврейській історії і в розвитку загальнолюдської культури. Він включає три основних елементи:
'' Іврім'' були чужинцями, які проникли в Ханаан і, очевидно, залишалися чужими щодо релігії, культу та побуту ханаанских народностей. Характерною рисою Аврама є повний розрив з культурою країни його походження Месопотамією, з одного боку, і відчуженість від вірувань, культу і способу життя ханаанців&nbsp;— з іншого. Авраам, як потім його син і онук&nbsp;— патріархи [[Ісаак]] та [[Яків]]&nbsp;— не має в Ханаані власної землі й перебуває в залежності від ханаанських правителів міст. Він підтримує мирні відносини з навколишніми племенами, але зберігає свою відособленість у всьому, що стосується вірувань, культу і навіть чистоти роду. Так, наприклад, він посилає свого раба до родичів у Північну Месопотамію для того, щоб привезти дружину Ісааку.
 
За іншою гіпотезою, епоха Авраама припадає на [[XXI століття до н. е.|XXI]]&nbsp;— [[XX століття до н. е.]] Ця гіпотеза заснована на повідомленні [[Книга Самуїла|Третьої книги Царств]] (6-1), за яким між виходом з Єгипту і початком спорудження [[Соломон]]ом Храму минуло 480 років. Спираючись на [[біблійна хронологія|внутрішню біблійну хронологію]], можна підрахувати, що Авраам вийшов з Харану близько [[2091 до н. е.]] Проте, на думку більшості дослідників, період 480 років має радше символічний характер (12 поколінь по сорок років). Окрім того, [[археологія|археологи]] не виявили свідчень існування на території Ханаана в XXI–XXXXI—XX століттях до н.&nbsp;е. міст, подібних до тих, що згадуються в біблійному оповіданні про патріархів.
 
Науковцями було висловлено припущення, що родина Фарри могла полишити [[Ур]] близько [[1740 до н. е.]], в період придушення повстання проти вавилонського правителя [[Самсу-ілун]]а, в якому брав участь і Ур. У [[1739 до н. е.|1739 році до н.&nbsp;е.]] місто було зруйноване військами [[Самсу-ілун]]а, які вирізали значну частину населення, після чого воно надовго обезлюдніло. Варто зазначити, що назва Ура «''Уром халдейським''» (Біблія, Книга Буття, 11-31) є [[анахронізм]]ом, оскільки [[халдеї]] з'явилися в [[Вавилон|Вавилонії]]ії лише в [[1100 рік до н. е.|1100]]&nbsp;— [[1000 рік до н. е.|1000]] роках до н.&nbsp;е. ТОж, очевидно, що така назва міста виникла в період злету Ура за правління останнього царя Нововавилонської (халдейської) династії [[Набонід]]а ([[556 рік до н. е.|556]]&nbsp;— [[539 рік до н. е.|539]] роки до н.&nbsp;е.) і було пізніше додано до оповідання про Авраама.
 
=== Союз «між розсічених частин» ===
 
== Джерела ==
* Авраам // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.).&nbsp;— {{СПб.}}: 1890–19071890—1907.{{ref-ru}}
* Howlett, James. [http://www.newadvent.org/cathen/01051a.htm Abraham] // ''[[The Catholic Encyclopedia]]''. Vol. 1. New York: Robert Appleton Company, 1907.
 
== Посилання ==
* [https://vue.gov.ua/Авраам Авраам] // {{ВУЕ1}}
* [http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/use/first_book/part1.pdf Авраам] // {{УМЕ1|сторінки=8}}
{{Вікіцитати}}
{{commons}}